Ухвала суду № 39831905, 08.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2014 рокусправа № 811/2412/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000161700, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000161700 - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 06 червня 1995 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (а.с.4-5).

З 11 березня 1997 року позивач перебуває на податковому обліку в Знам'янській ОДПІ на загальній системі оподаткування, є платником податку з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, Державними податковими ревізорами - інспекторами Знам'янської ОДПІ з 29 січня 2013 року по 04 лютого 2013 року проведено перевірку позивача, про що складено акт від 11 лютого 2013 року №33/2/17/НОМЕР_1 "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД_ФО ОСОБА_1 за період з 29 січня 2010 року по 29 січня 2013 року".

Висновками перевірки є, як на думку податкового органу, порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.182.1 ст.182, п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01 квітня 2012 року по 29 січня 2013 року на загальну суму 45389,26 грн., у тому числі: квітень 2012 р. - 6374,91 грн., травень 2012 р. - 6190,15 грн., червень 2012 р. - 5375,66 грн., липень 2012 р. - 5542,32 грн., серпень 2012 р. - 6004,73 грн., вересень 2012 р. - 4564,24 грн., жовтень 2012 р. - 5148,96 грн., листопад 2012 р. - 4734,08 грн., грудень 2012 р. - 2454,21 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 09 серпня 2013 року №0000161700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56736,57 грн., у тому числі за основним платежем 45389,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11347,31 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків податкового органу щодо встановлених порушень позивача та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту акту перевірки, перевіряючими особами відповідача зроблено висновок про обов'язок позивача зареєструватися платником податку на додану вартість та покладення на нього відповідальності за порушення цього обов'язку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач не був платником єдиного податку.

Як стверджує позивач, він не перевищував 300000 грн. протягом календарного року.

Окрім того, позивач вважає, що сума визначеного грошового зобов'язання з ПДВ підлягає коригуванню з огляду на сплату ПДВ в ціні товару при його придбанні.

Колегія суддів не може погодитися з даними твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Виходячи зі змісту вказаної статті, судом першої інстанції було вірно зазначено, що вищезазначена норма законодавства не містить застережень щодо "календарного року", натомість містить посилання на період "12 календарних місяців", початок такого періоду може обраховуватись з будь-якого календарного місяця.

Відповідно до п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з п. 183.10 ст. 183 ПК України передбачається, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, надаючи аналіз даним нормам законодавства, колегія суддів робить висновок про те, що позивач не мав права на зменшення суми визначеного грошового зобов'язання з ПДВ на суму податкового кредиту (сума ПДВ сплаченого в ціні придбаного товару).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні відповідачем суми заниженого позивачем податкового зобов'язання з ПДВ, об'єктом оподаткування визначено вчинювані позивачем операції з поставки (продажу) товарів, за базу оподаткування взято вартість товарів, обчислену на підставі поданих позивачем книг обліку доходів та витрат форми 10 від 29 жовтня 2009 року №17/209/ХІ та від 19 квітня 2011 року №17-209/ХІІ, звітів РРО та відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України.

Як зазначає позивач, арифметичних обрахунків бази опадкування за чеками РРО, відповідачем допущено не було.

Виходячи з зазначених у звітах сум коштів, отриманих від покупців за реалізовані товари (надані послуги), зважаючи на те, що вчинювані позивачем упродовж квітня 2012 р. - грудня 2012 р. операції з поставки покупцям товарів (послуг) є об'єктами оподаткування, визначеними статтею 185 ПК України, податковий орган обрахував податок за цими операціями поставки за основною ставкою 20 відсотків, що склало за квітень 2012 р. - 6374,91 грн., травень 2012 р. - 6190,15 грн., червень 2012 р. - 5375,66 грн., липень 2012 р. - 5542,32 грн., серпень 2012 р. - 6004,73 грн., вересень 2012 р. - 4564,24 грн., жовтень 2012 р. - 5148,96 грн., листопад 2012 р. - 4734,08 грн., грудень 2012 р. - 2454,21 грн., та встановив заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди у загальній сумі 45389,26 грн.

У відповідності до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Беручи до уваги вказані норми законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення, правомірно визначив позивачу грошове зобов'язання з ПДВ за період з квітня 2012 р. по грудень 2012 року.

Також, оцінюючи доводи позивача щодо того, що за підсумками господарської діяльності за 12 календарних місяців ним не було досягнуто граничної межі обсягів оподатковуваних операцій, визначеної п. 181.1 ст. 181 ПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, спираючись на вказану норму законодавства, вважає, що, досягнувши у березні 2012 р. загальної суми доходу від здійснення операцій з поставки товарів у розмірі 305317,41 грн., він тим не менше не перевищив граничну межу у розмірі 300000 грн. (без ПДВ), оскільки в сумі різниця між отриманим доходом та ПДВ 20%, складає менше ніж 300000 грн..

Як вбачається зі звітів позивача про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою №ЗВР-1, суми проведених позивачем розрахунків податком на додану вартість не оподатковувалися. (а.с.46-90).

З огляду на викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що перевищивши межу суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300000 грн., позивач мав би право здійснювати утримання податку, що сплачується покупцями, лише за умови реєстрації його платником ПДВ у встановленому порядку, не виконавши цього обов'язку, позивач несе відповідальність за ненарахування та несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Згідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій податковим органом правомірно визначена сума штрафних санкцій в розмірі 11347,31 грн. (45389,26 х 25%).

З урахуванням вказаних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу щодо встановлених порушень позивача та винесення відносно позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Так, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2013 року №0000161700 прийняте Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко