Ухвала суду № 39828494, 18.07.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

УХВАЛА

18 липня 2014 року Справа № 912/1677/14

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1677/14 від 30.05.2014 р.

за позовом: заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідачів: 1 Державного підприємства "Конярство України", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра", м. Кіровоград

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокуратури - Кроловецька О.С., посвідчення № 026482 від 23.05.2014р.;

від позивача - участі не брали;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - Мухіна Н.В., довіреність № б/н від 30.05.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до державного підприємства "Конярство України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" про визнання недійсним договору № 5 про спільний обробіток земельної ділянки від 21.02.2014 року та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Одночасно з поданням позову, прокурором в пункті 1 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України шляхом заборони ТОВ "Агрогрупа Деметра", ДП "Конярство України" та його регіональним філіям вчиняти будь-які дії із земельними ділянками, що розташовані на території Онуфріївського району загальною площею 2997,8 га (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району, 1426,5 га на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району), які ці особи використовують за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 21.02.2014 року, у тому числі проводити комплекс весняно-польових робіт, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них.

Ухвалами від 30.05.2014 року господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив до розгляду в судовому засіданні клопотання заступника прокурора Кіровоградської області про забезпечення позову.

Ухвалою від 17.06.2014 року господарський суд задовольнив клопотання державного підприємства "Конярство України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" про відкладення розгляду справи. Відклав розгляд справи та клопотання про забезпечення позову до 18.07.2014 о 14:30 год., зобов'язавши прокурора та відповідачів до 16.07.2014 року подати до суду докази, необхідні для розгляду даної справи.

Розглянувши клопотання заступника прокурора Кіровоградської області про забезпечення позову, господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що державне підприємство "Конярство України", не набувши жодних речових прав на земельну ділянку загальною площею 2997,8 га (1571,3га на території Онуфріївської селищної ради 1426,5га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), фактично розпорядилось нею, уклавши з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" договір про спільний обробіток земельної ділянки №5 від 21.02.2014 року, чим перевищило господарську компетенцію.

Згідно з п.п. 6.2.1 та 6.2.2 спірного договору внеском ТОВ "Агрогрупа Деметра" у спільний обробіток є грошові кошти, послуги, роботи, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріальні цінності, необхідні для забезпечення річного циклу сільськогосподарських робіт в технологічні терміни та у розмірах, необхідних для досягнення мети спільної діяльності. Дане свідчить про те, що у разі задоволення позовних вимог, вчинені ТОВ "Агрогрупа Деметра" та ДП "Конярство України" дії утруднять, або навіть зроблять неможливим виконання рішення суду.

Крім того, у листі від 16.06.2014 року № 05/3-491вих-14 прокурор зазначає, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 10.04.2014 року № 90, складеного Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області, філія "Онуфріївський кінний завод №175" ДП "Конярство України" використовує земельні ділянки загальною площею 2997,8га, з яких 73га засіяно еспарцетом, 92га - під озимий ріпак, решта площі земельних ділянок оброблена та підготовлена для засівання сільськогосподарськими культурами. За договором про спільну діяльність корисні властивості земельної ділянки добуває ТОВ "Агрогрупа Деметра", у тому числі шляхом здійснення комплексу сільськогосподарських робіт на земельній ділянці. В разі задоволення позовних вимог повернення земельної ділянки державі буде унеможливлено фактичним триманням земельної ділянки вказаним товариством у зв'язку з наявністю на ній незавершеного виробництва, належного останньому.

Державним підприємством "Конярство України" подано до суду заперечення вих. № 681 від 13.06.2014 року в яких відповідач 1 не погоджується з заявленим клопотанням та, посилаючись на положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", ст. ст. 2, 37 Закону України "Про охорону земель", просить суд відмовити в його задоволенні, мотивуючи, тим що подальша експлуатація землі не спричинить загрози невиконання рішення суду та не ускладнить його виконання, у випадку задоволення позовних вимог.

До господарського суду 18.07.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" подано заперечення на позовну заяву, в яких, зокрема, відповідач 2 заперечує і проти задоволення клопотання про забезпечення позову, оскільки будь-які весняно-польові роботи на зазначених позивачем земельних ділянках на даний час не проводяться; позивачем не зазначено чим саме буде утруднено виконання або невиконання рішення господарського суду у випадку невжиття судом зазначених заходів забезпечення позову. Крім того, зазначає, що в постанові пленуму Вищого господарського суду України чітко зазначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти, однак позивач просить суд заборонити укладати будь-які договори, інші правочини, тобто без визначення конкретного переліку договорів, правочинів. Поряд з тим, посилається на те, що спеціалізацією ТОВ "Агрогрупа Деметра" є саме вирощування сільськогосподарської продукції, тому заборона укладати угоди призведе до припинення господарської діяльності, яка в свою чергу в будь-якому випадку не призведе до погіршення стану земельних ділянок чи зниження їх вартості.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування, належним чином доведене, необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Згідно статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення.

В даному випадку прокурором не доведено - яким чином невжиття заходів до забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, в тому числі в частині зобов'язання відповідачів повернути спірну земельну ділянку. Проведення відповідачами робіт із засівання земельної ділянки не є тим безумовним фактором, що призведе до зменшення цінності такої земельної ділянки, вплине на її повернення, або зробить таке повернення неможливим у разі задоволення позовних вимог. Посилання на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення позову.

Крім того, проаналізувавши зміст заявлених вимог про забезпечення позову у співвідношенні з предметом спору, господарським судом встановлено, що заходи до забезпечення позову, заявлені прокурором у клопотанні, фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Так, у поданому клопотанні заступник прокурора просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії із земельними ділянками, що є предметом спору, у тому числі проводити комплекс весняно-польових робіт, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них.

В той же час однією з позовних вимог є зобов'язання відповідачів повернути державі спірні земельні ділянки та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За приписами вищезазначеного пункту Постанови, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Господарський суд вважає за необхідне зауважити, що прокурором чітко не визначено - які саме дії із земельними ділянками слід заборонити вчиняти відповідачам. Натомість, у клопотанні визначено в якості заходу до забезпечення позову заборону відповідачам вчиняти будь-які дії із земельними ділянками, в тому числі проводити комплекс весняно-польових робіт, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них. В той же час відповідач 2 є підприємством, що спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарської продукції. Отже, заборона проводити весняно-польові роботи на спірних земельних ділянках може призвести до зупинення господарської діяльності підприємства та, відповідно, завдати шкоди відповідачеві.

За викладених обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заступника прокурора про забезпечення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.

Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області 18.07.2014 року направлено до суду клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 18.07.2014 року, за відсутністю представника управління у зв'язку з неможливістю прибути в засідання.

Вимоги ухвали господарського суду від 17.06.2014 року в частині надання доказів, необхідних для розгляду даної справи відповідач 1 (державне підприємство "Конярство України") не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, що унеможливлює розгляд справи у даному судовому засіданні.

За викладених обставин розгляд справи підлягає відкладенню на підставі п.2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання заступника прокурора Кіровоградської області про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

2. Розгляд справи відкласти до 29.07.2014 року на 14:30 год.

3. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 25022, м.Кіровоград, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, каб. № 315.

4. Зобов'язати відповідача 1 (державне підприємство "Конярство України") в строк до 28.07.2014 року подати суду обґрунтовані пояснення або можливі заперечення щодо заявленого позову з доданням доказів на підтвердження своїх доводів, а також з посиланням на законодавство та докази направлення їх прокурору та позивачу; копії установчих документів.

5. Примірники ухвали направити Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області (25006, м.Кіровоград, вул.Тимірязєва, 84), ДП "Конярство України" (01001, м.Київ, вул.Б.Грінченка, 1).

Суддя Г.Б. Поліщук