Ухвала суду № 39852464, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/40754/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представників:

позивача: Дуденок О.О.

відповідача: Смуригіна К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року

у справі № 825/682/13-а

за позовом Приватного транспортного малого підприємства «П.Г.Внєштранс»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень та рішення про виключення з реєстру

ВСТАНОВИВ:

Приватне транспортне мале підприємство «П.Г.Внєштранс» (далі по тексту - позивач, ПТМП «П.Г.Внєштранс») звернулось з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про виключення з реєстру.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПТМП «П.Г.Внєштранс», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПТМП «П.Г.Внєштранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 23.01.2013 року №68/22-14228965.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 81.6, п. 81.11, пп. 81.15.1, пп. 81.15.2, пп. 81.15.7 п. 81.15 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 209.1, п. 209.6, п. 209.7, п. 209.10, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1020086,00 грн., п. 301.1 ст. 301, п. 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України, наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.12.2010 року № 837 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.01.2012 року № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», в результаті чого неправомірно з 2012 року позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку; п. 11.2 ст. 164, п. 9.1 ст. 170, п.п.1.1 ст. 164, ст. 168, п. 9.1 ст. 170 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 5297,73 грн. податку на доходи фізичних осіб; п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000012202/64, яким ПТМП «П.Г.Внєштранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 263 346,25 грн. (за основним платежем - 1 020 086,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 243 260,25 грн.) та № 0000021702/17/65, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників у розмірі 8 803,41 грн. (за основним платежем 5 297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 505,68 грн.).

Крім того, 07.03.2013 року прийнято рішення №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, згідно якого ПТМП «П.Г.Внєштранс» виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з поставкою протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів/послуг, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, відповідно до п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України та зазначено, що позивач вважається платником податку на загальних підставах з 01.10.2010 року.

Відповідно до вимог п. 81.1 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п. 81.2 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 81.6 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 81.10 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Згідно п. 81.11 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Пунктом 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до вимог пп. 209.17.1 п. 209.17 ст. 209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на вирощування зернових та технічних культур.

Згідно пп. 209.17.14 п. 209.17 ст. 209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту: надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку; надання послуг із збирання врожаю та підготовка продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом, у тому числі з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування; надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу; експлуатація зрошувальних і осушувальних систем; насадження та облаштування ландшафту для захисту від шуму, вітру, ерозії, видимості та засліплення; облаштування і догляд ландшафту з метою захисту навколишнього природного середовища (відновлення природного стану, рекультивація, меліорація земель, створення зон затримки вологи, відстійників дощової води тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість в яких зазначені види діяльності ПТМП «П.Г.Внєштранс» за КВЕД: вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; вирощування зернових та технічних культур, з 01.01.2009 року позивач застосовував спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проведення перевірки за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року позивач відповідав вимогам, що ставляться до сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та в період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року щомісячно подавав до податкового органу дві податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: декларацію (скорочену) - за результатами операцій із поставки сільськогосподарських товарів (послуг); декларацію (загальну) - за результатами операцій із поставки продукції не власного виробництва. Протягом 2010-2012 років підприємство займалося виробництвом сільськогосподарської продукції вирощеної на орендованих землях та наданням сільськогосподарських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладених договорів протягом 2010-2012 роках ПТМП «П.Г.Внєштранс» (виконавець) надавались послуги ДП ДГ «Івківці» (замовник) з обробітку ґрунту; сівби та посадки; внесення гербіцидів, мінеральних та органічних добрив, підкорму посівів; збиральних робіт; доробки зерна; постачання кормів для годівлі ВРХ; надання паливно-мастильних матеріалів; транспортних робіт; фінансової допомоги та інших послуг. Сільськогосподарські послуги ДП ДГ «Івківці» надавалися транспортними засобами, які є власністю позивача.

Колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач неправомірно визначив питому вагу вартості поставлених ПТМП «П.Г.Внєштранс» несільськогосподарських товарів послуг в розмірі 26,96%, оскільки, надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі та надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом відноситься до видів діяльності, на які поширюється дія ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, ПТМП «П.Г.Внєштранс» правомірно віднесено у відповідних звітних періодах суми податку на додану вартість по скорочених деклараціях за господарськими операціями з перевезення зерна, послуг з обробки землі, польових послуг, надані власною сільськогосподарською технікою, отже, висновок ОДПІ про заниження позивачем питомої ваги поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг є необґрунтованим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки від 23.01.2013 року №68/22-14228965 та додатку 5 до нього, відповідачем розрахунок питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) здійснений за період з вересня 2009 року по жовтень 2010 року, однак, перевірка проводилась за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, а тому частина періоду (вересень-грудень 2009 року), в якому врахована вартість товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (до 01 жовтня 2010 року), не охоплювалась перевіркою.

Відповідно до вимог п. 209.11 ст.209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності та необхідності скасування рішення №1 від 07.03.2013 року про виключення ПТМП «П.Г.Внєштранс» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що під час перевірки правильності підтвердження витрат коштів, виданих з каси підприємства під звіт, встановлено відсутність підтверджуючих платіжних документів, внаслідок чого донараховано 5297,73 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, використання виданої під звіт готівки підтверджується товарними чеками.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 року №0000021702/17/65 в частині нарахування позивачу податку на доходи найманих працівників за основним платежем в сумі 5297,73 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1324,43 грн.

В свою чергу слід зазначити, що колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що податкове повідомлення рішення від 01.02.2013 року №0000021702/17/65 є правомірним в частині застосування до ПТМП «П.Г.Внєштранс» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1671,25 грн., що не оскаржується сторонами у справі у касаційному порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов