Ухвала суду № 39852497, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/57731/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників учасників провадження:

позивача - Подокопного С.А.,

відповідача - Маісурадзе З.А.,

Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012

у справі № 2а/1570/4844/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні комунікації" (далі - Товариство)

до СДПІ,

за участю прокуратури Київського району м. Одеси,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 № 0000651510.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що СДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з приватним підприємством «Ентер-Ком» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, оформлену актом від 09.06.2011 № 249/-1/30109015/22.

За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 092 742,91 грн. (у тому числі 624 424,52 грн. за основним платежем та 468 318,39 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначеного донарахування стало невизнання податковою інспекцією права позивача на податковий кредит за податковими накладними, складеними названим постачальником, у зв'язку з недостовірністю відомостей щодо його місцезнаходження у цих податкових накладних.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Обов'язок зі складення податкової накладної, яка є підставою для формування покупцем податкового кредиту, та відображення у ній відомостей, визначених у підпункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, покладається на продавця. Відповідно, при дотриманні контрагентом вказаних вимог щодо оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

У справі, що переглядається, постачальник позивача - приватне підприємство «Ентер-Ком» - у складених податкових накладних зазначив свою юридичну адресу, яка співпадає з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Факт відсутності постачальника за юридичною адресою не є обставиною, що сама по собі виключає право платника на податковий кредит. Вказаний факт не може бути проконтрольований платником, позаяк жодних передбачених законом прав на перевірку цієї обставини у учасників господарської операції немає. А тому платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

За відсутності посилань СДПІ на існування будь-яких інших обставин, що свідчили б про необґрунтованість податкової вигоди платника за операціями з приватним підприємством «Ентер-Ком», підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит в оспорюваній сумі відсутні.

А відтак суди цілком правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги є відтворенням правової позиції відповідача по справі, ці доводи отримали правильну юридичну оцінку під час вирішення даного спору по суті. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Мінходів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Мінходів.

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Мінходів залишити без задоволення.

3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 у справі № 2а/1570/4844/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько