Ухвала суду № 39833943, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/67284/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011

у справі № 2а/0570/10957/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ"

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАДІ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транс Агенство метал» їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2011 № 2603/23-2/31835279.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228,662,655,656 Цивільного кодексу України; ч. 2 ст. 3, ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 № 0000072320, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 1927,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВАДІ» у вересні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму 1550,17грн. на підставі податкової накладної №21007 від 056.09.2010 року, видаткової накладної №ТГ-21253 від 07.09.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2, 3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суди попередніх інстанцій встановили, що при укладенні договору між ТОВ «ВАДІ» та ТОВ «Транс агентство метал» не були дотримані вищезазначені приписи Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки між сторонами не укладалося письмового договору, то у даному випадку не можливо встановити предмет договору, його ціну, строк дії договору.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, видаткова накладна № 21253 від 07.09.10 року та податкова накладна №21007 від 06.09.2010 року не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не містять зазначення посади та прізвище ім'я та по батькові для ідентифікації особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

Судами встановлено, що на підтвердження виконання договору між позивачем та ТОВ «Транс агентство метал» було надано акт приймання виконаних робіт, з якого неможливо встановити, який саме товар перевозився, за яким маршрутом, хто є вантажовідправником та вантажоодержувачем.

Крім того, позивач не надав документів на підтвердження оприбуткування отриманого товару у бухгалтерському обліку підприємства, а також використання товару у власній господарській діяльності підприємства.

Приймаючи до уваги, що реальність вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс агентство метал» не підтверджено, первинні документи не оформлені відповідно до вимог закону, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві спірної суми зобов'язань з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011 у справі № 2а/0570/10957/2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ" відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011 у справі № 2а/0570/10957/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко