Ухвала суду № 39855891, 09.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1395/13-ц 09.07.2014 09.07.2014 09.07.2014

Провадження № 22ц-/784/2091/14 Головуючий у 1-й інстанції Дорошенко А.В.

Провадження № 22ц-/784/1808/14 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

9 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Довжук Т.С., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Свіщуку О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2

на ухвали

Березанського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року та 18 квітня 2014 року

за позовом

ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції (далі - Березанського ВДВС), Української універсальної товарної біржі, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту проведення торгів, свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з вказаним позовом.

Він зазначав, що у вересні 2013 року дізнався від відповідачки про те, що 19 березня 2010 року з прилюдних торгів, для погашення боргу ОСОБА_5 перед ОСОБА_6, були проведені торги, на яких ОСОБА_4 продана квартира АДРЕСА_1.

Зазначені торги, акт про проведення прилюдних торгів від 22 березня 2010 року, та свідоцтво про право власності від 11 жовтня 2011 року, яке видане ОСОБА_4, позивач просив визнати недійсними, оскільки ОСОБА_5 належала не вся квартира, а лише ? частина. Інша частина квартири належала йому, та він внаслідок проведених торгів незаконно позбавлений свого права власності на цю частину майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач крім вказаного зазначав, що при проведенні торгів були порушені Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Інструкція про проведення виконавчих дій.

Він вказував також, що виконавче провадження відкрито незаконно, оскільки заяву подано неналежною особою, представником ОСОБА_6, який помер в 2007 року. В наступному при складанні актів опису та арешту майна не було вказано що ОСОБА_5 належить лише ? частка в квартирі.

Крім того, в порушення вказаних нормативних актів, державний виконавець подав заявку, без правовстановлюючого документу на всю квартиру ОСОБА_5 Так, до заявки було додано свідоцтво про право власності ОСОБА_5 лише на ? частину квартири. Незважаючи на це, квартира була виставлена на торги та продана.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року провадження у справі в частині позовних вимог до Березанського ВДВС закрито, а ухвалою від 3 березня 2014 року вказаний відділ залучено до участі в якості третьої особи.

Ухвалою того ж суду від 18 квітня 2014 року позовна заява залишена без розгляду.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвали від 6 лютого та 18 квітня 2014 року, вважаючи, що вони постановлені з порушенням вимог ЦПК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 просить залишити ухвалу від 18 квітня 2014 року без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу від 6 лютого 2014 року про закриття провадження у справі за вимогами до Березанського ВДВС, суд виходив з того, що позивач оскаржує дії державного виконавця, здійснені до проведення торгів та не пов'язані з порушенням порядку проведення торгів. Оскільки ці дії та постанова про відкриття виконавчого провадження не стосуються правил проведення торгів, мають самостійний спосіб оскарження, а також те, що дії оскаржені не стороною виконавчого провадження, суд дійшов висновку про те, що скарга на дії держвиконавця повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з чим, суд закрив провадження в частині позовних вимог до Березанського ВДВС.

Проте повністю з висновками суду погодитися не можна. Так, позивач хоча і вказав на неправомірну постанову та дії держвиконавця, окремо не просив визнати постанову та дії неправомірними. Він вказав Березанський ВДВС в якості відповідача за позовними вимогами про визнання торгів, акту про проведення торгів та свідоцтва недійсними. Тому закриття провадження у справі за вимогами до вказаного відповідача про неправомірність рішення та дій суперечать самим позовним вимогам і є передчасним.

У зв'язку з чим, ухвала є такою, що постановлена з порушенням вимог ЦПК України.

Залишаючи інші позовні вимоги без розгляду ухвалою від 18 квітня 2014 року, суд виходив з того, що позивач не з'являвся в судові засідання 8 разів, а його представник двічі, 8 та 18 квітня 2014 року.

Проте з висновками суду погодитися не можна виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито 20 січня 2014 року. В ухвалі зазначено про призначення попереднього судового засідання на 30 січня 2014 року (а.с. 55). У зв'язку з несприятливими погодним умовами, засідання перенесено на 6 лютого 2014 року (а.с.67). В судове засідання позивач та його представники в це засідання не з'явилися (а.с. 115). Проте воно проведено. Судом було закрито частково провадження у справі, відносно вимог до Березанського ВДВС, та винесена ухвала про призначення судового засідання на 18 лютого 2014 року (а.с. 119).

Однак, у зв'язку з хворобою судді, засідання 18 лютого 2014 року не відбулося, а розгляд справи призначено на 3 березня 2014 року.

З березня 2014 року позивач та його представник до суду не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява про відкладення справи у зв'язку із неузгодженістю дати засідання (а.с. 139). Суд притягнув до участі у справі третю особу та відклав розгляд справи на 12 березня 2014 року ( а.с. 134,135).

В наступному, судові засіданні відбувалися 12 березня та 24 березня 2014 року за участю представника позивача ОСОБА_2, а в судовому засіданні 24 березня 2014 року було оголошено перерву до 8 квітня 2014 року (а.с. 167-169).

8 квітня 2014 року позивач та його представник до суду не з'явилися, а 7 квітня 2014 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із її хворобою (а.с. 174). Суд в судовому засіданні взявши до уваги вказану заяву відклав розгляд справи на 18 квітня 2014 року (а.с. 176).

17 квітня 2014 року від представника позивача знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника (а.с.181) та 18 квітня 2014 року позивач та його представник до суду не з'явилися.

18 квітня 2014 року, суд, враховуючи неявку позивача та його представника, як зазначено вище, залишив позовні вимоги без розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду в разі, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, і якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Як виходить з доказів у справі, суд не дотримався процедури відкладення розгляду справи, яка передбачена законом.

Як було згадано вище, суд розглядав справу по суті за участю представника позивача та оголосив перерву в судовому засіданні на 8 квітня 2014 року. За такого слід вважати, що в судовому засіданні проведеному в цей період (з 12 березня по 8 квітня 2014 року) представник позивача брав участь.

На ці обставини суд уваги не звернув. Тоді як у разі неявки позивача в судове засідання 18 квітня 2014 року, суд повинен був ще раз відкласти розгляд справи. І лише у разі наступної неявки позивача міг залишити позовну заяву без розгляду.

Посилання суду на неявку позивача в судові засідання до 8 квітня 2014 року безпідставні. Так, судові засіданні призначені до 12 березня 2014 року відкладалися не з причин неявки позивача, а 12 та 24 березня 2014 року справа розглядалася по суті спору. Тому правильність залишення позовних вимог без розгляду у зв'язку з неявкою позивача перевіряється виходячи з його неявки в судові засідання 8 та 18 квітня 2014 року.

Вказане свідчить про те, що ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду також не відповідає вимогам процесуального закону.

Враховуючи викладене колегія судді вважає, що дві ухвали суду у відповідності до ст. 312 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд колегія суддів враховує те, що позовні вимоги до Березанського ВДВС, в силу ч. 1 ст. 22 ЦПК України не можуть бути розглянуті тим же судом. Оскільки вони заявлені разом з іншими вимогами, невиділеними в окреме провадження, колегія суддів застосовує правила ст. 212 ЦПК України.

Інші доводи представника позивача безпідставні.

Так, процесуальний закон не містить положення про обов'язковість відкладення справи у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання вперше, на відміну від неявки позивача. За вимогами ч. 2 ст. 169 ЦПК України суд може відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою представника позивача без поважних причин або неповідомлення про причини неявки. Проте, його повторна неявка в судове засідання одночасно з позивачем є підставою залишення позовної заяви без розгляду, без врахування причин неявки.

Керуючись ст.ст. 303, 315,312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року та 18 квітня 2014 року скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для нового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: