Постанова № 39838035, 10.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа№ 910/18171/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: представник - Маслова В.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р.

у справі № 910/18171/13 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Ломака В.С., Любченко М.О.)

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний банк України,

про визнання кредиторських вимог та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 р. Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс", в якому просить розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі кредиторські вимоги позивача до Банку на суму 92458671,82 грн., зобов'язати відповідача включити акцептовані вимоги позивача до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що акціонерний комерційний банк "Європейський" має податкову заборгованість в розмірі 92458671,82 грн., яка у відповідності до п. 5.5 договору про передавання в управління непроданих активів від 05.10.2012 №22-Л, підлягає акцептуванню відповідачем, визнанню та внесенню до реєстру вимог кредиторів Банку на підставі рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. у справі №910/18171/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У письмових поясненнях третя особа зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. є законним і обґрунтованим.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач та відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника третьої особи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерний комерційний банк "Європейський" (Банк) мав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 083611 та діяв на підставі Статуту погодженого Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області 14.11.2007 р. і затвердженого загальними зборами акціонерів, протокол від 09.07.2007 р.

Банк знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

19.08.2009 р. Постановою Правління Національного банку України № 489 відкликано банківську ліцензію Акціонерного комерційного банку "Європейський" та прийнято рішення про ліквідацію Банку.

Надалі, у зв'язку із закінченням строку ліквідації Банку його непродані активи та перелік незадоволених вимог кредиторів Банку згідно договору про передавання в управління непроданих активів від 05.10.2012 р. № 22-Л (Договір) ліквідатором передано визначеній Національним банком України юридичній особі - ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс", яка зобов'язана вжити всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів Банку за рахунок переданих активів Банку.

Вказаний договір укладений ліквідатором Банку (Установник управління), ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс" (Управитель) та Національним банком України.

Згідно п. 1.1 Договору установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (далі - активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачі) за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління та кредитори, вимоги яких виникли під час здійснення ліквідаційної процедури установника управління та розрахунки з якими не проведені.

Відповідно до п.5.5 Договору управитель має право вносити зміни до переліку вигодонабувачів у разі надходження: документів, що відповідно до законодавства України підтверджують спадкоємництво за вимогою кредитора, яка включена до реєстру вимог; документів, що відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогою кредитора, яка включена до реєстру вимог; відмови кредитора від вимог; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи або фізичної особи-підприємця; виконавчих документів про стягнення з установника управління або про зобов'язання установника управління щодо повернення (сплати, відшкодування) коштів, що надійшли до органів державної виконавчої служби у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

В інших випадках управитель має право вносити зміни до переліку вигодонабувачів лише на підставі рішення суду.

Позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, зазначає, що під час ліквідаційної процедури АКБ "Європейський" в період з жовтня 2009 по грудень 2012 у Банку виник борг щодо сплати податку на додану вартість в сумі 9171002,00 грн. та податку на прибуток в сумі 32954289,00 грн.

Вказані суми відповідно до матеріалів справи визначені АКБ "Європейський" самостійно шляхом подачі позивачу відповідної податкової декларації, а також позивачем на підставі податкових рішень-повідомлень, які не були оскаржені відповідачем, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, є узгодженими.

Окрім основних зобов'язань зі сплати податків, позивачем нараховані відповідачу штрафи на підставі податкових рішень-повідомлень в загальній сумі 50333380,79 грн.

25.02.2013 р. позивач отримав лист Національного банку України №55-010/3123, в якому повідомлено про укладення АКБ "Європейський" з ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс" договору про передавання в управління непроданих активів від 05.10.2012 р. № 22-Л та про можливість звернення до вказаної юридичної фірми з питань, що стосуються погашення зобов'язань, які рахуються за Банком.

Позивач звернувся до відповідача, як управителя активами банку, зі своїми вимогами, у відповідь на що отримав лист відповідача № 21-06/13 від 20.06.2013 р., в якому повідомлено, що згідно реєстру кредиторів АКБ "Європейський", переданого по Договору про передавання в управління непроданих активів №22-Л, Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з ВПП у м. Харкові було визнано кредитором Банку та вимоги, зареєстровані 25.09.2009 в сумі 34910850,00 грн., які включені до сьомої черги реєстру, а вносити зміни до переліку вигодонабувачів (реєстру кредиторів АКБ "Європейський") управитель має право лише на підставі рішення суду.

З цих підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 4 статті 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) визначено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банку.

Згідно з частиною 3 статті 88 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Отже, вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовані відносини, що виникають в процедурі ліквідації банку, інші законодавчі норми можуть бути застосовані в частині, що йому не суперечать.

Приписи пункту 8 статті 91, положення абзацу 25 статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) слід розглядати у взаємозв'язку з нормами статей 2, 89, 91, 92, 93, 96 цього ж Закону, якими визначено, що ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; з відкликанням банківської ліцензії та призначенням ліквідатора банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань, в т.ч. зобов'язань по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право подавати заяви про майнові вимоги до банку ліквідатору в місячний строк з дня публікації оголошення про відкриття процедури ліквідації; до повноважень ліквідатора серед інших визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, внесені до реєстру вимог кредиторів; ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення та звернутися до суду зі скаргою на дії ліквідатора; вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаються і вважаються погашеними.

Частиною 1 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 2 статті 96 вказаного Закону оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково. У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з пунктом 9.3 глави 9 розділом VІ Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ № 369 від 28.08.2001 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення. З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку України в Операційному управлінні Національного банку України (п.8.1).

Положенням №369 встановлено, що ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора і зобов'язаний використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури.

Отже, кошти які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов'язаннях, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедур та здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого Національним банком України кошторису витрат, вичерпний перелік яких містить частина 2 статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточних зобов'язаннях, що виникають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, в т.ч. податкові, діючим законодавством не передбачені.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність", проте зазначені норми чинного законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Так, податкові зобов'язання Банку виникли за період з 01.10.2009 р. по 04.12.2012 р., тобто після відкриття ліквідаційної процедури (19.08.2009 р.), а відтак з огляду на вимоги зазначених норм чинного законодавства не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, тим більш, що будь-які поточні податкові зобов'язання діючим законодавством не передбачені.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2014 у справі №5023/5584/12 та від 01.04.2014 у справі №922/3408/13.

Таким чином, відсутні підстави для акцептування заявлених кредиторських вимог, їх включення до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України як поточних грошових вимог, які складаються з податку на прибуток банків, податку на додану вартість та нарахованих санкцій, у зв'язку з чим позовні вимоги не можуть бути визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що нарахування будь-яких штрафних санкцій в період ліквідаційної процедури є неправомірним, оскільки п. 4 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.

Отже, позивачем під час розгляду даної справи не доведено, а судом не встановлено правомірності та обґрунтованості заявлених вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі № 910/18171/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18171/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв