Ухвала суду № 39834005, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/66636/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства „Плаза-Сервіс" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011

у справі № 2а/1670/2809/11

за позовом Приватного підприємства „Плаза-Сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській

області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Плаза-Сервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (правонаступник - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000132202/286 від 15.02.2011; № 0000142202/287 від 15.02.2011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20.10.2008 по 19.11.2008 при виконанні експортного контракту №20/10-1- від 20.10.2008 з Канадською "MIKE KEN TORSARKISSIAN C/O 1058067 Онтраріо Лімітед", Канада складено акт № 455/22-218/35314515 від 02.02.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення: № 0000132202/286 від 15.02.2011, яким нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 363840 грн.; № 0000142202/287 від 15.02.2011, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1190 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження виручки по експортному контракту з Канадською компанією у розмірі 363840 грн. на 619 днів (з 19.05.2009 по 27.01.2011); статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині недекларування майна, яке перебуває за межами України.

12.06.2009 Кременчуцькою ОДПІ отримано повідомлення від Філії ПРУ ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит" у Полтавській області щодо порушення ПП „Плаза-Сервіс" законодавчо встановлених термінів розрахунків по експортному контракту №20/10-1 від 20.10.2008 року з Канадською компанією.

Відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як вбачається з форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України N 207 від 25.12.1995, у рядку 5 розділу 3 „Майно та товари за кордоном" такої декларації підлягають відображенню товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку; у рядку 8 цього ж розділу відображається інше майно за кордоном.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З наведеного випливає, що обов'язок з декларування простроченої заборгованості з оплатою в іноземній валюті виникає за фактом експорту послуг нерезидентові, оформленого актом виконаних робіт (наданих послуг).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент проведення перевірки відповідачем договір поруки позивачем не надавався.

Згідно умов контракту № 20/10-1 від 20.10.2008 єдиним способом сплати за отриманий товар є 100% передоплата грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в Банк „Фінанси та кредит" м. Комсомольськ.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.

Станом на 27.01.2011 по даному контракту рахується прострочена дебіторська заборгованість у сумі 363840 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства „Плаза-Сервіс" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 у справі № 2а/1670/2809/11 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Плаза-Сервіс" відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 у справі № 2а/1670/2809/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко