Ухвала суду № 39834342, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року м. Київ К/800/283/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЧалого С. Я., Черпіцької Л. Т.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим про визнання незаконною та скасування постанови,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з наведеними судовими актами, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

В поясненнях відповідач підтримав касаційну скаргу.

Заперечень від позивача на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 06 серпня 2013 року відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по об'єкту будівництва: кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Результати вказаної перевірки оформлено актом від 06 серпня 2013 року, в якому зазначено, що перевіряємий об'єкт мав статус жилого будинку - кафе і використовувався за цільовим призначенням. З часу купівлі-продажу будівельні роботи з нового будівництва і реконструкції старих не здійснювались. На момент перевірки будівля експлуатується як кафе без реєстрації декларації про введення в експлуатацію.

Крім того, за результатом проведеної перевірки відповідачем 07 серпня 2013 року прийнято постанову № 128, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3, п. 6, ч. 2, ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а саме: здійснення експлуатації об'єкта, який відноситься до ІІІ категорії складності - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", - яке не прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим також порушено частину восьму статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 103 230 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову, оскільки встановив, що на час проведення перевірки об'єкт був прийнятий в експлуатацію у встановлений законодавством спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно - будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури встановлено Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Згідно із п. 12 Порядку посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право вимагати від посадових осіб інспекції дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.

Судова колегія зазначає, що при винесенні постанови відповідачем порушені вимоги ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині компетенції за визначенням категорії складності об'єкту.

Так, ч. 3 ст. 32 цього Закону встановлено виняткове право на визначення категорії складності, а саме: віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно із абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449, передбачалося прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію шляхом підписання акта про прийняття об'єктів в експлуатацію.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, встановлював, що прийняття закінчених будівництвом об'єктів здійснювалось за результатами роботи державної приймальної комісії, яка складала акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Зазначений акт затверджувався органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструвався в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Видані/затверджені зазначені документи підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Як встановлено судами, на підставі розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації від 08 квітня 2004 року № 282-р про приймання в експлуатацію побудованих надвірних будівель і переобладнаної частини житлового будинку під кафе-бар гр. ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, дозволено ОСОБА_5 приймання у експлуатацію переобладнаної частини житлового будинку під кафе-бар в АДРЕСА_1; затверджено акт приймання в експлуатацію побудованих будівель; зобов'язано бюро технічної інвентаризації видати посвідчення про право власності на житловій будинок-кафе на ім'я ОСОБА_5 замість договору купівлі-продажу від 05 листопада 1996 року, засвідченого Бахчисарайською державною нотаріальною конторою реєстр № 1С-591.

Таким чином, встановивши, що об'єкт будівництва: кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_1, - введено в експлуатацію, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність прийняття відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за експлуатацію будинку без його прийняття в експлуатацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не підтверджено наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності, а прокурором в касаційній скарзі не доведено неправильного застосування судами норм матеріального або процесуального права, підстави для скасування судових рішень, якими оскаржену постанову визнано незаконною, відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: