Постанова № 39849720, 17.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 липня 2014 р. № 820/8918/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Бухарєва С.В.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Меридіан", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора", за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки № 1230/590/20-23-22-01-06/35119462 від 31.10.2013 року відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст. 138, ст.139, ст.198 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у висновках акту перевірки є викладені у акті перевірки висновки з приводу відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора". Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що обґрунтування відповідачем відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємому періоді з підстав вказаних вище не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201 є протиправним та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.07.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.07.2014 року проти позову заперечив, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті перевірки висновок про отримання інформації щодо визнання іншим органом державної податкової інспекції нікчемними угод укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора", у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити. Таке твердження відповідач мотивує тим, що податковими органами на обліку, в яких знаходяться контрагент позивача було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки, якими зафіксовано відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій із контрагентами. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року та податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора", результати якої оформлені актом №1230/590/20-23-22-01-06/35119462 від 31.10.2013 року ( а.с.10-21) .

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" вимог ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємству донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 264353 грн.; порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 251765 грн. (а.с. 21).

На підставі вказаного акту перевірки №1230/590/20-23-22-01-06/35119462 від 31.10.2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201 (а.с. 8-9).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201 в адміністративному порядку, однак рішенням Головним управлінням Міндоходів у Харківській області скарга була залишена без задоволення, а рішенням Міністерства доходів і зборів від 11.04.2014 року № 6561/6190-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" - без задоволення, у зв'язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав про оскарження даного податкового повідомлення-рішення (а.с. 22-25).

З дослідженого акту перевірки №1230/590/20-23-22-01-06/35119462 від 31.10.2013 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" (постачальник) укладено договір №2 від 01.03.2012 року. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та сплатити товар (а.с.71).

Реальність виконання умов укладеного договору №2 від 01.03.2012 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковою накладною № 45 від 14.12.2012 року, № 46 від 14.12.2012 року, № 47 від 14.12.2012 року, № 48 від 14.12.2012 року, податковою накладною від 14.12.2012 року № 3, від 14.12.2012 року № 4, від 14.12.2012 року № 5, від 14.12.2012 року № 6, прибутковою накладною № ПН-0001600 від 14.12.2012 року, № ПН-0001588 від 14.12.2012 року, №№ПН-0001587 від 14.12.2012 року, №ПН-0001586 від 14.12.2012 року, матеріальними звітами за грудень 2012 року, довіреністю № 1142 від 14.12.2012 року на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора", виписками з банку та договором уступки вимоги (цесії) № 03-03 від 01.03.2013 року (а.с. 72-80, 100-103, 109-116).

У підтвердження подальшої реалізації придбаної продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" позивачем надані до матеріалів справи митні декларації, пакувальні листи та інвойси (а.с.122-139).

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими накладними, виписками з банку, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" судом встановлено наступне.

Підставами для встановлення порушення ст.138, 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями в результаті чого донараховано податок на суму 81056 грн. в акті перевірки відповідачем зазначено про встановлення факту неможливості реального здійснення фінансово господарських операцій позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" та ведення господарської діяльності, однак суд, зазначає, що факт реальності господарських операцій з контрагентом доведено вище.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення ст.138, ст. 139 Податкового кодексу України та відповідно донараховано податок на прибуток є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на акт "Про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агора" суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Поряд із тим, суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201 не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201, слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201, в іншій частині позов залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.11.2013 року № 0002422201 та №0002412201.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2014р.

Суддя С.О. Чудних