Ухвала суду № 39853873, 07.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/257/2014(м)

264/3311/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Хараджа О.О.

Категорія 57 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Ткаченко Т.Б., Мироненко І.П.,

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2013 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на дії державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2013 року скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (далі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») задоволено. Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Іллічівського ВДВС щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 40727257 від 15 листопада 2013 року. Скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 40727257 від 15 листопада 2013 року відносно боржника ОСОБА_3 з примусового виконання судового наказу Іллічівського районного суду м. Маріуполя № 2н/264/390/2013, 264/3311/13-ц від 07 травня 2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованості в розмірі 2580,76 грн. та витрат на судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Іллічівський ВДВС, не погоджуючись з ухвалою суду, просить її скасувати, у задоволені скарги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на дії державного виконавця відмовити. Посилається на порушення судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Представник ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до суду не з'явився, про день та час розгляду скарги повідомлений належним чином, тому відповідно ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Іллічівського ВДВС Мазур М.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом встановлено, що судовим наказом № 2н/264/390/2013, 264/3311/13-ц, виданого Іллічівським районним судом м. Маріуполя 07 травня 2013 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 2580,76 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн.

Постановою старшого державного виконавця Мазур М.А. Іллічівського ВДВС від 15 листопада 2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного судового наказу з тих підстав, що у виконавчому документі зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржниці ОСОБА_3, який складається з 9-ти цифр, а не з 10-ти як встановлено діючим законодавством.

Задовольняючи скаргу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і визнаючи дії старшого державного виконавця Іллічівського ВДВС незаконними. Суд виходив з того, що державним виконавцем не використані в повному обсязі надані йому права та обов'язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та не враховано, що відомості щодо індивідуального ідентифікаційного номеру (реєстраційного номеру облікової картки платника податку) можуть бути надані на вимогу лише державного органу, яким ПАТ «ДТЕК Донецькоблнерго» не є.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 103 ЦПК України судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по-батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець не звернув уваги на визначену ЦПК України судову процедуру розгляду заяв про видачу судового наказу. Так, згідно ч.2 ст. 102 ЦПК України суддя видає судовий наказ без проведення судового засідання і виклику стягувача і боржника. Отже, у виданому судовому наказі заперечуються відомості, передбачені ст.103 ЦПК України.

Таким чином, державним виконавцем не було враховано, що в суду чи заявника відсутні можливості без згоди боржника, який не викликався до суду, отримати дані, про які в своїй постанові зазначив державний виконавець.

Посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не можна визнати обґрунтованим, і таке посилання є формальним, оскільки судовий наказ містить основні його реквізити, передбачені ч. 2 ст. 103 ЦПК України, дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання, судовий наказ підписаний суддею, скріплений гербовою печаткою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за відсутності ідентифікаційного коду боржника є неправомірними.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставами, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміну ухвали.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з Ілллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ Донецької області підлягає стягненню несплачений судовий збір у розмірі 121,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області відхилити.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2013 року залишити без зміни.

Стягнути з Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області судовий збір в розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 копійок на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ-38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, призначення платежу: апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І. Песоцька

Судді: Т.Б.Ткаченко

І.П. Мироненко