Рішення № 39828634, 17.07.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 925/917/14

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю: представників за довіреностями - Дмитренка Р.М., Марценюк Ю.В. (від позивача), Драченка В.С. (від відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест і К"

до відповідача - дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про - стягнення 34119 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 34119 грн. (з них: 30157 грн. основного боргу, 337,10 грн. три проценти річних за період з 16.01.2014 по 01.06.2014, 3624,90 грн. штрафу та пені за різні періоди їх нарахування) з підстав несплати відповідачем коштів у визначений договором строк за отриманий відповідачем товар (бензин і дизпаливо) та відшкодування у зв'язку з цим судового збору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що рахунки на оплату і документи, передбачені п. 4.2 Договору, передавав особисто, що вимоги і претензії про оплату також пред'являлися усно.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позов не визнали повністю і на його заперечення вказали, що після передачі товару позивачем не були передані передбачені Договором документи, тому строк оплати не настав, що всупереч ст.549 Цивільного кодексу України штраф розраховано за кожен день прострочення, а не одноразово, що неустойка нарахована понад строк, установлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, що позивачем пропущено строк позовної давності нарахування пені і штрафу, тому просив його застосувати.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з договором поставки від 03.12.2012 №110 та додаткової угоди від 17.01.2013 (далі - Договір), по накладним від 01.04.2013 №0000040 на суму 19199,35 грн., від 26.04.2013 №0000044 на суму 49785,74 грн., від 29.04.2013 №0020/7 на суму 32429,24 грн., від 05.06.2013 №0000047 на суму 42650,30 грн., від 10.07.2013 №0020052 на суму 42291,72 грн., відповідач отримав від позивача товар в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних, на загальну суму 186356,35 грн. Позивач вказує про проведення часткового розрахунку, у зв'язку з чим залишок боргу складає 30157 грн. Після подання позову (02.06.2014) листом від 02.07.2014 позивач направив на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату поставленого товару та сертифікати відповідності.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними Договором, накладними, листом, а також довіреностями на отримання товару, податковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2014, підписаним керівниками сторін та скріпленим їх печатками, витягом із установчих документів позивача, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців стосовно відповідача, письмовими та зафіксованими у протоколі судового засідання поясненнями представників сторін.

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав і станом на час розгляду спору за отриманий товар розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем склала 30157 грн.

Враховуючи, що позивачем доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу і що заявлений розмір вимог відповідачем не оспорюється, обставини зарахування коштів, які позивач вважає сплаченими, судом не досліджуються.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строки, встановлені п.4.3 Договору після направлення позивачем 02.07.2014 передбачених у п.4.2 Договору документів, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.

Оскільки прострочення відповідача настало після 12.07.2014 нарахування пені, штрафу і 3% річних за заявлені позивачем періоди є безпідставним, тому у задоволенні вимог на суму 337,10 грн. 3% річних і 3624,90 грн. штрафу та пені, необхідно відмовити. Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про невідповідність застосованого позивачем порядку і умов нарахування штрафу вимогам ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, що також є підставою для відмови задоволенні вимоги про їх стягнення.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, які полягають у поданні позову до виникнення права на нього, тому згідно з ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України на нього в повному обсязі покладаються судові витрати.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Черкаси, бульвар Шевченка, 389, ідентифікаційний код 31141625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест і К" (м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.80, кв.22, ідентифікаційний код 36262573) 30157,00 грн. (тридцять тисяч сто п'ятдесят сім гривень нуль копійок) основного боргу.

У решті вимог за позовною заявою відмовити.

Направити дане судове рішення сторонам рекомендованим листом з повідомленням.

Повне судове рішення складено у понеділок 21.07.2014.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Хабазня

3