Постанова № 39849949, 24.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р. Справа № 804/7317/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача:Зарвія І.Л., представника відповідача: Герасіка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2013 №0004962202 та №0004952202,-

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2013 №0004962202 та №0004952202.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 29.10.2013 №750/04-61-22-2/24612305 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АКІМ» (код ЄДРПОУ 24612305) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) за період з 01.12.2012 по 31.03.2013, ПП «Взлет-Ера» (код ЄДРПОУ 32257266) за період з 01.12.2012 по 31.12.2012». В означеному акті податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із вищевказаними контрагентами у перевіряємому періоді. На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013: №0004962202, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства усього на суму 47250,00 грн., з яких 31500,00 грн. - за основним платежем, 15750,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0004952202, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього на суму 105180,00 грн., з яких за основним платежем - 70120,00 грн., 35060,00 грн. - за штрафними санкціями. Позивач зазначає, що підприємство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Взлет-Ера»» та ПП «Полтава - Проект -Монтаж» на підставі укладених договорів, факт здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, складеними з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. На підставі зазначеного, позивачем було задекларовано суми податкового кредиту з ПДВ у грудні 2012 року у розмірі 30000,00 грн., у січні 2013 року у розмірі 11560,00 грн., у лютому 2013 року в розмірі 21773,33 грн., у березні 2013 року в розмірі 6786,67грн. та віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суму у розмірі 150000,00 грн. Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.11.2013 № 0004962202 та № 00049522202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 відкрито провадження у справі № 804/7317/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2014.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з постачальниками послуг ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» за період з 01.12.2012 по 31.03.2013 та ТОВ «ВЗЛЕТ-ЕРА» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012. В результаті перевірки, відповідачем проаналізовано договірні відносини позивача із вказаними контрагентами та первинну документацію, складену за результатами таких відносин, та встановлено, що операції з постачання по ланцюгу ПП «Полтава-Проект-Монтаж» - ТОВ «АКІМ» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Взлет-Ера» відповідач зазначив, що, зокрема, з актів виконаних робіт неможливо визначити об'єм господарської операції, яким чином позивач використовував техніку у господарській діяльності. За таких обставин, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «АКІМ» з контрагентами - ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» та ТОВ «ВЗЛЕТ-ЕРА» за перевіряємий період, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 30000,00 грн. за грудень 2012 року та з січня по березень 2013 року на суму 40120,00 грн. і заниження податку на прибуток на суму 31500,00 грн. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0004962202 та № 00049522202 винесені Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правомірно, тому у суду відсутні підстави для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКІМ» (далі - ТОВ «АКІМ») (код ЄДРПОУ 24612305), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.05.1997, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 692469, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

ТОВ «АКІМ» взято на облік платника податків у ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська 16.02.2001 за № 3972, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, та є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 01.03.2001 №03910029, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу від 26.09.2013 № 278 та повідомлення від 26.09.2013 № 53/10/04-61-22-2, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АКІМ», за результатами якої складено акт від 29.10.2013 № 750/04-61-22-2/24612305 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АКІМ» (код ЄДРПОУ 24612305) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 35295110) за період з 01.12.2012 по 31.03.2013, ПП «ВЗЛЕТ-ЕРА» (код ЄДРПОУ 32257266) за період з 01.12.2012 по 31.12.2012».

Згідно означеного акту відповідачем встановлено відсутність «нереальність» проведення господарських операцій між ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ТОВ «Взлет-Ера» і покупцем - ТОВ «АКІМ» та юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що діяльність ТОВ «АКІМ» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п. 14.1.36 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, договір, укладений між ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ТОВ «Взлет-Ера» - та покупцем ТОВ «АКІМ», не спричиняє реального настання правових наслідків.

В акті зазначено, що відповідачем було отримано:

- акт від 10.04.2013 № 437/22.5-10/35295110 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж», податковий номер 35295110, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року - лютий 2013 року»;

- акт від 08.05.2013 № 520/22.5-10/35295110 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж», податковий номер 35295110, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за березень 2013 року»;

- акт ДПІ у м. Полтаві від 10.04.2013 № 433/22.5/32257266 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Взлет-Ера», код ЄДРПОУ 32257266, з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків у періоді з 01.02.2010 по 28.02.2013».

Так, відповідач зазначив, що згідно наданих актів перевірок, операції по ланцюгу постачання ТОВ «Взлет-Ера» (код ЄДРПОУ 32257266) - ТОВ «АКІМ» (код ЄДРПОУ 24612305) не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків; укладені угоди між ТОВ «АКІМ» та вказаними контрагентами є нікчемними, оскільки при зустрічних звірках ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Взлет-Ера» не підтверджено реальність проведених господарських відносин із контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками.

Згідно висновків акту від 29.10.2013 № 750/04-61-22-2/24612305 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АКІМ» (код ЄДРПОУ 24612305) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 35295110) за період з 01.12.2012 по 31.03.2013, ПП «ВЗЛЕТ-ЕРА» (код ЄДРПОУ 32257266) за період з 01.12.2012 по 31.12.2012», перевіркою встановлені порушення ТОВ «АКІМ» (код ЄДРПОУ 24612305):

- п.п.14.1.27, ст. 138, 140, ст. 142, ст. 143 Податкового кодексу України ТОВ «АКІМ» неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрати на придбання товару та послуг від ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ТОВ «Взлет-Ера» за 2012 рік склали -150000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 31500,00 грн.

- в порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Полтава - Проект - Монтаж», ТОВ «Взлет - Ера», що призвело до заниження податку на додану вартість, всього на суму у 2012 році - 30000,00 грн., у 2013 році - 40120,00 грн. у наступних періодах: за грудень 2012 року у розмірі 30000,00 грн.; за січень 2013 року у розмірі 11560,00 грн.; за лютий 2013 року у розмірі 21773,33 грн.; за березень 2013 року у розмірі 6786,67 грн.

На підставі акту перевірки від № 750/04-61-22-2/24612305 від 29.10.2013, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013:

- № 0004962202 (форма «Р»), за яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 31500,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15750,00 грн., всього на суму 47250,00 грн.;

- № 0004952202 (форма «Р»), за яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 70120,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 35060,00 грн., всього 105180,00 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та всі обставини даної справи, суд не погоджується із висновками відповідача, зробленими у акті від 29.10.2013 № 750/04-61-22-2/24612305 щодо нереальності здійснення господарських відносин ТОВ «АКІМ» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Взлет-Ера», і відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання між вказаними підприємствами, у зв'язку з наступним.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, у якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Взлет-Ера» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» не спрямований на настання реальних правових наслідків через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами означених виконавців послуг правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, що стосується встановлення недійсності правочинів по ланцюгу постачання ТОВ «АКІМ» з його контрагентами, суд зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Повноваженнями щодо визнання в позасудовому порядку правочинів нікчемними або недійсними вказані органи не наділені. Також, в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаного правочину. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України. Однак, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію з цього приводу займають Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 по справі № К/9991/50772/12 та Верховний Суд України в постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, яке допустили ТОВ «Взлет-Ера» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж». Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 (номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).

В Листі Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між ТОВ «АКІМ» та ТОВ «Взлет-Ера», ПП «Полтава - Проект - Монтаж», і реальність зміни майнового стану першого.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між ТОВ «АКІМ» (як замовником) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (як виконавцем) укладені договори від 01.12.2012 № А011212 та від 02.01.2013 № 1А/13.

За умовами зазначених договорів, «Полтава-Проект-Монтаж» взяло на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою пошуку та вибору орендодавця техніки, а саме: крану гусеничного ходу Q-25 тон; крану автономного ходу Q-20 тон; крану автономного ходу Q-10 тон; інших механізмів (п.п. 1.1. п. 1 договорів від 01.12.2012 № А011212 та від 02.01.2013 № 1А/13).

Пунктом 2.2 означених договорів встановлено, що належне виконання зобов'язань оформлюється актом приймання-передавання виконаних робіт.

Факт надання послуг за вищевказаними договорами підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): № 496 від 12.12.2012; № 497 від 14.12.2012; № 498 від 21.12.2012; № 499 від 28.12.2012; № 161 від 11.01.2013; № 162 від 25.01.2013; № 463 від 14.02.2013; № 464 від 27.02.2013; № 685 від 14.03.2013; № 686 від 29.03.2013 та талонами замовника: № 007812 до подорожнього листа 01_12 грудня 2012; № 007815 до подорожнього листа 01_14 грудня 2012 року; № 007821 до подорожнього листа 15_21 грудня 2012 року; № 007825 до подорожнього листа 20_28 грудня 2012 року; № 0012 до подорожнього листа 02_11 січня 2013 року; № 0016 до подорожнього листа 15_24 січня 2013 року; № 0025 до подорожнього листа 01_13 лютого 2013 року; № 0063 до подорожнього листа 15_27 лютого 2013 року; №0072 до подорожнього листа 01_13 березня 2013 року; № 0085 15_28 березня 2013 року.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення: № 2203 від 28.02.2013, № 2217 від 05.03.2013, № 2296 від 19.03.2013, № 2422 від 12.04.2013, № 2423 від 12.04.2013, за якими ТОВ «АКІМ» сплатило на користь ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за отримані послуги на підставі договорів від 01.12.2012 № А011212 та від 02.01.2013 № 1А/13.

Контрагентом - виконавцем послуг ПП «Полтава-Проект-Монтаж» позивачу надані податкові накладні: № 496 від 12.12.2012 на суму 20352,00 грн. (в тому числі ПДВ -3392,00 грн.), № 497 від 14.12.2012 на суму 40800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6800,00 грн.), № 498 від 21.12.2012 на суму 17808,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2968,00 грн.), № 499 від 28.12.2012 на суму 20400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3400,00 грн.), № 218 від 11.01.2013 на суму 28560,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4760,00 грн.), № 219 від 25.01.2013 на суму 40800,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 6800,00 грн.), № 463 від 14.02.2013 на суму 40800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6800,00 грн.); № 464 від 27.02.2013 на суму 40800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6800,00 грн.); № 465 від 28.02.2013 на суму 49040,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8173,33 грн.), № 685 від 29.03.2013 на суму 40720,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6786,67 грн.).

Позивачем до матеріалів справи додана ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 816/2136/13-а, якою залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 816/2136/13-а за позовом Приватного підприємства «Полтава-Проект-Монтаж» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, за якою частково задоволено позовні вимоги ПП «Полтава - Проект - Монтаж»; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо формування в акті №437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (податковий номер 35295110) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року - лютий 2013 року» висновків: «Проведеною звіркою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року. Проведеною звіркою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» документально не підтверджено господарських відносин із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року».

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між ТОВ «АКІМ» (як замовником) та ТОВ «Взлет - Ера» (як виконавцем) 01.12.2012 укладено договір № О011212, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою пошуку та вибору орендодавця техніки, а саме: крану гусеничного ходу Q-25 тон; крану автономного ходу Q-20 тон; крану автономного ходу Q-10 тон; інших механізмів.

Пунктом 2.2. означеного договору, сторони погодили, що належне виконання зобов'язань оформлюється актом приймання-передавання виконаних робіт.

Виконання робіт по вищевказаному договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 1624 від 14.12.2012; № 1625 від 28.12.2012 та талонами замовника № 0000258 до подорожнього листа 01-14 грудня 2012 року та № 0000273 до подорожнього листа від 15-28 грудня 2012 року.

ТОВ «Взлет - Ера» надано позивачу податкові накладні № 892 від 14.12.2012 на суму 40320,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6720,00 грн.) та № 893 від 28.12.2012 на суму 40320,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6720,00 грн.).

Оплату за отримані від ТОВ «Взлет - Ера» послуги позивачем проведено на підставі платіжних доручень № 2218 від 05.03.2013 та № 2388 від 02.04.2013.

Позивачем до матеріалів справи додана ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 № 816/2137/13-а, якою залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 у справі №816/2137/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, якою частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Взлет-Ера»; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки відносно суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт №433/22.5/32257266 від 10.04.2013 року; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби по формуванню в акті №433/22.5/32257266 від 10.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року висновків про відсутність реальності та неможливість підтвердження здійснення господарських операцій із покупцями та постачальниками за період 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом під час розгляду справи встановлено, що первинні документи, складені ТОВ «Взлет-Ера» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж», відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 692469 від 15.10.2012, серед видів діяльності ТОВ «АКІМ» за КВЕД, є зокрема, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Під час розгляду справи позивачем зазначено та матеріалами справи підтверджено, що послуги великогабаритної будівельної техніки ним отримувалися та використовувалися в процесі провадження своєї господарської діяльності, а саме: в ході виконання договору підряду від 15.08.2012 № ОБС 1512/08, укладеного між ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» (як замовником) та ТОВ «АКІМ» (як підрядником).

Крім того, позивачем суду надана ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Серія АВ № 512587, видана ТОВ «АКІМ», строком дії з 12.02.2010 по 12.02.2015, на підставі якої позивач може здійснювати, зокрема, будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд, захист конструкцій, устаткування та мереж.

Щодо наявності на момент вчинення правочинів спеціальної правосуб'єктності ПП «Полтава - Проект - Монтаж» судом встановлено, що вказане підприємство зареєстроване як юридична особа 17.07.2007, номер запису про державну реєстрацію 1 588 102 0000 006848, тобто на момент здійснення господарських взаємовідносин з позивачем ПП «Полтава - Проект - Монтаж» було зареєстрованою юридичною особою. Разом з тим, згідно даних офіційного сайту Міндоходів України ПП «Полтава-Проект-Монтаж» було платником ПДВ на підставі свідоцтво платника ПДВ, яке анульоване 31.05.2013.

Щодо наявності на момент вчинення правочинів спеціальної правосуб'єктності ТОВ «Взлет - Ера» судом встановлено, що вказане підприємство зареєстроване як юридична особа 12.11.2002, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 000817, на момент здійснення господарських взаємовідносин з позивачем ТОВ «Взлет-Ера» було зареєстрованою юридичною особою. Згідно даних офіційного сайту Міндоходів України ТОВ «Взлет-Ера» на момент вчинення правочинів з позивачем було платником ПДВ на підставі свідоцтво платника ПДВ, яке анульоване 31.05.2013.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Взлет-Ера» та ПП «Полтава-Проект -Монтаж» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договорами про надання послуг № А011212 від 01.12.2012 та № 1А/13 від 02.01.2013 та від 01.12.2012 №О011212, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

В процесі розгляду справи, судом на виконання вимог Листа ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 встановлено:

- факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Взлет-Ера» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж;

- наявність спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції;

- зв'язок між фактом придбання товарів та послуг ТОВ «АКІМ» і його господарською діяльністю;

- дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ «Взлет-Ера» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» підтверджуються первинними документами: договорами, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), судом досліджено ці документи та встановлено їх відповідність вимогам встановлено їх відповідність вимогам вищенаведених положень чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ: у 2012 році в розмірі 30000,00 грн., у 2013 році - 40120,00 грн. у наступних періодах: за грудень 2012 року - у розмірі 30000,00 грн.; за січень 2013 року у розмірі 11560,00 грн.; за лютий 2013 року у розмірі 21773,33 грн.; за березень 2013 року у розмірі 6786,67 грн., за правочинами, укладеними з ТОВ «Взлет-Ера» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального виконання господарських операцій, що ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004952202 ( форма «Р»), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 70120,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 35060,00 грн., всього 105180,00 грн., прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. ст. 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 136.1.1 та 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг; суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Як визначено положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на те, що факт здійснення вищеописаних господарських операцій позивача з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Взлет-Ера» підтверджується відповідними первинними документами, в тому числі податковими накладними, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004962202 ( форма «Р»), за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 31500,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1570,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 304,86 грн.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.11.2013 № 0004962202 (форма «Р»).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.11.2013 № 0004952202 (форма «Р»).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 304 (триста чотири) грн. 86 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 червня 2014 року.

Суддя О.В. Царікова