Ухвала суду № 39851957, 14.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5100/14 Справа № 183/7210/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Березюк В. В. Доповідач - Лаченкова О.В. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

14 липня 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Григорченко Е.І.,

при секретарі - Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, процентів та штрафних санкцій за договором, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулось з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, проценти та штрафні санкції за договором у розмірі 453 100, 65 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року позовні вимоги - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ідентифікаційний код 20025456, місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, буд. 15) заборгованість за договором у розмірі 430 463,75 грн. (чотириста тридцять тисяч чотириста шістдесят три грн.75 коп.), яка складається із: заборгованості по непогашеному кредиту у розмірі 212 274,19 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 173 327,10 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 37 876,80 грн., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у розмірі 6 985,66 грн., а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 268,95грн., а всього - 433 732,70 грн. (чотириста тридцять три тисячісімсот тридцять дві грн. 70 коп.).

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, та порушення норм матеріального права і норм процесуального права, які призвели до не правильного вирішення по справи по суті.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що

27.06.2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір «Автопакет» №843784/МБ(надалі - Договір), на підставі якого банк надав ОСОБА_2 кредит на придбання автотранспортного засобу у сумі 226 469,00 гривень. Зі свого боку ОСОБА_2 зобов'язувалася щомісячно до 18 числа поточного місяця вносити на рахунок банку мінімально необхідні платежі, що включають в себе погашення заборгованості за кредитом, а також сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 20,3 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Термін повернення кредиту визначено до 20.06.2015 року. Згідно п.п. 3.2.1. - 3.2.4. Договору ОСОБА_3 виступив поручителем ОСОБА_2 за вказаним договором і зобов'язався солідарно відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором у такому ж обсязі, що і ОСОБА_2

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що укладаючи договір, у якому містяться положення як про надання кредиту, так і про поруку за кредитом, позивач і відповідачі уклали змішаний договір, за умовами якого банк надає, а ОСОБА_2 зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом, а ОСОБА_3 в свою чергу виступає поручителем ОСОБА_2 за вказаним договором і зобов'язується солідарно відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором у такому ж обсязі, що і ОСОБА_2

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Суд першої інстанції вірно дослідив обставини справи, що ОСОБА_2 не виконала належним чином взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, в результаті чого станом на 09.09.2013 року виникла заборгованість за договором у розмірі 453 110,65 грн., яка складається з наступного: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 212 274,19 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 173 327,10 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 37 876,80 грн.; втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у розмірі 6 985,66 грн., штрафу у розмірі 22 646,90 грн.,що підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1. Договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Аналізуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 212 274,19 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 173 327,10 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 37 876,80 грн., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у розмірі 6 985,66 грн., є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з відповідачів на користь позивача повинна бути стягнута солідарно заборгованість за Договором у розмірі 430 463,75 грн.

У той же час, суд визначив необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 22 646,90 грн. з наступних підстав.

Згідно п. 5.2. Договору, у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору, за кожен випадок.

Однак позивач не зазначає та з матеріалів справи не вбачається у чому ж виявилося порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 4.3.1., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. Договору та чи мало воно взагалі місце. До того ж, позивач вказує лише на єдине порушення ОСОБА_2 вимог Договору - несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за ним, а вказані пункти договору взагалі цього не стосуються. Що ж до п.п. 4.3.2. Договору, який зобов'язує відповідача «Суворо дотримуватися положень цього Договору», то вказаний пункт, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також на те, що позивачем не доведено інше, може поширюватися лише на порушення ОСОБА_2 вимог щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за ним. Але ж цивільно-правова відповідальність за вказане порушення передбачена п. 5.1. Договору у вигляді стягнення пені за прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідних платежів з погашення кредиту. Отже позивач фактично просить стягнути як пеню, так і штраф за одне і те ж порушення умов договору.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За таких обставин, встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за одне і теж порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Суд вірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафу оскільки суд не вбачається для цього законних підстав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених судом вимог. Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню солідарно витрати зі сплати судового збору розмірі 3 268,95 грн.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку задовольнивши частково позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, процентів та штрафних санкцій за договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді