Постанова № 39845665, 15.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2014 року 16:00 № 826/12921/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімат» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.04.2013 року №№ 0002552220 та 0002542220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року, у справі № 826/12921/13-а в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімат» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Вищим адміністративним судом України зазначено про необхідність надання оцінки наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів та обов'язку доказування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2014 року справу № 826/12921/13-а прийнято до розгляду.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Супутник» (код за ЄДРПОУ 32228481), ТОВ «Ферріт-Д» (код за ЄДРПОУ 36441206) відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013 року за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

В ході перевірки виявлено, що в період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д», по яким встановлено завищення задекларованих валових витрат та податкового кредиту.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.03.2013 року № 821/22-205/37394016, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.138.1.1. п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 4 209 508,80 грн., в т.ч. по періодам: І квартал 2012 року - 773 872,80 грн., ІІ квартал 2012 року - 1 451 186,20 грн., ІІІ квартал 2012 року - 875 586,80 грн., ІV квартал 2012 року - 1 108 863,00 грн.

п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 630 620,00 грн., у т.ч. по періодам: жовтень 2011 року на суму 234111,20 грн., листопад 2011 року на суму 580886,80 грн., січень 2012 року на суму 51358,0 грн., лютий 2012 року на суму 178943,60 грн., березень 2012 року на суму 648965,80 грн., квітень 2012 року на суму 551463,40 грн., травень 2012 року на суму 390325,20 грн., червень 2012 року на суму 394711,90 грн., липень 2012 року на суму 780617,10 грн., серпень 2012 року на суму 109262,90 грн., вересень 2012 року на суму 709973,70 грн.

Як вбачається з тексту акту перевірки від 12.03.2013 року № 821/22-205/37394016, вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході перевірки позивача відповідачем отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акт від 21.12.2012 року № 7200/224/31820299 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродкшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011року», яким зафіксовано, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Матадор» порушують ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із зазначеними контрагентами та покупцями. Отже, ТОВ «Матадор» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям.

Також, в ході перевірки позивача відповідачем отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акт від 21.12.2012 року № 7202/224/32228481 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Супутник» (код за ЄДРПОУ 32228481) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, яким зафіксовано, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Супутник» порушують ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із зазначеним контрагентом та покупцями. Отже, ТОВ «Супутник» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям.

Окрім зазначеного, в ході перевірки позивача відповідачем отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акт від 21.12.2012 року № 7210/224/36441206 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» (код за ЄДРПОУ 36441206) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації» (код за ЄДРПОУ 36274510) за листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродкшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, яким зафіксовано, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Феріт Д» порушують ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із зазначеними контрагентами та покупцями. Отже, ТОВ «Супутник» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Поставивши під сумнів реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д», вважаючи наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, податковий орган прийшов до висновку, що у позивача не було підстав для формування валових витрат та податкового кредиту по таким операціям.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 12.03.2013 року № 821/22-205/37394016, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 12.04.2013 року № 000255222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 209 508,80 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 053 377,10 грн.;

від 12.04.2013 року № 0002542220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4 630 620,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 157 655,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві Міністерства доходів і зборів України та Міністерства доходів і зборів України, за результатом якого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №№ 0002552220 та 0002542220 протиправними та необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.«а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв у тому числі на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Окрім зазначеного, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 12.03.2013 року № 821/22-205/37394016 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Матадор» ґрунтувалися на договорах купівлі-продажу (з додатками) від 25.04.2012 року № 2504/3, від 17.04.2012 року № 1704/2, від 17.04.2012 року № 1704/1, від 28.03.2012 року № 2803/1, від 12.03.2012 року № 1203/2, від 06.03.2012 року № 0603/3, від 27.02.2012 року № 2702/4, від 27.01.2012 року № 2701/1, від 10.10.2011 року № 1010/1, від 30.11.2011 року № 3011/1, від 29.11.2011 року № 2911/2, від 29.11.2011 року № 2911/1, від 15.11.2011 року № 1511/1, за умовами яких, сторона 1 (ТОВ «Матадор») зобов'язується передати у власність стороні 2 (позивач) вентиляційне обладнання та комплектуючі до нього, а сторона 2 - прийняти та оплатити його на умовах зазначених договорів.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов вище перелічених договорів купівлі-продажу, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та банківських виписок.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Супутник» ґрунтувалися на договорах купівлі-продажу (з додатками) від 27.09.2012 року № 2709/1, від 25.09.2012 року № 2509/1, від 10.09.2012 року № 1009/2, за умовами яких, сторона 1 (ТОВ «Супутник») зобов'язується передати у власність стороні 2 (позивач) вентиляційне обладнання та комплектуючі до нього, а сторона 2 - прийняти та оплатити його на умовах зазначених договорів.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов вище перелічених договорів купівлі-продажу, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та банківських виписок.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Ферріт-Д» ґрунтувалися на договорах купівлі-продажу (з додатками) від 14.03.2012 року № 1403/1, від 20.03.2012 року № 2003/1, від 27.03.2012 року № 2703/2, від 28.03.2012 року № 2803/2, від 06.04.2012 року № 0604/1, від 11.04.2012 року № 1104/3, від 25.04.2012 року № 2504/1, від 25.04.2012року № 2504/2, від 07.05.2012 року № 0705/1, від 08.05.2012 року № 0805/1, від 14.05.2012 року № 1405/1, від 17.05.2012 року № 1705/1, від 05.06.2012 року № 0506/1, від 05.06.2012 року № 1506/1, від 06.06.2012 року № 0606/1, від 18.06.2012 року № 1806/1, від 25.06.2012 року № 2506/1, від 25.06.2012 року № 2506/2, від 03.07.2012 року № 0307/1, від 10.07.2012 року № 1007/1, від 10.07.2012 року № 1007/2, від 17.07.2012 року № 1707/3, від 17.07.2012 року № 1707/4, від 20.07.2012 року № 2007/1, від 26.07.2012 року № 2607/1, від 27.07.2012 року № 2707/1, від 07.08.2012 року № 0708/1, від 23.08.2012 року № 2308/1, від 29.08.2012 року № 2908/1, від 06.09.2012 року № 0609/1, від 20.09.2012 року № 2009/1, за умовами яких, сторона 1 (ТОВ «Ферріт-Д») зобов'язується передати у власність стороні 2 (позивач) вентиляційне обладнання та комплектуючі до нього, а сторона 2 - прийняти та оплатити його на умовах зазначених договорів.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов вище перелічених договорів купівлі-продажу, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та банківських виписок.

Крім того, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 22.01.2013 року № 2201/1, укладеного між ТОВ «Ферріт-Д» (Цедент) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (Цесіонарій), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонерієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором № 0705/1 від 07.05.2012 року на загальну суму 1296149,52 грн. між Цедентом та ТОВ «Енергія Клімат».

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору про відступлення права вимоги від 22.01.2013 року № 2201/1, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної.

В ході розгляду даної справи, відповідачем не заперечувалось та належними доказами не спростовувалось те, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д» - судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

При цьому, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальних позапланових невиїзних перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д», оскільки, інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, у судовому порядку спростовані висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, зафіксовані в актах перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д» від 21.12.2012 року № 7200/224/31820299, № 7202/224/32228481 та № 7210/224/36441206, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносно позивача, а саме:

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року, зокрема, визнані протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті від 21.12.2012 року № 7200/224/31820299 висновків про визнання відсутності у ТОВ «Матадор» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 років;

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року, зокрема, визнані протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті від 21.12.2012 року № 7210/224/36441206 висновків про визнання відсутності у ТОВ «Ферріт-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року;

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року, зокрема, визнані протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у передчасному проведенні перевірки ТОВ «Супутник», за результатам якої складено акт від 21.12.2012 року № 7202/224/32228481.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Зазначене, крім іншого, свідчить про використання відповідачем під час перевірки позивача недостовірних даних відносно його контрагента, що не може відбуватися за правилами діючого податкового законодавства.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д».

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами (розрахунковими документами та податковими накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, податковий орган не подав жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2013 року №№ 0002552220 та 0002542220.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 року №№ 0002552220 та 0002542220 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімат» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 квітня 2013 року:

№ 0002542220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 261 886,00 грн.;

№ 0002552220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5 788 275,00 грн.

Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімат» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій