Постанова № 39833945, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/800/34059/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Коростишівська МДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013

у справі № 806/836/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (далі - Товариство)

до Коростишівської МДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0003981840 та № 0003991840.

На вказані судові акти відповідачем подано касаційну скаргу, в якій Коростишівська МДПІ просить скасувати оскаржувані постанову та ухвалу судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами положень підпункту 5.2.4 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наслідком чого стало ухвалення неправильних по суті спору рішень.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Коростишівської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що за наслідками проведення камеральної перевірки Товариства щодо своєчасності сплати до бюджету плати за користування надрами для видобування корисних копалин, оформленої актом від 16.10.2012 № 15-305/2/284/32356128 Коростишівською МДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011 № 0003981840 та від 02.11.2011 № 0003991840 про зобов'язання позивача сплатити штраф у сумі 12628,74 грн. та у сумі 1241,80 грн., відповідно, за порушення граничних строків сплати цього обов'язкового платежу.

Суди також встановили, що за податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2009 № 000382340/3 позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з плати за користування надрами у сумі 31169 грн. (у тому числі 23976 грн. за основним платежем та 7193 грн. за штрафними санкціями).

Зазначене донарахування оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку; отримавши 05.03.2010 рішення Державної податкової адміністрації України від 02.03.2010 (яким у задоволенні скарги Товариства було відмовлено) позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до суду, помилково подавши позов 10.03.2010 до Корольовського районного суду м. Житомира.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди виходили з того, що податкове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2009 № 000382340/3 не набуло статусу узгодженого з огляду на факт своєчасного оскарження позивачем цього донарахування в судовому порядку.

Однак з таким правовим висновком судів погодитися не можна з урахуванням такого.

Дійсно, відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У справі, що переглядається, суди виходили з того, що позивач звернувся до суду з позовом у десятиденний строк з моменту отримання останнього рішення податкового органу у процедурі апеляційного узгодження. При цьому датою звернення до суду з відповідним позовом суди помилково визнали день подання Товариством позовної заяви до канцелярії Корольовського районного суду міста Житомира.

Адже направлення платником до неналежного суду позовної заяви про оскарження податкового повідомлення-рішення не може вважатися узгодженням податкового зобов'язання в судовому порядку у розумінні підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 названого Закону.

А відтак з огляду на те, що у десятиденний строк з час отримання рішення податкового органу про результати розгляду скарги платника останній не подав в установленому законом порядку позов до окружного адміністративного суду (який було б прийнято цим судом до провадження), то 15.03.2010 відповідне податкове зобов'язання набуло статусу узгодженого, що й зумовило виникнення у Товариства обов'язку з погашення цього зобов'язання.

У зв'язку з несвоєчасністю сплати цього зобов'язання Коростишівська МДПІ цілком правомірно застосувала до позивача оспорювані суми податкового штрафу, а тому у судів були відсутні підстави для задоволення цього позову.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 у справі № 806/836/13-а скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько