Ухвала суду № 39852857, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/22284/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області про визнання дій і постанови протиправними, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року,-

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» (далі - ТОВ «Ерде Банк») звернулося із зазначеним позовом посилаючись на те, що на виконанні Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області (далі - Відділ ДВС) перебуває виконавчий напис нотаріуса, проте останній 10 жовтня 2013 року виніс постанову про повернення виконавчого документа з підстав пункту 3 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-ХІУ).

Вважаючи дії і постанову відповідача такою, що не відповідають вимогам Законів України «Про виконавче провадження» і «Про іпотеку», товариство просило про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 грудня 2013 року позов задоволено.

Судом першої інстанції визнано протиправними дії і скасовано постанову відповідача від 10 жовтня 2013 року

Постановою Київського апеляційного адміністративного сулу від 3 квітня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що постанова відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області від 10 жовтня 2013 року про повернення виконавчого документа з підстав пункту 3 частини 1 статті 47 Закону №606-ХІУ відповідає вимогам закону. Зокрема суд визнав, що відмова позивача в отриманні предмета іпотеки за початковою ціною продажу - початковою вартістю майна реалізації дає виконавчій службі право повернути виконавчий документ.

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, Відділом ДВС відкрито виконавче провадження ВП №33063663 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 15 травня 2012 року, яким запропоновано звернути стягнення на належні ТОВ «Бориславське АТП 24659» та передані в іпотеку позивачеві нежилі приміщення і за рахунок коштів, виручених від його реалізації, задовольнити вимоги ПАТ «Ерде Банк» у розмірі 652 187 гривень.

В ході реалізації майна здійснена його оцінка, вартість якого становила 700 260 гривень.

Встановлено, що перші прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, що були призначені на 4 березня 2013 року визнані такими, що не відбулися через відсутність покупців.

У зв'язку із цим призначено другі прилюдні торги на 14 червня 2013 року, початкову ціну продажу майна визначено у 525 195 гривень, які також не відбулися через відсутність покупців.

А тому, 8 липня 2013 року відповідач направив на адресу позивача листа з пропозицією залишити за собою нереалізоване майно за початковою ціною продажу 700 260 гривень, останній погодився на зазначене з умовою початкової ціни 525 195 гривень.

Проте, 10 жовтня 2013 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа з підстав пункту 3 частини 1 статті 47 Закону №606-ХІУ.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, за змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

В порушення зазначених вимог закону суди не звернули увагу та не врахували те, що спірні правовідносини регулюються Законами України №606-ХІУ і «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №898-ІУ (далі - Закон №898-ІУ) - далі в редакції спірного періоду, а також Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Так, за приписами частини восьмої статті 54 Закону №606-ХІУ примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону №898-ІУ, який для правовідносин у даній справі є спеціальним.

Стаття 49 Закону №898-ІУ визначає права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Приписи зазначеної норми встановлюють, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Тобто, зазначена норма матеріального права визначає права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, а також поведінку суб'єкта владних повноважень з цих питань.

Разом з тим, як убачається з оскаржуваної постанови Відділу ДВС від 10 жовтня 2013 року, останній повернув виконавчий документ з підстав пункту 3 частини 1 статті 47 Закону №606-ХІУ.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначені вимоги закону, апеляційному суду слід було перевірити чи прийняв відповідач рішення про повернення виконавчого документу на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і зокрема, з дотриманням вимог Закону №898-ІУ.

При цьому слід врахувати, що Закон №898-ІУ дає визначення лише поняття початкової ціни продажу предмета іпотеки, визначення такої на наступні прилюдні торги не пов'язується з початковою вартістю.

Визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої

дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях

Неповне з'ясування судами дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

За приписами частини другої і статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

В.В. Тракало