Постанова № 39826844, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/934/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівського міського управління юстиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Чернігівбуд» до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Головного управління юстиції про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах від 26.02.2014 ВП № 20490227.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Центральному відділі Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Головного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № ЄДРВП 20490227 про стягнення з ПАТ «Чернігівбуд» боргу по виконавчих документах (судові накази Деснянського районного суду м. Чернігова, Новозаводського районного суду м. Чернігова, посвідчення, що видані Комісією по трудових спорах УММ ПАТ «Чернігівбуд», а.с.49-84) на загальну суму 19 994 226, 76 млн., до складу якого входять 224 виконавчі документи про стягнення заробітної плати на суму 1 873 642, 20 грн.

При проведенні виконавчих дій, 13.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах ВП № 20490227, якою накладено арешт в межах суми 1765580,88 грн. на кошти ПАТ «Чернігівбуд», що містяться на всіх рахунках, відкритих в ПАТ «Грін Банк», в тому числі р/р № 26002322130126, МФО 322324 (а.с.17).

26.02.2014 заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Чернігівській області Рокачем А.В. винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах ВП № 20490227, якою накладено арешт на кошти ПАТ «Чернігівбуд», що містяться на всіх відкритих рахунках (касі боржника)(а.с.18-24).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Обґрунтовуючи протиправний характер вказаного рішення відповідача, позивач посилався на ту обставину, що згідно приписів статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановою може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети, проте, в порушення наведених норм, в оскаржуваній постанові, жодним чином не обумовлено в межах якої суми, в якому розмірі, накладено арешт на кошти боржника, оскільки без встановлення фіксованої суми коштів, які підлягають арешту, такий арешт може бути розповсюджений на кошти позивача, що значно перевищують розмір коштів, що підлягає стягненню у рамках зведеного виконавчого провадження. Крім того, 13.02.2014 р. відповідачем вже приймалася постанова в рамках виконавчого провадженню ВП № 20490227, якою було накладено арешт на кошти позивача в сумі 1765580,88 грн., що входить до суми, вказаної в оскаржуваній постанові.

Приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова порушує права позивача, оскільки прийнята без з'ясування наявності на рахунках боржника коштів, не відповідає вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідачем вже приймалася постанова в рамках виконавчого провадженню ВП № 20490227, якою було накладено арешт на кошти позивача в сумі 1765580,88 грн.

Колегія суддів не погоджується з наведеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок виконання рішень суду зобов'язального характеру передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби (далі - державні виконавці).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 6 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Предметом даного спору є визначення відповідності вимогам Закону постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках (касі) боржника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частина 3 статті 57 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проводяться дії по стягненню з позивача як боржника у зведеному виконавчому провадженні ВП № 20490227 заборгованості із заробітної плати на суму 1 873 642,20 грн., оскільки згідно ухвали господарського суду Чернігівської області від 24.12.2012 року по справі № 5028/9/31б/2012 порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач зазначає, що з часу відкриття виконавчого провадження боржником, незважаючи на накладення арештів на кошти заборгованість не сплачено, натомість відкрито нові рахунки в установах банку.

З наведеного вбачається, що у відповідача були підстави для накладення арешту на всі кошти боржника.

Посилання суду першої інстанції на повторне накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на рахунку боржника в ПАТ «Грін Банк» № 26002322130126 не спростовує законність оскаржуваної постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, кошти у боржника на вказаному рахунку відсутні, рішення судів не виконано, а спірною постановою накладено арешт на всі рахунки боржника.

При цьому, колегія суддів враховує, що сума стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, не перевищує загальної суми боргу.

Посилання суду першої інстанції ту обставину, що оскаржувана постанова відповідача прийнята без з'ясування наявності на рахунках боржника коштів є необґрунтованим, оскільки законодавством не покладено на державного виконавця обов'язку з'ясовувати при накладенні арешту на кошти боржника їх наявність на час накладення такого арешту. Крім цього, слід враховувати, що розмір суми коштів на рахунках суб'єкта господарювання може щоденно змінюватися.

Наведене підтверджується вимогами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з вимогами якої арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Таким чином, оскаржувана постанова Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Головного управління юстиції про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах від 26.02.2014 ВП № 20490227 є законною та обґрунтованою.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв рішення про задоволення позову при неповному встановленні обставин справи, що призвело до неправильно вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те. що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Чернігівбуд» до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.