Ухвала суду № 39834029, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/62263/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Національна Атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року

у справі № 2-а-6697/09/1070

за позовом Державного підприємства «Національна Атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр»

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2008 року № 0004641502/0, № 0004651502/0 та податкової вимоги № 1/71 від 08 квітня 2009 року; зобов'язання Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області зарахувати надмірно сплачену суму податку за землю у 2006 та 2007 роках у сумі 9468,82 грн. як сплату податку за землю за 2008 та 2009 роки відповідно.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області № 0004641502/0 та № 0004651502/0 від 12 грудня 2008 року. Визнано недійсною податкові вимогу Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області № 1/71 від 08 квітня 2009 року. Зобов'язано Переяслав-Хмельницьку ОДПІ Київської області зарахувати надмірно сплачену суму податку за землю у 2006 та 2007 роках у сумі 9468,82 грн. як сплату податку за землю за 2008 та 2009 роки відповідно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року скасовано прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ДП «НАЕК Енергоатом» в особі ВП «Аварійно-технічний центр», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003049 від 13 липня 2004 року ДП «НАЕК Енергоатом» було надано у постійне користування земельну ділянку площею 9,9498 га для будівництва бази відпочинку (арк. справи 13-16).

Відповідно до довідки Переяслав-Хмельницького районного управління земельних ресурсів від 23 травня 2007 року № 227 за ДП «НАЕК Енергоатом» рахується в постійному користуванні рахується земельна ділянка рекреаційного призначення (арк. справи 34).

Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області були проведені камеральні перевірки розрахунків земельного податку, поданих ВП «Аварійно-технічний центр» ДП «НАЕК Енергоатом» за 2006 та 2007 роки, за результатами яких складені акти від 12 грудня 2008 року №1170/00714/1502/20055078 та №1171/00715/1502/20055078 відповідно.

За висновками актів перевірок позивачем були порушені вимоги статті 9 Закону України «Про плату за землю», оскільки при заповненні податкових розрахунків платником занижено ставку земельного податку та невірно вказано грошову оцінку одиниці ріллі по області, а саме - неправомірно застосовано ставку 5% грошової оцінки одиниці площі ріллі замість вірної - 50%, в результаті чого занижено земельний податок за 2006 рік - на суму 38623,91 грн., за 2007 рік - на суму 38623,91 грн.

12 грудня 2008 року Переяслав-Хмельницька ОДПІ Київської області на підставі акта перевірки №1170/00714/1502/20055078 прийняла податкове повідомлення № 0004641502/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВП «Аварійно-технічний центр» ДП «НАЕК Енергоатом» суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 40555,11 грн., у тому числі: 38623,91 грн. - за основним платежем, 1931,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 грудня 2008 року Переяслав-Хмельницька ОДПІ Київської області на підставі акта перевірки №1171/00715/1502/20055078 прийняла податкове повідомлення № 0004651502/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВП «Аварійно-технічний центр» ДП «НАЕК Енергоатом» суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 40555,11 грн., у тому числі: 38623,91 грн. - за основним платежем, 1931,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області було сформовано та надіслано позивачу першу податкову вимогу № 1/71 від 08 квітня 2009 року, якою повідомлено, що сума податкового боргу ВП «Аварійно-технічний центр» ДП «НАЕК Енергоатом» за узгодженими податковими зобов'язаннями за платежем: земельний податок становить 79408,10 грн., у тому числі: 75545,70 грн. - основного платежу, 3862,40 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що незважаючи на те, що земельна ділянка, по якій у позивача існує обов'язок нараховувати та сплачувати земельний податок, відноситься до земель рекреаційного призначення, у зв'язку з чим до таких земель необхідно застосовувати ставку 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі, однак вказана ставка застосовується до земель, які надані в тимчасове користування, тоді як згідно державного акту, зазначена земельна ділянка надана позивачу в постійне користування як підприємству промисловості, з огляду на що позивач правомірно нараховував та сплачував земельний податок.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а згідно даних Переяслав-Хмельницького районного управління земельних ресурсів земельна ділянка, надана позивачу у постійне користування, відноситься до земель рекреаційного призначення і знаходиться за межами населеного пункту, з огляду на що позивач при розрахунку земельного податку повинен був застосовувати ставку 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі, з урахуванням того, що вказана ставка застосовується до всіх земель рекреаційного призначення незалежно від форми землекористування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 9 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами частини 1 статті 193 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач при розрахунку земельного податку повинен був застосовувати ставку 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі, з урахуванням того, що вказана ставка застосовується до всіх земель рекреаційного призначення незалежно від форми землекористування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДП «НАЕК Енергоатом» в особі ВП «Аварійно-технічний центр» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна Атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Вербицька

______ Т.М. Шипуліна