Ухвала суду № 39852561, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/64934/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Васійчук С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року

у справі № 824/900/13-а

за позовомПриватного підприємства «СК ТРЕЙДІНГ»доДержавної податкової інспекція у м. Чернівці провизнання недійсним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СК ТРЕЙДІНГ» (далі по тексту - позивач, ПП «СК ТРЕЙДІНГ») звернулось з позовом до Державної податкової інспекція у м. Чернівці (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року в задоволенні позовних вимог ПП «СК ТРЕЙДІНГ» відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000510220 від 17.09.2012 року.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову перевірку ПП «СК ТРЕЙДІНГ» щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2012 року № 893/23-3/37504984.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено абз. 3 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 7136021 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 року №000510220, яким ПП «СК ТРЕЙДІНГ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 8920026.25 грн. (за основним платежем 7136021 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1784005.25 грн.).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ПП «СК ТРЕЙДІНГ» щодо визнання недійсним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПП «СК ТРЕЙДІНГ» в частині, щодо визнання недійсним наказу.

В свою чергу, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП «СК ТРЕЙДІНГ» щодо визнання недійсним наказу, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2012 року начальником ДПІ прийнято рішення про проведення позапланової документальної перевірки ПП «СК ТРЕЙДІНГ» щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року, (що оформлено наказом №832).

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості підстав для проведення позапланової перевірки та правомірності наказу про її проведення, оскільки, податковий орган керувався листом Посольства України в Сирійській Арабській Республіці від 14.08.2012 року, що свідчив про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган правомірно провів документальну позапланову перевірку ПП «СК ТРЕЙДІНГ», відповідно до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 та п. 78.4 ст. 78 ПК України.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ПП «СК ТРЕЙДІНГ» в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000510220 від 17.09.2012 року виходив з того, що висновки податкового органу є необґрунтованими.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Частиною 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2011 року між Фірмою «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT» та ПП «СК ТРЕЙДІНГ» укладено контракт №1/AKROUM/SK.

В той же час, 14.08.2012 року Посольство України в Сирійській Арабській Республіці листом № 61614/51-200-935 повідомило ДЕС МЗС України та ДПА в Чернівецькій області про отримання Посольством вербальної ноти МЗСМ САР Департаменту Європи №1492 (323/12) 211 від 07.08.2012 року, якою сирійська сторона надає наявні у неї дані стосовно сирійської компанії «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT». З ноти вбачається, що торговельна компанія «Акрум» зареєстрована в Торгівельній палаті м. Алеппо у 1996 році під № 4494/3, як Акціонерне Товариство, до співзасновників якого входять громадяни Сирійської Арабської Республіки. Зазначена компанія зареєстрована в представництві Міністерства торгівлі САР в м. Алеппо у 1996 році під № 12804, як фірма, що займається експортно - імпортною торгівлею та перевезенням товарів в САР за межами країни. Торгівельна палата м. Алеппо не могла встановити контакт з представниками Фірми «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT», з огляду на відсутність звернень з приводу оформлення документів або експортно-транспортних операцій від фірми «АКРУМ» в період 2010-2012 рр.

В свою чергу, в акті перевірки зазначено, що отримувачем коштів за контрактом є MAHMOUD BASHA, який не являється ні засновником ні директором Фірми «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT».

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було належним чином повно та всебічно досліджено матеріали справи, а також не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам щодо вищевказаного контракту.

Також, слід зазначити, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано належної правової оцінки контрактам та первинним документам, зокрема, - вантажно-митним деклараціям та інвойсам, розрахунковим документам, документам, що підтверджують зберігання товарно-матеріальних цінностей, умови зберігання, документам, що підтверджують реалізацію імпортних товарів, тощо.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, в той же час, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000510220 від 17.09.2012 року - скасувати.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов