Рішення № 39828423, 16.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9651/14 16.07.14

За позовом 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ»

про стягнення 122 664,54 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача-1 ОСОБА_3 - по дов. № 1066 від 12.06.2013

від позивача-2 ОСОБА_3 - по дов. № 1067 від 12.06.2013

від відповідача Грицик Д.С. - по дов. № б/н від 09.07.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» 122 664,54 грн., з яких: на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 57 120,00 грн. основного боргу, 1 356,27 грн. пені, 2 856,00 грн. штрафу; на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 57 120,00 грн. основного боргу, 1 356,27 грн. пені, 2 856,00 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 15/08/2013 від 15.08.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9651/14 та призначено справу до розгляду на 24.06.2014.

Представниками позивачів 23.06.2014 до відділу діловодства суду подано розрахунок суми пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9651/14 від 24.06.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 23.05.2014, розгляд справи був відкладений на 03.07.2014.

Позивач-1 в судовому засіданні 03.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач-2 в судовому засіданні 03.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 03.07.2014, в усних поясненнях, позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні 03.07.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.07.2014.

Представником позивачів 08.07.2014 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 130 489,20 грн., з яких: на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 57 120,00 грн. основного боргу, 1 945,21 грн. пені, 6 179,39 грн. штрафу; на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 57 120,00 грн. основного боргу, 1 945,21 грн. пені, 6 179,39 грн. штрафу.

Подана позивачами заява про збільшення розміру позовних вимог частково не приймається судом до розгляду, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи - протоколу судового засідання від 03.07.2014, суд в судовому засіданні вже заслухав позовні вимоги позивачів та виступ відповідача, вказане свідчить про те, що суд розпочав розгляд спору по суті.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що сума боргу в розмірі 57 120,00 грн. включає заборгованість по орендній платі за березень, квітень та травень 2014 року (підтверджується рахунками на оплату № 3 від 03.03.2014, № 4 від 01.04.2014 та № 5 від 05.05.2014, доданими до позовної заяви). Разом з цим, в позовній заяві йде посилання на умови п. 3.2. договору який передбачає, що до 30.10.2013 орендар сплачує плату за останній місяць оренди (серпень 2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи (розрахунок пені поданий 23.06.2014) позивачами пред'явлено вимогу про стягнення пені в розмірі 1 358,36 грн. нарахованої на суму боргу в загальному розмірі 57 120,00 грн. за період з 26.03.2014 по 16.05.2014. В позовній заяві штраф в розмірі 2 856,00 грн. нарахований на заборгованість по орендній платі за березень, квітень та травень 2014 року.

Із поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що

- пеня в розмірі 1 945,21 грн. нарахована на суму боргу за останній місяць оренди - серпень 2014 року в розмірі 19 040,00 грн. за період з 31.10.2013 по 30.04.2014, на суму боргу за березень 2014 року в розмірі 19 040,00 грн. за період з 26.03.2014 по 16.05.2014 та на суму боргу за квітень 2014 року в розмірі 19 040,00 грн. за період з 26.04.2014 по 16.05.2014.

- штраф в розмірі 6 179,39 грн. нарахований на суму боргу за останній місяць оренди - серпень 2014 року в розмірі 19 040,00 грн. за період з 01.12.2013 по 16.05.2014, на суму боргу за березень 2014 року в розмірі 19 040,00 грн.

Отже, з поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що фактично позивачами змінено підстави позову в частині нарахування пені у період з 31.10.2013 по 30.04.2014 та штрафу у період з 01.12.2013 по 16.05.2014, а тому заява в цій частині не приймається до розгляду.

Представником позивачів 08.07.2014 подано до відділу діловодства суду пояснення в яких зазначає, що сума основного боргу в розмірі 57 120,00 грн. не включає борг за травень 2014 року.

Представником позивачів в судовому засіданні 10.07.2014 подано докази часткової оплати боргу відповідачем.

Відповідач у поданому 10.07.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує та просить в позові відмовити повністю. Зазначає, що 901/10000 частиною нежитлової будівлі на праві спільної часткової власності. Відповідач вважає, що договір не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки позивачі при укладенні договору не отримали у відповідності до ст. 358 Цивільного кодексу України згоди інших співвласників на укладення договору. Також зазначає, що позивачі не скористались своїм правом на виділення майна у натурі для звільнення від обов'язку отримання згоди. Окрім цього, відповідач зазначає, що ним здійснено оплату орендних платежів позивачам в загальному розмірі 54 120,00 грн.

В судовому засіданні 10.07.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.07.2014.

В судовому засіданні 16.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.08.2013 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець-1), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець-2), разом орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 15/08/2013 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець, у відповідності до даного договору передає, а орендар приймає в оренду, в тимчасове платне користування, нежитлове приміщення, загальною площею 135,40 кв. м., на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, Нижній Вал, 7-9, для розміщення автомагазину.

Згідно з п. 1.2. договору нежитлове приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 26.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі № 1054.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 5.2.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендоване приміщення орендарю в термін 15.08.2013.

Згідно з п. 1.4. договору вступ орендаря у тимчасове користування нежитловим приміщенням настає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі нежитлового приміщення.

На підставі акту приймання-передачі від 15.08.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення загальною площею 135,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Нижній Вал, 7-9.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 8.1. договору сторони визначили, що договір діє з 15.08.2013 до 15.08.2014.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата за користування нежитловим приміщенням на момент укладення даного договору складає:

у період з 15.08.2013 по 31.08.2013 - 19 654,20 грн.,

у період з 01.09.2013 по 31.12.2013 - 44 221,93 грн.,

у період з 01.01.2014 по 15.08.2014 - 38 080,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору сторонами погоджено, що до 30.10.2013 орендар сплачує суму у розмірі 38 080,00 грн. - сума, яка є платою за останній місяць оренди.

Відповідно до п. 3.3. договору орендар вносить всі платежі по даному договору, в тому числі щомісячну орендну плату, окремо на розрахунковий рахунок кожного орендодавця в рівних частинах (у розмірі 1/2 від суми).

Згідно з п. 3.5. договору всі наступні орендні платежі сплачуються на розрахункові рахунки орендодавців у рівних частинах у відповідності з виставленим орендодавцем рахунком авансом не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за березень, квітень та останній місяць оренди - серпень 2014 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення з позовом до суду, перед обома позивачами становила по 57 120,00 грн.

Однак, відповідачем подано докази в підтвердження того, що після порушення провадження у даній справі відповідач здійснив перерахування позивачам коштів за договором.

Так, згідно платіжних доручень № 5570 від 21.05.2014, № 6521 від 17.06.2014, № 6625 від 18.06.2014, № 7030 від 26.06.2014 відповідачем перераховано позивачу-1 - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з посиланням в призначенні платежу - оплата за оренду приміщення за березень та квітень 2014 року в загальному розмірі 38 080,00 грн.

Згідно платіжних доручень № 5680 від 23.05.2014 та № 6626 від 18.06.2014 відповідачем перераховано позивачу-2 - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 з посиланням в призначенні платежу - оплата за оренду приміщення за березень 2014 року в загальному розмірі 7 000,00 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Матеріали справи свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі в загальному розмірі 45 080,00 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення боргу по орендній платі на користь позивача-1 в розмірі 19 040,00 грн. та на користь позивача-2 в розмірі 50 120,00 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання орендарем грошових зобов'язань по даному договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Якщо невиконання триватимете більше ніж 1 (один) місяць починаючи з другого місяця невиконання зобов'язань, крім пені і штрафу за перший місяць, нараховується додатково штраф в розмірі 5% від місячної орендної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.5. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 25 числа поточного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачам, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, на визначені позивачами суми боргу за березень, квітень 2014 року та періоди становить по 660,92 грн.

Вимоги позивачів в частині стягнення з відповідача пені в розмірі по 660,92 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за березень 2014 року мало місце понад місяць, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачів про стягнення з відповідача штрафу в розмірі по 952,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судових витрат судом враховано ту обставину, що відповідачем частково погашено суму боргу після звернення з позовом до суду.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 38 080,00 грн. припинити.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» на користь Фізичної особи - підприємця Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 7 000,00 грн. припинити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (м. Київ, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 32312185) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 19 040 (дев'ятнадцять тисяч сорок) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 660 (шістсот шістдесят) грн. 92 коп. пені, 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. штрафу, 1 174 (одну тисячу сто сімдесят чотири) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (м. Київ, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 32312185) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 50 120 (п'ятдесят тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 660 (шістсот шістдесят) грн. 92 коп. пені, 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. штрафу, 1 174 (одну тисячу сто сімдесят чотири) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 21.07.2014.

СуддяВ.В. Сівакова