Ухвала суду № 39831476, 16.07.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/20304/13-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Дмитро Викторович

Категорія 55 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Забродського М.І., Заполовського В.Й.,

з участю секретаря судового засідання: Окрушко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до підприємства облспоживспілки «Житомирський кооперативний ринок» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до підприємства облспоживспілки «Житомирський кооперативний ринок» (далі - ПО «Житомирський кооперативний ринок»). Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації у сумі 28 735,29 грн. за період з 23 серпня 2002 року по 22 квітня 2006 року та у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду 14 157,23 грн. та до податкової інспекції - 5 070,91 грн. (а.с.2 т.1). В обґрунтування позову зазначав, що із 15 лютого 2000 року по 25 серпня 2010 року працював на посаді охоронника ПО «Житомирський кооперативний ринок». Розірвав трудовий договір за власним бажанням з підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України. За час роботи на підприємстві відповідач недоплачував заробітну плату за надурочну роботу та у нічний час. Неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди. Як на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, посилався на постанову прокуратури Житомирської області від 13 березня 2012 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2013 року та журнал прийому-здачі чергувань за період роботи у відповідача із 23 серпня 2002 року по 22 квітня 2006 року.

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з аналогічним позовом до ПО «Житомирський кооперативний ринок». В обґрунтування позову зазначав, що із 04 жовтня 2002 року по 31 серпня 2010 року працював на посаді охоронника ПО «Житомирський кооперативний ринок». Посилаючись на ті ж самі підстави і обставини, що й позивач ОСОБА_1, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації у сумі 28 835,88 грн. за період з 04 жовтня 2002 року по 22 квітня 2006 року та у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду 14 157,23 грн. та до податкової інспекції - 5 070,91 грн. (а.с.46-47 т.1).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2014 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПО «Житомирський кооперативний ринок» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди об'єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ПО «Житомирський кооперативний ринок» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу. Просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважають, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що за наслідками прокурорської перевірки встановлено, що облік робочого часу охоронників здійснювався підприємством з неправомірним зменшенням часу зміни і відповідно з недоплатами заробітку за відпрацьовані зміни та без нарахування компенсацій за роботу у нічний час; журнал рапортів прийому-здачі чергувань за період із 23 серпня 2002 року по 22 квітня 2006 року належить відповідачеві, підписаний його керівниками, а тому є належним та допустимим доказом у справі, крім того, він наданий їм (позивачам) одним із працівників управління підприємства.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15 лютого 2000 року по 25 серпня 2010 року, а ОСОБА_2 з 04 жовтня 2002 року по 31 серпня 2010 року перебували у трудових відносинах із відповідачем (а.с.9-10, 58 т.1). Обидва працювали охоронниками та розірвали трудовий договір за власним бажанням з підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с.87,88 т.1).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст.50,54,57-59,61-62,64-65,106,108 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Працівники служби охорони виконують роботу за графіком змінності.

Журнал прийому-передачі чергувань співробітників служби охорони автомобільного гаражу ПП «Житомирський кооперативний ринок» за період з 23 серпня 2002 року по 22 квітня 2006 року є документом передачі закріпленого майна. Він не містить даних про початок та закінчення чергування (години) та не є документом обліку робочого часу (а.с.97-292 т.1).

Підставою для нарахування заробітної плати за відпрацьований час є табель обліку використання робочого часу, у якому відображуються відпрацьовані працівником дні та години, понаднормові та нічні години, якщо такі були тощо.

Сторони не оспорюють той факт, що табелі обліку використання робочого часу, що містяться на аркушах справи 89-96 т.1, складені на підставі журналу рапортів здачі та прийому чергувань, який не містить інформації відносно годин роботи, не є документом обліку робочого часу, а відтак, табелі, що містяться у матеріалах справи, припускають обставини, які підлягають доведенню у даній справі, а не підтверджують їх.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що за наслідками прокурорської перевірки встановлено, що облік робочого часу охоронників здійснювався підприємством з неправомірним зменшенням часу зміни і відповідно з недоплатами заробітку за відпрацьовані зміни та без нарахування компенсацій за роботу у нічний час не відповідають дійсності, оскільки постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 березня 2012 року не стосується спірного періоду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що журнал рапортів прийому-здачі чергувань за період із 23 серпня 2002 року по 22 квітня 2006 року належить відповідачеві, підписаний його керівниками, наданий позивачам одним із працівників управління підприємства, а тому є належним та допустимим доказом, не змінює висновків суду першої інстанції з огляду на те, що він не може замінити графіки змінності та належно оформлені табелі обліку використання робочого часу.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2013 року не мають правового значення при розгляді даної справи, оскільки ними охоплюється інші періоди (а.с.24,72).

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки суду їм відповідають, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та стосуються переоцінки доказів, а відтак рішення суду є законним та обґрунтованим і залишається без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: