Ухвала суду № 39854892, 07.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/268/2014(м)

266/5550/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Федотової В.М.

Категорія 24 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Попової С.А., Мироненко І.П.,

при секретарі Костоманової А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2013 року у справі за позовом Комерційного комунального підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, сплату штрафних санкцій та сплату судового збору, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 26 грудня 2013 року позов ККП «Маріупольтепломережа» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за користування тепловою енергією у розмірі 3492 гривні 37 копійок, 3% річних у розмірі 224 гривні 99 копійок, інфляційні витрати в сумі 103 гривні 90 копійок, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 229 гривень 40 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, позов задовольнити частково, відмовити в частині стягнення 3% річних, інфляційних та судового збору. В частині стягнення заборгованості, виконання рішення відстрочити до відновлення платоспроможності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ККП «Маріупольтепломережа» Лебедєва Я.О. вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, і тому просить залишити його без зміни.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 зареєстрований і мешкає за адресою АДРЕСА_1, та отримує послуги з теплопостачання.

У зв'язку з неналежним виконанням свого зобов'язання по сплаті за спожиті послуги з теплопостачання з 01 жовтня 2009 року по 01 грудня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 3 492 гривні 37 копійок.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 цього Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в яких передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року, яка є обов'язковою для застосування судами у відповідності зі ст. 360-7 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення грошових нарахувань за прострочку виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Розмір судового збору в сумі 229 гривень 40 копійок відповідає положенням п.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2013 рік».

Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає відхиленню.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2014 року апелянту ОСОБА_3 відстрочено сплату судового збору в сумі 121 гривні 80 копійок до винесення судового рішення.

На підставі ч.3 ст. 82 ЦПК України, враховуючи майновий стан ОСОБА_3, колегія суддів вважає за можливе звільнити останнього від сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.Л. Баркова

Судді: С.А. Попова

І.П. Мироненко