Ухвала суду № 39846108, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 742/2522/14(2а/742/116/14) Головуючий у 1-й інстанції: Рябота В.І. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити пенсію, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області та просила визнати дії відповідача щодо відмови їй в призначенні пенсії, передбаченої ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» незаконними та зобов'язати УПФ України в м. Прилуки та Прилуцькому районі призначити їй пенсію за віком, передбачену ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Прилуцького районного суду Чернігівської області від 16 червня 2014 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Прилуцькому районі призначити ОСОБА_3 пенсію за віком, передбачену ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення з заявою про призначення такої пенсії.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги до суду апеляційної інстанції, апелянт зазначає, що чоловік позивача приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, як військовозобов'язаний, а не військовослужбовець, а тому позивач не має права на дострокову пенсію.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення представників учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що чоловік позивача був призваний для виконання військових обов'язків під час мобілізації, а тому дії відповідача по відмові в призначенні позивачу пенсії є протиправними.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 10 жовтня 1982 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.7).

Згідно довідки №296 від 29.05.2014 року, виданої виконкомом Замостянської сільської ради ОСОБА_3 в тім, що вона дійсно проживала зі своїм чоловіком, ОСОБА_4, на день його смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_2) в АДРЕСА_1, знаходилась на його утриманні та повторно в шлюб не вступала (а.с17).

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_1, виданого Прилуцьким міським військовим комісаріатом 10 листопада 1981 року, ОСОБА_4 в період з 21.08.1986 року по 23.09.1986р. виконував державне завдання з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС працював в зоні №3 начальником штабу військової частини 18576 (а.с.8-9).

Згідно довідки центрального архіву Міністерства оборони України №51/4165 від 31.10.1995 року ОСОБА_4 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 21.08.1986 року по 23 вересня 1986 року у складі військової частини №18576 в зоні №3, отримав дозу опромінення 12,02 рентген (а.с.12).

Довідками Прилуцького міського військового комісаріату №1/692 від 26 серпня 1995 року(а.с.13) та №1/815 від 17 березня 1998 року (а.с.16) підтверджується, що ОСОБА_4 призивався на спеціальних зборах та знаходився на них з 21 серпня 1986 року по 26 вересня 1986 року, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і одержав дозу опромінення 12 рентген.

Ці обставини відповідачем не спростовуються.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 18 квітня 2001 року серії НОМЕР_2, виданого Виконкомом Замостянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

23.05.2001 року Київською регіональною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань та смертності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС винесено експертний висновок, в якому установлено діагноз: Ішемічна хвороба серця., атеросклеротичний кардіосклероз. Захворювання, яке призвело до смерті пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.15).

30 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Листом від 20.05.2014 року №3719/05 відповідач повідомив позивачу, що рішенням УПФ у м. Прилуки та Прилуцькому районі в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку їй відмовлено.

При цьому, як вбачається з розпорядження №102 від 19.05.2014 року, мотивуючи підстави для відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», УПФ у м. Прилуки та Прилуцькому районі, виходило з того, що Прикінцевими положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії на пільгових умовах мають серед інших дружини померлих після звільнення зі служби військовослужбовців, але внаслідок захворювання, пов'язаного, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Призначити пенсію за віком відповідно Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням на 5 років до досягнення пенсійного віку , передбаченого ст. 26 цього Закону немає можливості, оскільки померлий чоловік ОСОБА_4 при виконанні обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не був військовослужбовцем, а мав статус військовозобов'язаного, призваного на військові збори.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, зазначає наступне.

Стаття 46 Конституції України зазначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено коло осіб, які належать до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, включаючи військовослужбовців.

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом 3 абзацу 6 розділу ХV "Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тимчасово, до прийняття відповідного закону військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок. У цих випадках розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проаналізувавши зазначені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що в якості осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком, вказані дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, які померли після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З копії паспорта позивачки вбачається, що ОСОБА_3 повторно шлюб не брала (а.с.3-4).

Статус ОСОБА_3, як особи, на яку розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також дія пункту 3 абзацу 6 розділу ХV "Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підтверджено копією посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою НОМЕР_3 від 12.09.2002р. та копією посвідчення Серії НОМЕР_4, виданого УПСЗН Прилуцької РДА 15 січня 2014 року, в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.6).

Згідно із копією паспорта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто досягла віку 50 років (а.с.3).

Відповідно до трудової книжки, позивач станом на 30.04.2014 року, тобто на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах має загальний страховий стаж (з врахуванням навчання в корпоративному училищі) - 21 рік 6 міс.29 днів.

Відповідач дану обставину не спростовує.

Враховуючи вищевикладені обставини справи у взаємозв'язку з проаналізованими нормами законодавства, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 у період з 21.08.1986р. по 23.09.1986р. брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовослужбовець, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 входить до кола осіб, які мають право на отримання пенсії пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5-ть років відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30 квітня 2014 року, а тому дії УПФ України в м. Прилуки та Прилуцькому районі щодо не призначення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5-ть років відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - колегія суддів вважає протиправними.

При цьому, колегія суддів апеляційного адміністративного суду звертає увагу і на те, що суд першої інстанції в резолютивній частині постанови суду першої інстанції не визнав дій пенсійного органу щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, та з метою повного захисту порушеного права позивача, не скасував розпорядження №102 від 19.05.2014 року, яким ОСОБА_3 відмовлено в призначенні пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак, позивачем в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надання правової оцінки таким обставинам справи при розгляді апеляційної скарги, поданої відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.07.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.