Ухвала суду № 39831973, 18.07.2014, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 1512/9133/2012

Провадження № 4-с/520/65/14

У Х В А Л А

про розгляд скарги на дії державного виконавця

18.07.2014 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Бродецькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркача Олексія Ігоровича про визнання дій протиправними та скасування постанов, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо несвоєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та позбавлення можливості добровільно виконати рішення суду, а також передчасного винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 42280397 від 20 лютого 2014 року, винесену головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркачом О.І.;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 42280397 від 20 лютого 2014 року, винесену головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркачом О.І..

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 20 лютого 2014 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркачом О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42280397 з примусового виконання виконавчого листа № 1512/9133/2012, виданого 28 жовтня 2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у розмірі 431.852 гривні 78 копійок.

Крім того, головним державним виконавцем було надано ОСОБА_1 семиденний строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, а саме до 27 лютого 2014 року.

Однак, зазначена постанова була направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом № 6506501761055 лише 28 березня 2014 року без повідомлення по вручення, тобто тільки через місяць з дня її винесення, яка була отримана боржником лише 02 квітня 2014 року, тому його було позбавлено можливості виконати вимоги виконавчого документа у добровільному порядку.

Також постанова про відкриття виконавчого провадження № 42280397 від 20 лютого 2014 року не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, оскільки в резолютивній частині цієї постанови не було зазначено повної адреси боржника.

З огляду на це, ОСОБА_1 вважає постанову про відкриття виконавчого провадження № 42280397 від 20 лютого 2014 року, винесену головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркачом О.І., незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Хоча несвоєчасне одержання ОСОБА_1 документів виконавчого провадження, позбавило його можливості використати надані йому права згідно Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим державний виконавець повинен був відкласти виконавчі дії строком до 10 днів, ухваливши при цьому відповідну постанову.

Проте 20 лютого 2014 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркачом О.І. передчасно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку ОСОБА_1 вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевказаного, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною скаргою на дії головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркача О.І..

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 скаргу підтримав, вимоги якої просив суд задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Крамаренко Г.П. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на те, що доводи, якими обґрунтована скарга, не є підставою для скасування оскаржуваних постанов, та більш того не є підставами для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. На підставі чого просить суд відмовити у задоволені скарги за безпідставністю.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи скарги та надані до неї документи, вивчивши матеріали виконавчого провадження № 42280397, суд вважає, що у задоволені скарги слід відмовити з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

У судовому засіданні встановлено, що 20 лютого 2014 року постановою головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркачом О.І. відкрито виконавче провадження № 42280397 з примусового виконання виконавчого листа № 1512/9133/2012, виданого 28 жовтня 2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у розмірі 431.852 гривні 78 копійок, а також головним державним виконавцем було надано ОСОБА_1 семиденний строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, а саме до 27 лютого 2014 року.

Крім того, 20 лютого 2014 року головним державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 42280397.

Положеннями ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З супровідного листа від 20 лютого 2014 року вбачається, що вищевказані постанови були направлені на адресу боржника, а саме: АДРЕСА_1, що вбачається з виконавчого провадження № 42280397.

02 квітня 2014 року ОСОБА_1 отримав ці постанови, що було встановлено у судовому засіданні.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Оскільки ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № 42280397 від 20 лютого 2014 року лише 02 квітня 2014 року, коли строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа закінчувався 27 лютого 2014 року, тому ОСОБА_1 дійсно був позбавлений можливості скористатися правами, наданими Законом України «Про виконавче провадження».

Однак, ОСОБА_1 не звертався до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій по виконавчому провадженні № 42280397 з примусового виконання виконавчого листа № 1512/9133/2012, виданого 28 жовтня 2013 року Київським районним судомм. Одеси про стягнення з нього на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у розмірі 431.852 гривні 78 копійок, для виконання вимог виконавчого документу у добровільному порядку.

При цьому, суд критично ставиться до вимог ОСОБА_1 в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 42280397 від 20 лютого 2014 року, оскільки порушення, які були допущені державним виконавцем, ніяким чином не вплинули на виконання рішення суду, а тому не можуть бути підставами для скасування цієї постанови.

Також суд не приймає до уваги посилання представника скаржника ОСОБА_4 на те, що боржнику ОСОБА_1 не надано строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження, тобто з 20 лютого 2014 року, по теперішній час було достатньо часу для добровільного виконання цих вимог, але він це не зробив.

Крім того, суд зазначає, що рішення суду підлягає обов'язковому виконанню на підставі ст. 124 Конституції України, не зважаючи на наявність виконавчого провадження.

Щодо вимог в частині скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 42280397 від 20 лютого 2014 року, суд вважає, що її слід залишити без задоволення, оскільки постанова винесена обґрунтовано з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, а також винесена з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа.

З огляду на вищевказане, оцінивши усі доводи у їх сукупності, з урахуванням пояснень, суд дійшов до висновку, що головний державний виконавець, виконуючи виконавчі дії з приводу виконання рішення суду, діяв в рамках повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для визнання його дій протиправними.

Положеннями ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

За приписами ст. 383 ЦПК України визначено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, представник скаржника ОСОБА_4 не довів суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За результатами розгляду скарги постановляється ухвала.Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 387 ЦПК України).

Отже, з урахуванням вказаного, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, яку слід залишити без задоволення за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10-11, 60, 88, 209-210, 369, 383-387 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1, 7-8, 11, 18, 25-26, 31, 35, 82 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволені скарги на дії Головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркача Олексія Ігоровича про визнання дій протиправними та скасування постанов за безпідставністю.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Рева С. В.