Постанова № 39845632, 08.07.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3649/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю: секретаря Музики А.О.,

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України до Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області про скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України до Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області про скасування постанови від 10.06.2014 року у ВП №41803902.

Позивач в судове засідання не прибув, але 03 липня 2014 року надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі представника позивача та представника відповідача, належним чином повідомлених про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.2014 року одержав постанову державного виконавця ВДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області від 10.06.2014 р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №41803902, які знаходяться на розрахунковому рахунку позивача № 26005010015277 в ПАТ «А-Банк», МФО 307770. Арешт зазначеного вище рахунку позбавляє позивача можливості виконувати статутні обов'язки щодо належного утримання матеріально-технічної бази цілісного майнового комплексу підприємства Держрезерву, підтримання належних умов для зберігання зерна стратегічного запасу держави та належного забезпечення фінансово - господарської діяльності державного підприємства, що може негативно вплинути на економічний потенціал держави в цілому. Ті мінімальні кошти, які містяться на рахунках підприємства, мали б забезпечити необхідний мінімум життєдіяльності підприємства з РЕМ за постачання електроенергії. Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови про арешт коштів боржника на підставі рішення суду заблокував банківський рахунок державного підприємства з порушенням норм чинного законодавства, не врахувавши при цьому вимоги ст..4 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Враховуючи вказані обставини позивач просив скасувати постанову про арешт коштів боржника від 10 червня 2014 року.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV).

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XI (Закон України № 606-XI).

Відповідно до ст. 11 Закону України № 606-XI державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою вказаної статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно п.6 ч.3 ст. 11 цього ж Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно ст. 32 Закону України № 606-XI заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2)звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України № 606-XI звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (ч. 2 ст. 52 Закону України № 606-XI).

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 52 Закону України №606-XI).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (ч. 5 ст. 52 Закону України №606-XI).

Відповідно до ст.57 Закону України №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Згідно ч.1 ст. 65 Закону України №606-XI готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення (ч.2 ст.65 Закону України №606-XI).

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч.3 ст.65 Закону України №606-XI).

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч.4 ст.65 Закону України №606-XI).

10 червня 2014 року заступником начальника відділу ДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області Мірошник О.А. винесена постанова про арешт коштів боржника на підставі вимоги № Ф-100/21 від 05.09.2013 р., вимоги № 100/21 від 05.12.2013 р., наказу № 15/98-10-2695 від 15.11.2010 р., вимоги № Ю-8 від 04.12.2013 р., вимоги № Ю-8 від 04.01.2014 р., вимоги № Ю-9 від 04.11.2013 р., рішення № 77 від 18.12.2013 р., вимоги № Ю-100/22 від 05.12.2013 р., рішення № 76 від 29.07.2013 р., рішення № 5 від 13.03.2014 р., виконавчого листа № 499/1431/13-н від 01.04.2014 р., вимоги від № Ю-55-17 від 05.03.2014 р., вимоги № Ю-55-17 від 05.02.2014 р.

У вказаній постанові зазначається, що у відділі ДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області на виконанні знаходиться зведене виконавче провадженні по примусовому виконанню виконавчих документів, а саме: вимоги № Ф-100/21 від 05.09.2013 р., вимоги № 100/21 від 05.12.2013 р., наказу № 15/98-10-2695 від 15.11.2010 р., вимоги № Ю-8 від 04.12.2013 р., вимоги № Ю-8 від 04.01.2014 р., вимоги № Ю-9 від 04.11.2013 р., рішення № 77 від 18.12.2013 р., вимоги № Ю-100/22 від 05.12.2013 р., рішення № 76 від 29.07.2013 р., рішення № 5 від 13.03.2014 р., виконавчого листа № 499/1431/13-н від 01.04.2014 р., вимоги від № Ю-55-17 від 05.03.2014 р., вимоги № Ю-55-17 від 05.02.2014 р. Виконавчі документи в строк для добровільного виконання не виконано.

Відповідно ст. 57 Закону України № 606-XI арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Із змісту наведеної норми слідує, що у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби адміністративним судом не вирішується питання щодо накладення арешту чи його зняття, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення арешту або залишити останнє без змін.

Позивач, як на основну підставу для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови посилається на те, що ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 27 травня 2014 року відстрочено виконання рішення суду від 12.11.2013 року у справі №499/1431/13-ц за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Хлібна база №77» державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі терміном на три місяці, суд не може погодитись з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Згідно п.п. 3.8.1, 3.8.2 Інструкції виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням.

Якщо рішення суду набуло законної сили, воно має бути виконаним, це може бути або добровільно, або примусово.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції вбачається, що підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений до виконання в установленому Законом порядку. Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Таким чином, постанова про арешт коштів боржника винесена не на підставі рішення у цивільній справі а вимог УПФУ в Іванівському районі, Березівської ОДПІ Іванівського відділення ГУ Міндоходів в Одеській області, Господарського суду Одеської області, які об'єднані у зведене виконавче провадження та накладено арешт на кошти, оскільки примусове виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається після винесення постанови про обєднання виконавчих проваджень у зведене.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить висновку, що постанова від 10 червня 2014 року про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках у банка правомірно винесена заступником начальника відділу ДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області Мірошник О.А, відповідач діяв у межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», тому позивачу у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Судовим розглядом не встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв в спірних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про те, що відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства вчинені дії, спрямовані на виконання судових рішень, які набрали законної сили, в тому числі накладено арешт на кошти боржника, які знаходять на його банківських рахунках.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167,181 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративного позов Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України до Відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції Одеської області про скасування постанови - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 08 липня 2014 року.

Суддя Л.М.Токмілова

08 липня 2014 року.