Ухвала суду № 39834011, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/34913/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну Міністерства доходів і зборів України

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі № 2а-10256/10/7/0170

за позовом Державного підприємства «Лівадія»

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Лівадія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 000294 від 19 липня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту САТ ДПА України № 000294 від 19 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Лівадія» 3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Департамент САТ ДПА України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Департаменту САТ ДПА України його правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДП «Лівадія» має ліцензію серії АБ №155883, видану Департаменту САТ ДПА України, на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) за реєстраційним номером №277 з терміном дії з 07 травня 2006 року до 07 травня 2011 року, місце провадження діяльності: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 1 (арк. справи 52).

Згідно довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 18 жовтня 2006 року за № 01160007304 місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв за вказаною ліцензією №277 є: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2 (арк. справи 13).

Також, позивач має виробничу лабораторію (акредитовану згідно з діючим законодавством України), яка видає сертифікат придатності харчового продукту для споживання людиною за призначенням, та має сертифікат відповідності на продукцію вина ординарні десертні: «Мускатель чорний Лівадія», «Мускатель рожевий Лівадія», солодке біле «Мускат Таврійський»торговельної марки Массандра з терміном дії з 31 липня 2009 року по 10 квітня 2011 року.

Департаментом САТ ДПА України була проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Лівадія» з питань дотримання організаційних. Технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв за період з 01 грудня 2009 року по 01 червня 2010 року, за результатами якої складений акт № 2678/176/32-01/00412760 від 11 червня 2010 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги частини 30 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що мало вираз у зберіганні алкогольних напоїв (11868 пляшок вина, які були розлиті 08 та 09 червня 2010 року) на загальну суму 121413,96 грн. в місці, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме - у складі готової продукції за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 1.

19 липня 2010 року Департамент САТ ДПА України на підставі вказаного акта перевірки прийняв рішення про застосування фінансових санкцій № 000294, яким згідно абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосував до ДП «Лівадія» фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 121413,96 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у розумінні положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» поняття «місце зберігання» та «місце провадження виробництва алкогольних напоїв» не є тотожними, з огляду на що внесення в Єдиний реєстр місця провадження виробництва алкогольних напоїв не передбачено Порядком ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002року № 251.

Колегія суддів погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) переробка винограду на виноматеріали, їх витримка та обробка, виготовлення вин і коньяків України, вермутів, бренді проводяться у спеціально обладнаних приміщеннях (цехах), використання яких для інших цілей забороняється.

Технічний регламент контролю готової виноробної продукції затверджений наказом Дерспоживстандарту України від 22 грудня 2008 року № 485 - ДСТУ 6040:2008.

Згідно ДСТУ 6040:2008 (пунктів 4, 5) відбирання проб здійснюється із запакованої партіями продукції, якість продукції посвідчується документом встановленого зразка про відповідність якості (сертифікат).

Відповідно до положень ДСТУ 6040:2008 партію виноробної алкогольної продукції приймають після перевіряння відповідності якості продукції нормативним документам, звіряння результатів досліджень в заводський лабораторії з нормативними документами якості, перевірки відповідності пакування та маркування, на підставі оформленої супровідної документації про якість продукції.

Отже, алкогольні напої після їх виробництва для подальшого використання, зокрема, для зберігання, можливо лише за умови надання сертифікатів якості і супровідних документів на таку партію.

Частиною 30 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, абзацом 18 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002року № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не можна вважати зберіганням алкогольної продукції знаходження алкогольних напоїв в цеху розливу до моменту видачі сертифіката якості та супровідних документів, оскільки знаходження у місці виробництва алкогольної продукції до моменту її відвантаження до місця зберігання не являється зберіганням продукції, а є тимчасовою подією між виходом пляшок з конвеєра та їх переміщенням до складу готової продукції, з урахуванням дати розливу вина та дати проведення перевірки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та, як наслідок, наявність підстав для скасування оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Міністерства доходів і зборів України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Вербицька

______ Т.М. Шипуліна