Ухвала суду № 39852557, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/45086/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Вороніна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 року

у справі № 2а/0470/17324/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Веста Дніпро»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Дніпропетровську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Веста Дніпро» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Веста Дніпро») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Веста Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2011 року № 1639/08-02/1-31950849.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 пп. 7.3.1., 7.3.2, 7.3.3. п. 7.3, пп. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7, п. 33.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, з врахуванням п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. 3, ч. 2, 3 ст. 9 розділу 3 «Закону України про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 93, ч.1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пп. 135.5.10 п. 135.5, ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, абзацу 2 п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 8 792 713,1грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, ст. 93, ч. 1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 3, ч. 2, 3 ст. 9 розд. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення всього в сумі 382 453 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в сумі 18 471 грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011 року на суму 79 681 грн., завищення залишку від'ємного значення що включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24 декларації) за червень 2011 року на суму 284 301 грн., пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, ст. 246, п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок в сумі 34 286,99 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2011 року:

- № 0001908811, яким ПАТ «Веста Дніпро» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8792713,10 грн.,

- № 0001938811, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 284301,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.,

- № 0001928811, яким ПАТ «Веста Дніпро» зменшено суму бюджетного відшкодування на 79681, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.,

- № 0001888811, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 342826,99 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0001908811 став висновок СДПІ про неправомірне включення ПАТ «Веста Дніпро» до складу витрат другого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року із врахуванням від'ємного значення за 2010 рік.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалась з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону. Пунктом 22.4 ст. 22 цього ж Закону передбачено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році.

Відповідно до вищезазначених законодавчих норм, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В той же час, пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач правомірно здійснив розрахунок об'єкта оподаткування II кварталу 2011 року з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, що сформувалось за рахунок витрат минулих періодів, та правомірність формування якого відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи також вбачається, що приймаючи податкові повідомлення - рішення від 02.12.2011 року № 0001938811 та № 0001928811, відповідач виходив з того, що не підлягає включенню до складу валових витрат у четвертому кварталі 2010 року сума матеріальної складової вартості знищених пожежею акумуляторів у розмірі 1795587,00 грн. та необхідності віднесення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у грудні 2010 року з цієї вартості знищених акумуляторів суми 359117,40 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 79681,00 грн. і до завищення від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту за червень 2011 року на 279436,40 грн.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей для виробництва акумуляторів, є пов'язаними з власною господарською діяльністю ПАТ «Веста Дніпро», що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підставою для включення таких витрат до складу валових.

В свою чергу, приймаючи податкове повідомлення - рішення від 02.12.2011 року №0001888811, відповідач виходив з того, що починаючи з 01.01.2011 року ПАТ «Веста Дніпро», незважаючи на укладений договір на послуги по вивозу та розміщенню на спеціально відведених місцях відходів, повинно нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення відходів.

Відповідно до вимог пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються в тому числі розміщення відходів спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) об'єктом та базою оподаткування в тому числі є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Підпунктом пп. 14.1.223. п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціальні відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що ПАТ «Веста Дніпро» не є платником екологічного податку.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов