Рішення № 39828432, 16.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа № 911/2186/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства “Управління міським господарством” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе Києво-Святошиського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан”, м. Вишневе Києво-Святошиського району

про стягнення 35854,08 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Комунальним підприємством “Управління міським господарством” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан” (надалі відповідач) про стягнення 35854,08 грн., з яких: 30444,00 грн. основний борг, 775,88 грн. 3% річних, 1954,86 грн. пеня та 2679,34 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором №21 від 01.10.2012 р. про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів у частині оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 02.07.2014 р.

01.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості в якому позовні вимоги відповідач не визнає.

У судовому засіданні 02.07.2014 р. судом оголошено перерву до 16.07.2014 р. про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

01 жовтня 2012 року між Комунальним підприємством “Управління міським господарством” (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аллан” (споживач, відповідач у справі) було укладено договір №21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів (надалі договір), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку № 1 по вул. Балукова у м. Вишневому, а споживачем, який займає у зазначеному житловому будинку нежиле приміщення загальною площею 531,1 кв. метрів, своєчасної оплати цих послуг у розмірах та у строки, передбачені договором: з вивезення твердих побутових відходів за адресою: м.Вишневе, вул.Балукова, 1, а споживачем своєчасної оплати послуг згідно норм утворення побутових відходів затверджених рішенням Вишневої міської ради від 15.09.2011 року №76/2 – 308 кв.м.*0,022 м.куб., що дорівнює 6,776 м.куб.

Відповідно до п.п. 1.2. та 1.3 договору виконавець надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до тарифу затвердженого рішенням виконкому № 20/2 від 07.02.2012 року у розмірі 1,85 грн. без ПДВ; ПДВ - 0,37 грн., разом з ПДВ – 2,22 грн. за кв.м. в місяць. Виконавець надає послуги з вивезення твердих побутових відходів відповідно до затвердженого рішення виконкому №58/4 від 27.09.2012 року у розмірі 35,31 грн. без ПДВ, ПДВ - 7,06 грн., разом з ПДВ - 42,37 грн. за м.куб. на місяць.

Згідно з п. 1.4. договору розмір щомісячної плати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на дату цього договору становить 1179,04грн. (одна тисяча сто сімдесят дев'ять грн. 04 коп.) з ПДВ. Розмір щомісячної плати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів на дату укладання цього договору становить 287,11 грн. (двісті вісімдесят сім грн. 11 коп.) з ПДВ.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг) (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору при зміні тарифів на послуги виконавець письмово доводить до відома споживача нові величини тарифів.

Договір набирає чинності з 01.10.2012 р. та діє до 30.09.2013 р. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим на той же строк і на тих же підставах, що були передбачені договором (п. 7.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 30444,00 грн. за період надання послуг позивачем з жовтня 2012 року по травень 2014 року включно, у тому числі, нарахувавши за період надання послуг з жовтня 2012 року по лютий 2013 року щомісячну плату у розмірі 1466,16 грн. (обумовлену договором) та за період з березня 2013 року по травень 2014 року щомісячну плату у розмірі 1540,88 грн. (у зв’язку з тим, що 01.03.2013 р. тариф по вивезенню ТПВ, як зазначає позивач, було змінено відповідно до рішення ВК Вишневої міської ради №7/20 від 26.02.2013 р.).

З зазначеного вище п. 7.1. договору вбачається, що у випадку, коли у період 29.08.2013р. по 29.09.2013 р. однією із сторін не буде заявлено у письмовій формі про розірвання договору, останній вважатиметься пролонгованим до 30.09.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заявою від 28.08.2013 р №69, яку позивач отримав 30.08.2013 р. за вхідним номером 284, повідомив позивача про розірвання договору №21 від 01.10.2012 р.

Відповідно до частини першої та другої ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на той факт, що сторонами умовами договору погоджено його припинення з 30.09.2013 р. у випадку, коли за місяць до закінчення дії останнього однією із сторін буде заявлено у письмовій формі про розірвання договору, а за місяць до закінчення дії договору відповідач звернувся з заявою про розірвання договору №21 від 01.10.2012 р. до позивача, про що зазначено вище, вказаний договір припинив дію з 30.09.2012р.

Враховуючи вищевказане, нарахування позивачем щомісячної плати за період з 30.09.2013 р. по 31.05.2014 р. (після того як договір №21 від 01.10.2012 р. припинив дію) – безпідставне.

Крім того, позивач стверджує, що останнім в односторонньому порядку з 01.03.2013 р. тариф по вивезенню ТПВ, було змінено відповідно до рішення ВК Вишневої міської ради №7/20 від 26.02.2013 р. та збільшено щомісячну плату за послуги по утриманню будинків та вивезенню ТПВ за договором № 21 від 01.10.2012 р. з 1466,16грн. до 1540,88 грн.

Як зазначено вище, відповідно до п. 2.4. договору при зміні тарифів на послуги виконавець письмово доводить до відома споживача нові величини тарифів. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у встановленому договором порядку не було повідомлено відповідача про зміну тарифів на послуги. Доказів іншого суду не надано.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оскільки позивачем не було повідомлено відповідача у встановленому пунктом 2.4 договору порядку про зміну тарифів на послуги, збільшена позивачем у односторонньому порядку щомісячна плата за послуги по утриманню будинків та вивезенню ТПВ за договором № 21 від 01.10.2012 р. з 1466,16грн. до 1540,88 грн. є такою що суперечить умовам зазначеного договору та вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевказана, обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами є заявлена позивачем до стягнення сума у частині вартості наданих КП“Управління міським господарством” послуг у період з 01.10.2012 р. по 29.09.2013 р. з розрахунку 1466,16 грн. за місяць.

Відповідно до умов вказаного вище договору № 21 від 01.10.2012 р., відповідач мав сплатити позивачеві за період з 01.10.2012 р. по 29.09.2013 р. 17545,05 грн.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, згідно з п. 2.1. договору відповідач мав здійснювати розрахунки за надані позивачем послуги не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг).

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач не здійснив розрахунки з КП“Управління міським господарством” по платі за надані останнім послуги у зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 17545,05 грн.

В свою чергу, відповідач належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність зазначеної заборгованості до суду не подав.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ТОВ “Аллан” своїх зобов’язань щодо здійснення оплати за послуги, надані позивачем за договором № 21 від 01.10.2012 р.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед КП“Управління міським господарством” складає 17545,05 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 17545,05 грн. боргу підлягає задоволенню.

До тверджень відповідача вказаних у відзиві на позовну заяву щодо того, що останньому послуги за договором № 21 від 01.10.2012 р. не надавалися, суд ставиться критично, оскільки ТОВ «Аллан» належними та допустимими доказати зазначене не підтверджено. Разом з тим, представником відповідача підписано та скріплено відтиском печатки ТОВ «Аллан» договір № 21 від 01.10.2012 р., відповідно до умов якого відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати позивачеві 1466,16 грн. за послуги по утриманню будинків і споруд та прибуткових територій, та вивезення твердих побутових відходів, а в силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 775,88 грн. 3% річних, 1954,86 грн. пені та 2679,34 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що позивачем визначено невірно періоди прострочення сплати заборгованості протягом яких останнім нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню, оскільки КП“Управління міським господарством” при визначені періоду не враховано положення п. 2.1. договору, відповідно до якого плата за послуги вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних щодо заборгованості за кожний місяць наданих послуг окремо, за період з 01.10.2013 р. по 31.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 775,88 грн. задовольняє у частині стягнення 577,98 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат щодо заборгованості за кожний місяць наданих послуг окремо, за період з 01.10.2013 р. по 31.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2679,34 грн. задовольняє у частині стягнення 1939,88 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1.2. договору споживач несе відповідальність згідно з законом за прострочення терміну платежів за надані послуги шляхом сплати пені з розрахунку 0,5 % несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня та не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З зазначеного вбачається, що приписами частини шостої ст. 232 ГК України обмежено право нарахування кредитором штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання шестимісячним строком з дати виникнення прострочення.

У свою чергу, позивачем, як вбачається з розрахунку останнього, здійснено нарахування пені з порушенням приписів частини шостої ст. 232 ГК України, тобто за період прострочення більший як шість місяців.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені щодо заборгованості за кожний місяць наданих послуг окремо, протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за період з 01.12.2013 р. по 31.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1954,86 грн. задовольняє у частині стягнення 185,16 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 17545,05 грн. основного боргу, 1939,88 грн. інфляційних втрат, 185,16 грн. пені та 577,98 грн. 3% річних, загалом 20248,07 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 15; код ЄДРПО України 23576501) на користь Комунального підприємства “Управління міським господарством” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 2; код ЄДРПО України 34778905) на р/р №26003053106578 в КРУ КБ “Приватбанк”, МФО 321842, код 34778905, одержувач КП “Управління міським господарством” – 17545 (сімнадцять тисяч п’ятсот сорок п’ять) гривень 05 коп. боргу, 577 (п’ятсот сімдесят сім) гривень 98 коп. 3% річних, 1939 (одну тисячу дев’ятсот тридцять дев’ять) гривень 88 коп. інфляційних втрат, 185 (сто вісімдесят п’ять) гривень 16 коп. пені та 1031 (одну тисячу тридцять одну гривню) гривень 77 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін