Ухвала суду № 39834032, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/84238/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 2а-1670/6650/11

за позовом Приватного підприємства "Алтай - цепь"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтай - цепь" звернулось до Полтавського окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Алтай - Цепь" з питань взаємовідносин з ТОВ " Компанія Новелті" у травні 2010 року, за результатами якої складено № 5740/23-6/22550801 від 08.07.2011.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.2,7.4.5 п. 7.4 пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 7 996 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від № 0001522305 від 26.07.2011 року, яким ПП "Алтай - Цепь" донараховано податкове зобов"язання з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 7 996 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1999 грн.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Алтай - Цепь" та ТОВ " Компанія Новелті" було укладено договір на купівлю-продаж товару.

Судами встановлено, що позивач фактично отримав товар від постачальника та його вартість, в тому числі суми ПДВ, отримав податкові накладні, встановленої форми На момент вчинення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстровані як платники ПДВ.

Подальший рух та реалізація товару отриманого від ТОВ " Компанія Новелті" підтверджується наданими представником позивача договором купівлі - продажу, укладеним між ПП "Алтай - Цепь" та ВАТ " Завод "Комсомолець " від 08.09.2008 року, додатковою угодою №1 до договору №181 Си від 25.02.2010 року між позивачем та Холдинговою Компанією "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ, договором №07/10 між платником податку та ВАТ "Полтавхіммаш", договором №3300002306, укладеним між ПП "Алтай - Цепь" та ЗАТ "Донецьксталь".

На підтвердження реальності даних операції в матеріалах справи наявні накладні, податкові накладні та довіреності, відповідно до яких зазначений товар був переданий працівникам вказаних контрагентів, крім того, присутні докази надходження позивачу коштів за вказаний реалізований товар.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що порушення контрагентом позивача податкового законодавства, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону№168/97-ВР, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Відповідно до зазначеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те що, податковий кредит сформовано позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами, а тому винесення спірного податкового повідомлення-рішення фіскальним органом є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 у справі № 2а-1670/6650/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 у справі № 2а-1670/6650/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко