Постанова № 39825749, 15.07.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 803/1285/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Забожчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УДАІ УМВС України у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №114 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 30.05.2014 року, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ України, зокрема, по день звільнення на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС. Згідно наказу УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №114 о/с відповідно до пункту 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 30.05.2014 року звільнено позивача з органів внутрішніх справ.

Позивач вважає оскаржуваний наказ УМВС України у Волинській області незаконним, оскільки у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Направлення позивача у відрядження відбувалось за відсутності самого наказу про відрядження, а подальше звільнення з органів внутрішніх справ здійснено без попереднього проведення службового розслідування.

Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач вказує на порушення відповідачем вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України щодо обов'язкового проведення службового розслідування перед застосуванням такого дисциплінарного стягнення як звільнення.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

В поданих суду письмових запереченнях УМВС України у Волинській області від 04.07.2014 року №15/1071 відповідач адміністративний позов не визнав та зазначив, що наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №114 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 30.05.2014. Підставою для видачі наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ став наказ УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №330/в, відповідно до якого ОСОБА_1. притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби "за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року №382, у частині відданості народові України, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут ОВС", особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року №488дск та УДАІ УМВС в області від 28.05.2014 року №157 щодо виконання завдань визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом" та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції". З наказом про звільнення від 29.05.2014 року №114 о/с позивач належним чином був ознайомлений, про що свідчить його підпис на послужному списку, датований 30.05.2014 року.

Прийняттю наказу від 29.05.2014 року № 330/в, який став підставою для звільнення, передувало службове розслідування, призначене начальником УМВС України у Волинській області 29.05.2014 року, про що був виданий наказ №444.

В ході службового розслідування встановлено, що 28.05.2014 року начальником УДАІ УМВС України в області полковником міліції ОСОБА_5 на виконання вимог керівництва ДАІ МВС України та наказу Міністерства від 28.05.2014 року №488дск підписано наказ по УДАІ №157 "Про відрядження працівників Державтоінспекції області", згідно з яким командирів взводів ДПС РДПС ДАІ УМВС було зобов'язано провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДПС ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС України в Харківській області. Під час даних нарад необхідно було визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівника ДПС та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09 год. 00 хв. 29.05.2014 року у відділ ДПС УДАІ УМВС.

На виконання зазначених вимог командири взводів з обслуговування стаціонарного поста № 1 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_6, з обслуговування поста № 2 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_7, з обслуговування поста № 3 РДПС ДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_8 та начальник відділення ДАІ з обслуговування м.Луцька ДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_9 рапортами доповіли, що ними були проведені відповідні наради, на яких визначені працівники для відрядження, списки котрих додавались.

Однак командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_10 рапортом від 28.05.2014 року доповів начальнику УДАІ УМВС про те, що під час проведення зборів особового складу ніхто з працівників не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область. Після цього начальником УДАІ УМВС полковником міліції ОСОБА_5 були проведені повторні збори даного взводу, за результатами яких полковником міліції ОСОБА_5 подано рапорт про відмову працівників даного взводу відбути в службове відрядження в Харківську область. Після чого о 10 год. 00 хв. 29.05.2014 року з особовим складом взводу проведено ще одну спільну нараду у присутності начальника УКЗ УМВС полковника міліції ОСОБА_11, начальника СКЗ УДАІ УМВС підполковника міліції ОСОБА_12, старшого інспектора з о/д В ДПС УДАІ УМВС майора міліції ОСОБА_13, на якій працівники взводу також відмовились їхати у відрядження та в кінцевому результаті здали свої службові посвідчення, в тому числі і ОСОБА_1

Того ж дня, близько 16 год. 00 хв. командир взводу знову зібрав для бесіди особовий склад, під час якої останні також категорично відмовились їхати у відрядження.

Комісія прийшла до висновку: за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, у частині відданості народові України, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут ОВС", особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року №488 дск та УДАІ УМВС України в області від 28.05.2014 року №157 щодо виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з терроризмом" та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, звільнити з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Оскільки факт вчинення позивачем протиправних дій, описаних у висновку службового розслідування від 29.05.2014 року, є вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а звільнення ОСОБА_1В було проведене у відповідності до вимог чинного законодавства, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала подані суду заперечення та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судом визнано за можливе справу розглядати у відсутності представника УДАІ УМВС України у Волинській області на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.1999 року, в тому числі з 20.10.2011 року по день звільнення - на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.9), витягом із послужного списку (а.с.37-39). 25.09.1999 року позивач склав Присягу працівника органів внутрішніх справ України (а.с.53).

Відповідно до наказу відповідача від 29.05.2014 року №114 о/с "По особовому складу" позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) відповідно до пункту 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 30.05.2014 року.

Оскаржуваний наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ суд вважає правомірним з огляду на таке.

Правовий статус позивача, в тому числі підстави припинення служби, врегульовано Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. У відповідності до пункту 23 Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Судом встановлено, що підставою для прийняття УМВС України у Волинській області рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ стали висновок службового розслідування від 29.05.2014 року (а.с.57-64) та наказ УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року №330/в (а.с.54-55).

З висновку по матеріалах службового розслідування за фактом грубого порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України окремими співробітниками ВЗС РДПС ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, вбачається, що 28.05.2014 року заступником Міністра внутрішніх справ України було видано наказ №488дск "Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області", відповідно до якого для виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом", та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції наказано начальникам ГУМВС України у Львівській області, УМВС України у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській та Тернопільській областях у період з 01.06 по 30.06.2014 року відрядити до ГУМВС України в Харківській області по 10 досвідчених, патріотично налаштованих працівників ДПС ДАІ на службових транспортних засобах із розрахунку три співробітники на один патрульний автомобіль та старшого групи, забезпечивши кожного працівника ДАІ, що відряджається, табельною та автоматичною вогнепальною зброєю, боєприпасами до неї згідно з нормами належності, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони (бронежилети та захисні шоломи), форменим та камуфляжним одягом, службовою документацією, коштами на відрядження відповідно до вимог законодавства, а службові автомобілі - паливно-мастильними матеріалами в достатній кількості, у тому числі для забезпечення супроводження.

28.05.2014 року начальником УДАІ УМВС України у Волинській області полковником міліції ОСОБА_5, на виконання вимог наказу МВС України від 28.05.2014 року №488дск та керівництва Департаменту ДАІ МВС України, підписано наказ №157 "Про відрядження працівників Державтоінспекції області", згідно з яким командирам взводів ДПС РДПС ДАІ УМВС наказано було провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС України в Харківській області, під час яких визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівника ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09 год. 00 хв. 29.05.2014 року у відділ ОР ДПС УДАІ УМВС в області.

На виконання зазначених вимог командири взводів з обслуговування стаціонарного поста №1 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_6, з обслуговування поста №2 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_7, з обслуговування поста №3 РДПС ДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_8 та начальник відділення ДАІ з обслуговування м.Луцька ДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_9 рапортами доповіли, що ними були проведені відповідні наради, на яких визначені працівники для відрядження, списки котрих додавались (а.с.46-49).

Разом з тим, командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_10 рапортом від 28.05.2014 року доповів начальнику УДАІ УМВС України у Волинській області про те, що під час проведення зборів особового складу ніхто з працівників підрозділу не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область (а.с.50), після чого начальником УДАІ УМВС України у Волинській області полковником міліції ОСОБА_5 були проведені повторні збори даного взводу.

З рапорту начальника УДАІ УМВС України у Волинській області полковника міліції ОСОБА_5, поданого 29.05.2014 року начальнику УМВС України у Волинській області, вбачається, що близько 08 год. 00 хв. 29.05.2014 року до нього на мобільний телефон поступив дзвінок від командира взводу із забезпечення супроводження роти ДПС ДАІ УМВС капітана міліції ОСОБА_10, який повідомив, що з 15 присутніх працівників жоден не виявив бажання їхати у відрядження. Відтак, ОСОБА_5 було прийняте рішення повторно зібрати весь особовий склад взводу із забезпечення супроводження і в присутності старшого інспектора з о/д В ДПС УДАІ УМВС майора міліції ОСОБА_13 проведено нараду, у ході якої 13 працівників написали рапорти на звільнення з органів внутрішніх справ, однак надати їх керівництву УДАІ УМВС відмовились. Після чого о 10 год. 00 хв. 29.05.2014 року з особовим складом взводу проведено ще одну спільну нараду у присутності начальника УКЗ УМВС полковника міліції ОСОБА_11, начальника СКЗ УДАІ УМВС підполковника міліції ОСОБА_12, старшого інспектора з о/д ВДПС УДАІ УМВС майора міліції ОСОБА_13, на якій працівники взводу також відмовились їхати у відрядження та в кінцевому результаті здали свої службові посвідчення, в тому числі і ОСОБА_1

Того ж дня, близько 16 год. 00 хв. командир взводу знову зібрав для бесіди особовий склад, під час якої останні також категорично відмовились їхати у відрядження.

Крім того, з рапорту начальника УКЗ УМВС України у Волинській області полковника міліції ОСОБА_11 слідує, що на зборах особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, які відбулися в приміщенні УДАІ УМВС України у Волинській області, усі присутні співробітники вказаного підрозділу (13 чоловік) відмовилися виконувати наказ МВС України від 28.05.2014 року №488дск та наказ УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року №157 про відрядження для несення служби в Харківську область, у зв'язку з чим усі здали свої службові посвідчення, в тому числі ОСОБА_1 (а.с.45).

Актом про відмову надати пояснення від 29.05.2014 року зафіксовано факт відмови співробітників ВЗС РДПС ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, в тому числі ОСОБА_1, надати пояснення в рамках службового розслідування за фактом грубого порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України з покликанням на те, що причини відмови виїзду у відрядження були вказані у рапортах від 29.05.2014 року (а.с.53). Таким чином, даним актом від 29.05.2014 року спростовуються твердження позивача щодо не відібрання у нього пояснень.

За результатами службового розслідування комісія прийшла до висновку: за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року №382, у частині відданості народові України, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут ОВС", особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року №488 дск та УДАІ УМВС України в області від 28.05.2014 року №157 "Про відрядження працівників Державтоінспекції області" щодо виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з терроризмом" та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, звільнити з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.61-63).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 5 цього ж Закону за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно із пунктом 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 року №230 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №541/23073), особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право, зокрема, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до вищевказаних вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України після проведеного службового розслідування наказом УМВС у Волинській області від 29.05.2014 року №330/в "Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних" притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 30 травня 2014 року.

На думку суду, звільнення позивача з органів внутрішніх справ проведено з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, оскільки такий крайній захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем з урахування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчинення якого доведено матеріалами службового розслідування.

Так, матеріалами службового розслідування підтверджується, що позивач скоїв вчинок, який слід вважати таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, оскільки він порушив вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України у частині відданості народові України, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут ОВС", що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року №488дск та УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року №157 "Про відрядження працівників Державтоінспекції області" щодо виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом" та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що позивачу, як і іншим співробітникам особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, у встановленому порядку було доведено зміст наказів МВС України від 28.05.2014 року №488дск та УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року №157, що підтверджується рапортом безпосереднього начальника - командира взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітана міліції ОСОБА_10, рапортом прямого старшого начальника - начальника УДАІ УМВС України у Волинській області полковника міліції ОСОБА_5

Крім того, факт відмови позивача виконати вищевказані накази та відбути у відрядження також підтверджується здачею службового посвідчення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника про те, що не пред'явлення керівництвом письмового наказу на відрядження є порушенням вимог п.138 Типової інструкуції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242, оскільки у відповідності до ст.4 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

Разом з тим, доводи представника позивача про відсутність у наказах на відрядження прізвища позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність прямого обов'язку останнього їхати у відрядження, не заслуговують на увагу з тих підстав, що наказ начальника Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області від 28 травня 2014 року №157 "Про відрядження працівників Державтоінспекції області" стосувався всього особового складу взводу забезпечення супроводження, в тому числі і безпосередньо ОСОБА_1, який працював у цьому підрозділі УДАІ.

Не погоджується суд із обставинами, на які посилаються позивач та його представник щодо відсутності погодження на звільнення ОСОБА_1 профспілкового органу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Волинська обласна профспілкова організація атестованих працівників України не заперечує щодо звільнення за пунктом 66 (через дискредитацію ОВС) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України працівників взводу із забезпечення супроводження роти ДПС ДАІ при УМВС України у Волинській області, а саме - старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, що підтверджується листом від 29.05.2014 року (а.с.87).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про міліцію" працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року №382 затверджено текст Присяги працівника органів внутрішніх справ України такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону".

Суд погоджується із висновками службового розслідування про те, що своїми діями позивач порушив Присягу працівника органів внутрішніх справ України у частині відданості народові України, всілякого сприяння зміцненню авторитету органів внутрішніх справ та в умовах проведення антитерористичної операції на сході України дискредитував своє звання старшого лейтенанта міліції.

На думку суду, при визначенні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з органів внутрішніх справ як крайнього заходу дисциплінарного впливу відповідачем були враховані тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача та покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 про те, що службове розслідування відповідачем не було проведено, оскільки дана обставина спростована наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що його не було ознайомлено з результатами службового розслідування є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 6.3.5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. В ході судового засідання встановлено, що позивач відповідного рапорту на ознайомлення з матеріалами службового розслідування не подавав.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Таким чином, на позивача, як на працівника органів внутрішніх справ, покладені завдання по боротьбі з тероризмом і він був зобов'язаний, виконуючи свій службовий обов'язок, відбути для несення служби з охорони громадського порядку в Харківську область.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, обов'язок доказування того, що позивача правомірно було звільнено з органів внутрішніх справ покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.

На думку суду, відповідач у даній справі довів суду факт скоєння ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а також обґрунтованість свого рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Водночас згідно з частиною п'ятою статті 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Оспорюваний позивачем наказ від 29.05.2014 року №114о/с "По особовому складу" виданий на підставі наказу Управління МВС України від 29.05.2014 року №330/в "Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних", відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, однак зазначений наказ позивачем в судовому порядку не оспорюється.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ було проведено правомірно, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про міліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 липня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський