Рішення № 3984382, 20.05.2009, Лисичанський міський суд Луганської області

2-389/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2009 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі Бандуровій В.І.,

з участю

представника відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, 3-я особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати недійсним укладений між ним та відповідачкою 20.07.07. договір дарування АДРЕСА_1 . Позов мотивував тим, що на початку 2007 року відповідачка взамін на послуги з догляду, харчування та утримання будинку і присадибної ділянки в належному стані поставила умову про передання їй права власності на вказаний вище будинок.

Вважаючи, що договір дарування має умови довічного утримання, не прочитавши його, бо у позивача поганий зір, він підписав вказаний договір. Через певний час відповідачка перестала виконувати умови договору, через що позивач вимушений шукати нову особу для підписання договору довічного утримання.

Вважає, що укладений договір дарування повинен бути визнаний недійсним на тій підставі, що він є удаваним, з метою приховати договір довічного утримання.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснив, що оформив будинок на відповідачку, позивач не хотів залишити цей будинок своєму племіннику, який сидів на той час у тюрмі. Також позивач того ж часу скасував заповіт на цього племінника.

Після укладення договору під час перебування позивача у вересні 2007 року у лікарні відповідачка загадила будинок. Приблизно тоді ж він домовився з відповідачкою, що вона буде його доглядати, готувати їжу, прибирати, але через місяць він сам від цього відмовився.

Перед укладанням договору ходили до державного нотаріуса ОСОБА_5 , який відмовляв його робити договір дарування.

Нотаріус Бабенко нічого йому не пояснювала. У ОСОБА_4 сиділи три години, поки оформлять договір людям перед ними. Договір не читав, бо нічого не бачив. Коли розписувався в договорі, знав, що це договір дарування. Коли розписувався, то не знав, що нічого не бачить. Дізнався про це у лікарні. До цього думав, що зір поганий, але достатній.

Перед укладенням договору домовленості про те, що відповідачка буде доглядати за ним не було ніякої. Мету, з якою йшов до нотаріуса ОСОБА_4 , розумів. У той час позивач хотів поїхати до Білорусії.

Просить визнати договір недійсним, бо відповідачці не можна довіряти. Після смерті племінника кому захоче віддати будинок, тому і віддасть.

У липні 2008 року у будинок провели газ. Документи оформляла відповідачка.

Окулярів в нього немає. Заяву до міліції та фразу "З моїх слів записано вірно.." у поясненні писав особисто. Пояснити, чому без окулярів і при поганому зорі написи є рівними і на відповідних рядках не зміг.

Відповідачка позов не визнала, суду пояснила, що по сусідськи допомагала відповідачу, зробили йому пічку на газі з балонів, вона мила поли у будинку тощо. Відповідач перед тим, як лягти з грижею до лікарні, запропонував їй переписати на неї будинок шляхом дарування, щоб ніхто не думав, що у позивача є гроші і не вбив його за ці гроші. Також позивач вирішив скасувати заповіт на племінника. У 2008 році позивач хотів поїхати до Білорусії. У вересні 2008 року позивач поїхав у м. Рубіжне до родичів, після повернення почав писати на неї заяви у міліцію, а у жовтні 2008 року помер племінник. Нотаріус ОСОБА_5 відмовляв позивача від укладення договору дарування, але позивач наполягав. Після цього ОСОБА_5 послав їх до будь-якого приватного нотаріуса. Приватний нотаріус ОСОБА_4 спочатку розмовляла з позивачем, потім надала обом договір, позивач дивився договір.

Представник відповідачки позов не визнала, суду пояснила, що договір був укладений позивачем добровільно. Перед його підписанням позивач був у державного нотаріуса, який відмовляв його від договору. Роз’яснювала наслідки і 3-я особа. Договір позивач уклав з метою, щоб будинок не залишився племіннику, також ним був скасований заповіт на племінника. З матеріалів про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що позивач має цілком нормальний зір. Ніяких домовленостей про довічне утримання між сторонами не було. Відповідачка допомагала відповідачу по сусідськи, у липні 2008 року вони разом облаштовували будинок, у відповідача ніяких не було заперечень. Бажання визнати договір недійсним виникло тільки після смерті племінника. До того ж, позивач у 2008 році хотів виїхати до знайомих у Білорусію.

Також вказала, що позивач знав про укладений договір ще у липні 2007 року, у лікарні заходився усього два місяці, тому пропустив строк позовної давності без поважних причин.

3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_4 , вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Під час оформлення договору сторонам був виданий договір, який вони читали. Перед оформленням спірного договору сторони тривалий час сиділи у нотаріуса, чекаючи поки закінчиться оформлення іншого правочину. Вона роз’яснила позивачу наслідки договору дарування та відмовляла від цього і пропонувала укласти інший договір, бо має досвід . Позивач пояснив, що консультувався у ОСОБА_5 . Про догляд за позивачем мови не було. Позивач спитав, чи накладається заборона під час договору довічного утримання, бо їм треба проводити газ. Позивач підписав договір напроти "галочки", що вбачається із наданої ним копії. Про поганий зір їй нічого не казав.

У жовтні 2008 року позивач прийшов до нотаріуса і просив розірвати договір, бо він передумав.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: довідки ЛКП "Паспортна служба", ПФУ; постанова про відмову у порушенні кримінальної справи; договір дарування від 20.07.07.; медичні довідки позивача; витяг зі Спадкового реєстру; матеріал про відмову у порушенні кримінальної справи №4475.

Вислухавши пояснення сторін, 3-ї особи, представника відповідачки, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 20 липня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 був нотаріально посвідчений укладений між сторонами у справі договір дарування, за умовами якого позивач подарував відповідачці будинок №43 по вул. 279 Дивізії у м. Лисичанську, а відповідачка прийняла цей будинок в дар.

Укладений договір відповідав волевиявленню та намірам сторін, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ст.ст.717, 719, 722 ЦК України з а договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ… є прийняттям дарунка.

Статтею 203 ч.3-5 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Як вбачається з наведених норм, для укладення договору довічного утримання сторони повинні домовитися про умови утримання та догляду відчужувача майна до або під час укладення цього договору.

У судовому засіданні 24 квітня 2009 року позивач чітко пояснив, що ніяких домовленостей про його догляд або утримання з боку відповідачки взамін на право власності на будинок між ним та відповідачкою не було. Те ж саме пояснила і відповідачка. Також про відсутність будь-яких розмов про утримання позивача під час нотаріального посвідчення договору пояснила і 3-я особа.

За пояснення самого позивача він усвідомлював, що укладає саме договір дарування і бажав цього, щоб уникнути передання права власності на належний йому будинок своєму племіннику. Для цього ж позивач скасував заповіт на племінника, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру. Також позивач підтвердив пояснення відповідачки, що державний нотаріус ОСОБА_5 відмовляв його від укладання договору дарування.

У суду відсутні підстави не довіряти поясненням 3-ї особи стосовно того, що і вона пропонувала позивачу укласти інший договір, виходячи із власної сумної практики, однак позивач з цим не погодився, бо, зокрема, договір довічного утримання, тяг за собою обмеження права власності, що могло стати на заваді проведення газу.

Та обставина, що позивач мешкає у буднику не впливає на висновки суду, бо відповідачка фактично виконала умови договору, прийнявши будинок в дар, про що свідчить отримання правовстановлюючого документу та реєстрація права власності на будинок у БТІ (а.с.3 зв.), проведення у 2008 році газу, що підтверджує і позивач (Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання право чинів недійсними, "Вісник ВСУ" №1 за 2009 р. стор.31-32).

Будь-які докази наміру позивача на укладення договору довічного утримання суду не надані, а пояснення самого позивача у судовому засіданні прямо суперечать цьому.

Не має також значення для визнання договору недійсним і те, що позивач після його укладення перестав довіряти відповідачці, оскільки ця обставина не передбачена законодавством як підстава для визнання договору недійсним.

Зважає суд і на те, що власність відповідно до ст.319 ч.4 ЦК України зобов’язує, що стосується не тільки питань володіння і користування, але й розпорядження власністю, особливо нерухомим майном. Тому не приймає посилання позивача на позбавлення його майна на будинок, а тим більш, позбавлення житла і виселення, бо жодного доказу наміру відповідачки виселити позивача з належного їй будинку суду не надано.

Таким чином, укладений між сторонами договір відповідав дійсному волевиявленню сторін, був укладений у передбаченій законодавством формі, а результатом його укладення були реальні правові наслідки, обумовлені цим договором.

Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що нібито він не читав спірний договір, бо в нього поганий зір.

Як пояснив сам позивач, про те, що він нічого не бачить, він дізнався тільки від лікаря, а до цього вважав зір хоча і поганим, але достатнім. Окулярів в нього немає. З медичної документації вбачається, що зі скаргами на зір позивач звертався 15 грудні 2008 року (а.с.4), на "Д"-обліку у лікаря-офтальмолога перебуває з жовтня 2008 року (а.с.6) з діагнозом "Незріла вікова катаракта правого ока, начальна вікова катаракта лівого ока", з 01 по 20 липня 2007 року зі скаргами на зір не звертався.

З копії договору вбачається, що позивач зробив свій підпис точно напроти "галочки" (а.с.3 зв.). Так само відсутні і будь-які натяки на поганий зір під час власноручного написання позивачем у жовтні 2008 року заяви до Лисичанського МВ УМВС (усього на 8-ми рядках) та запис наприкінці пояснень (а.с.2,3 матеріалу про відмову у порушені кримінальної справи). При цьому позивач теж не користувався окулярами чи іншими допоміжними засобами.

Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на пропуск позовної давності, оскільки згідно ст.729 ЦК України п озовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування, а не визнання його недійсним.

Виходячи з цього, немає необхідності для поновлення строку подання позову, який (строк), до того ж, за змістом ст.ст.256, 258, 267 ч.3,5 ЦК України не є процесуальним.

Згідно ст.88 ЦПК України з позивача, яким судові витрати до подання позову сплачені не були, підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 290,56 грн. (виходячи з вартості будинку за договором а.с.3) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., виходячи з розміру цих витрат на момент звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -span>

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 290 (двісті дев’яносто) грн. 56 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь УДК в м. Лисичанську Луганської області: р/р 31211259700051, код 24180679, МФО 804013 витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя: