Ухвала суду № 39825594, 09.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р.Справа № 818/5137/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. по справі № 818/5137/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

21.06.2013 року Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (ПАТ "Сумихімпром") звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасування рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 25.01.2013 року № 805130000/2013/000011/1 про коригування митної вартості товарів та стягнути суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 87139,22 грн.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2014 року позовні вимоги задовольнив частково. Скасовано рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 25.01.2013 року № 805130000/2013/000011/1, в задоволенні інших вимог - відмовлено.

Сумська митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, між ПАТ "Сумихімпром" та ЗАТ "Білоруська калійна компанія" укладено зовнішньоекономічний контракт від 03.01.2013 року № 2013-0004, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити калій хлористий на умовах поставки DAF кордон Білорусь/України за ціною 305 євро за одну метричну тону (а.с.7-14 т. 1).

Для здійснення митного оформлення товару по вказаному контракту, позивачем було подано митну декларацію від 21.01.2013 року № 805130000/2013/000531 (а.с.79-81 т. 1), до якої було додано наступні документи: рахунки-фактури на оплату калію хлористого від 09.01.2013 року № 1-15, від 12.01.2013 року № 49-63, платіжні доручення в іноземній валюті № 16 від 15.01.2013 року, № 24 від 18.01.2013 року, залізничні накладні від 09.01.2013 року та від 12.01.2013 року.

За результатами розгляду наданих для митного оформлення товару документів, посадовою особою Сумської митниці було запропоновано декларанту подати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Загальні положення здійснення митного контролю передбачені положеннями статей 246, 248, 257, 318 Митного кодексу України.

Ст. 49, ст. 50, ч.4 та ч.5 ст.58 Митного кодексу України надають визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

З матеріалів справи вбачається, що митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів (калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 2000000 кг була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту)) і становила загальну суму 6496422,53 грн. (при курсі євро 10.649873).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ч.1-3 ст. 57 Митного кодексу України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно з ч.1, п.1-5 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

При цьому, враховуючи положення ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Але, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст. 53 Митного кодексу України).

Проаналізувавши вищевказані правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що митний орган з метою забезпечення здійснення митного контролю має право, у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, витребувати додаткові документи.

Судовим розглядом встановлено, що під час митного оформлення вказаних товарів інспектор митної служби дійшов висновку, що документи, надані для митного оформлення, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, у зв'язку з чим у Сумської митниці виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів та достовірності відомостей, необхідних для її підтвердження.

21.01.2013 року інспектором митниці у письмовому вигляді на зворотній сторінці декларації митної вартості № 805130000/2013/000531 витребувано додаткові документи: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимоги щодо надання додаткових документів (зазначеній на зворотному аркуші декларації митної вартості № 805130000/2013/000531) декларантом позивача 24.01.2013 року додатково надано: копію рахунку № 1 від 09.01.2013 року, лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 15.01.2013 року № 127, платіжні доручення від 15.01.2013 року № 16 та від 18.01.2013 року № 24, лист ЗАТ "Білоруська калійна компанія" від 02.11.2012 року № 04/4098 та копію Указу Президента Республіки Білорусь від 25.08.2005 року № 398.

В зв'язку з ненаданням декларантом всіх запитуваних документів, відповідачем 25.01.2013 року було прийнято рішення № 805130000/2013/000011/1 (а.с.98-99 т. 1) про коригування митної вартості товарів на рівні 539,9 євро за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 25.01.2013 року № 805130000/2013/00013 (а.с.100-103 т. 1).

Приводом для висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються стала відсутність певної інформації та розбіжності щодо вартості імпортованого позивачем товару, а саме: до митного оформлення разом із митною декларацією позивачем подані експортні митні декларації серії А № 06602/120113/0000170 від 12.01.2013 року, серії А № 06602/090113/0000115 від 09.01.2013 року та серії А № 06602/090113/0000132 від 09.01.2013 року. Загальна вартість товару за цими деклараціями складає 608879,98 євро, в той час як в графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" митної декларації № 805130000/2013/000531 від 21.01.2013 року зазначена сума 610000,00 євро.

Також з матеріалів справи вбачається, що при митному оформленні товару ПАТ "Сумихімпром" були надані копії рахунків - фактур № 1-15 від 09.01.2013 року та № 49-63 від 12.01.2013 року, що відповідає графі 70 "Призначення платежу" платіжних доручень від 18.01.2013 року № 24 та від 15.01.2013 року № 16. Зазначене підтверджується даними вказаними в декларації митної вартості від 21.01.2013 року №805130000/2013/000531.

Відповідно до листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту від 03.01.2013 року № 2013-0004 між ПАТ "Сумихімпром" (Україна) та ЗАТ "Белорусская калийная компания" (Білорусь) поточній кон'юнктурі ринку встановлено, що згідно додаткової угоди № 1 від 03.01.2013 року до контракту 03.01.2013 року № 2013-0004 предметом імпорту є дрібний калій хлористий, рожевого кольору (ГОСТ 4568-95) за ціною 305,00 євро/т, на умовах поставки DAF - кордон Білорусь - України, ст. Терехівка - Хоробичи. Згідно аналізу ринку мінеральних добрив та цінової інформації виробників та постачальників відповідної продукції рівень ціни на дрібний калій хлористий, рожевого кольору (ГОСТ 4568-95), а саме 305,00 євро/т, на умовах поставки DAF - кордон Білорусь - України, ст. Терехівка - Хоробичи, що імпортується згідно додаткової угоди № 1 від 03.01.2013 року до контракту від 03.01.2013 року № 2013-0004 відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Рівень цін може змінюватися в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку тощо.

В листі від 02.11.2012року № 05/4098 на запит позивача ЗАТ "Білоруська калійна компанія" повідомила, що свою діяльність це підприємство здійснює на підставі Указу Президента Республіки Беларусь від 25.08.2005 № 398, яким визначено порядок взаємовідносин між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Беларуськалій" і відповідно до цього Указу ЗАТ "Білоруська калійна компанія" фактично є першим ціноутворювачем при експорті калійний добрив виробництва ВАТ "Беларуськалій". Прейскурантів, каталогів, калькуляцій експортного ціноутворення ВАТ "Беларуськалій" на калійні добрива, що поставляються на експорт, не існує оскільки це підприємство не займається вказаним видом діяльності. Експортна ціна визначається двохстороннім контрактом між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та закордонним покупцем і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юнктури світового ринку. Зміст договору між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Беларуськалій" складає комерційну таємницю. Цей лист ЗАТ "Білоруська калійна компанія" надало ПАТ "Сумихімпром" як офіційне повідомлення для взаємодії з українськими митними органами при митному оформленні калійних добрив, що поставляються ЗАТ "Білоруська калійна компанія".

Такі обставини діяльності ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Білоруськалій" повністю підтверджуються Указом Президента Республіки Білорусь № 398 від 25.08.2005 з послідуючими змінами та доповненнями, в пункті 1.1 та пункті 1.2 якого вказуються, що виключне право зовнішньої торгівлі (в частині експорту) мінеральними чи хімічними калійними добривами закріплюється за державою і реалізується ВАТ "Білоруськалій" і ЗАТ "Білоруська калійна компанія", при цьому ВАТ "Білоруськалій" здійснює вивіз калійних добрив за межі республіки Білорусь та їх реалізацію тільки ЗАТ "Білоруська калійна компанія", яке здійснює продажу придбаних калійних добрив за межами республіки. Калійні добрива, що вивозяться за межі Республіки Білорусь, надаються до митного оформлення ВАТ "Білоруськалій".

Тобто, позивач об'єктивно не міг надати для митного оформлення Сумській митниці: договір із третіми особами, пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, тобто позивач не мав можливості виконати вимоги митного органу щодо надання цих документів. Інші документи, що витребовувалися Сумською митницею під час митного оформлення калійних добрив, були похідними від вище перелічених документів.

Ст. 54 Митного кодексу України зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При цьому, п.2 ч.1, ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п.1 та п.2 ч.5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

В ч.3 ст. 54 Митного кодексу України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість товару, задекларована позивачем в митній декларації від 21.01.2013 року № 805130000/2013/000531 складає 6496422,53 грн. (п. 45). Вага задекларованого товару складає 2000000 кг (п. 38), тобто 2000 метричних тон. При ціні 305 євро за метричну тону, загальна вартість товару за митною декларацією від 21.01.2013 року № 805130000/2013/000531 складає: 610000 євро = 2000 м т х 305 євро за тону. За курсом євро - 10,649873 грн., ціна складає 6496422,53 грн.

Вказана вартість товару підтверджується платіжними дорученнями. Відмінність митної вартості товару, зазначеної в митній декларації ПАТ "Сумихімпром" та в експортній декларації продавця становить те, що зовнішньоекономічну торгівлю калійними добривами в Республіці Білорусь здійснює ЗАТ "Білоруська калійна компанія", а вивіз калійних добрив здійснює ВАТ "Білоруськалій". Загальна вартість товару, визначена в експортній декларації в розмірі 608879,98 євро не стосується митної вартості товару задекларованої позивачем за ціною контракту, тобто 610000 євро (305 євро за тону), згідно додаткової угоди № 1 до контракту від 03.01.2013 року № 2013-0004.

Враховуючи те, що експортна декларація була складена відправником товару ВАТ "Білоруськалій", а зазначена в графі "22" експортної декларації сума 608879,98 Євро відповідає вартості реалізованого товару ВАТ "Білоруськалій" його контрагенту "ЗАТ "Білоруська калійна компанія", при цьому жодним чином не стосується митної вартості товару задекларованому позивачем за ціною контракту з ЗАТ "Білоруська калійна компанія" в сумі 610000 Євро, що є більшою, порівняно із вищезазначеною.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо коригування митної вартості товарів ПАТ "Сумихімпром" є неправомірними.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення із Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 87139,22 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що заява про повернення сум грошового зобов'язання до митного органу позивачем не надавалась, а тому не має підстав для здійснення повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. по справі № 818/5137/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.