Ухвала суду № 39840654, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № З2а-168/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Кокос Медіа Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 № 0010802302/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2011, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2013 вказані рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Суд касаційної інстанції зазначив, що судам попередніх інстанції слід врахувати ухвалу Вищого адміністративного суду України 26.09.2012, якою касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 у справі №2а-169/11/2670 - без змін. Також звернув увагу, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджувалось та відповідно не надавалось належної правової оцінки договорам на розміщення рекламних матеріалів з іншими контрагентами-непов'язаними особами, зокрема з ТОВ «Компанія «Едельвейс», ТОВ «Тиждень моди», ТОВ «АКТА», ПзІК «СВАКО», які містяться в матеріалах справи.

За результатами нового розгляду даної справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 16 січня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Кокос Медіа Груп" задоволено - скасовано податкове повідомлення-рішення від № 0010802302/0 від 21.12.2010.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме п. 4.1, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кокос Медіа Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 09.12.2010 № 1056/23-2/32918229.

Згідно з даним актом, перевіркою встановлено, що ТОВ "ВД "Кокос Медіа Груп" надавало послуги з розміщення рекламних матеріалів пов'язаній особі ТОВ "РІА Янко" за цінами, нижчими за звичайні ціни, які були встановлені та зазначені в той же час при укладенні договорів з іншими суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість ", та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 859698,00 грн.

Враховуючи висновки вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0010802302/0 від 21.12.2010, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 752270 грн. та штрафні санкції у розмірі 3476135 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доводи позивача щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення підтверджуються достатніми доказами, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Пунктом 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

З наведених положень слідує, що звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору, якщо податковий орган не доведе зворотнє. Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Так, згідно з актом перевірки, податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту, виходячи з порівняння ціни розміщення рекламних матеріалів у журналі «Сезони моди», визначеної позивачем у договорах з пов'язаною особою - ТОВ «РІА «Янко», з ціною договору на ті самі послуги, надані позивачем ТОВ ІІ «АВТ Баварія».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позиції податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідачем не наведено будь-яких обґрунтувань відносно того, чому саме інформація про рівень ціни на рекламні послуги, що надавалися ТОВ з ІІ «АВТ Баварія», є джерелом для визначення справедливої ринкової ціни на вказані послуги.

Крім того, відповідач не прийняв до уваги ту обставину, що позивачем, окрім II "АВТ "Баварія"та TOB "Янко", укладалися договори на розміщення реклами в журналах "Сезони моди" з іншими суб'єктами господарювання, які не є пов'язаними з позивачем особами зокрема: TOB "Компанія "Едельвейс", TOB "Тиждень моди", TOB "АКТА", ПзІК "СВАКО" тощо, в той же час, договори з цими суб'єктами, акти виконаних робіт та інші первинні документи містять відмінні від договорів з II "АВТ "Баварія" ціни за розміщення реклами в журналі "Сезони моди", оскільки відрізнялись між собою часом розміщення реклами, місцем розміщення на сторінках журналу, тематичною спрямованістю реклами тощо, тобто факторами, які суттєво впливали на вартість рекламних послуг.

Таким чином, відповідно до положень підпунктів п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ці договори не можуть бути визнані як ідентичні товари, роботи, послуги, не можуть порівнюватись між собою для визначення звичайної ціни, при цьому колегія суддів враховує, що зазначені документи, які свідчать про розміщення реклами зазначених суб'єктів господарювання і оплату за таке розміщення, були надані відповідачу під час здійснення планової податкової перевірки.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовими рішеннями у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012, у справі №2а-169/11/2670, при вирішенні питання про правомірність формування позивачем у перевіряємий період оподаткованого доходу, встановлено що сформовані позивачем ціни при наданні послуг з розміщення рекламних матеріалів пов'язаній особі ТОВ "РІА Янко" є звичайними, а висновки викладені з цього приводу у акті перевірки 09.12.2010 № 1056/23-2/32918229, на підставі якого прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, - помилковими.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення підтверджуються достатніми доказами, в той же час позиція податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість ", спростовується наявними у справі матеріалами, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального права, а саме п. 4.1, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Кокос Медіа Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 16 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.