Рішення № 39824566, 17.07.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 925/851/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Алексєєнко Б.М. - представник за довіреністю,

від відповідача - Никончук Л.В., Гітман Л.Б., Пишна К.Ф. - представники за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Северин", смт. Маньківка, Черкаської

області

до Черкаського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України, м. Черкаси

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство "Северин" до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03 квітня 2014 року № 20-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 травня 2014 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03 червня 2014 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 червня 2014 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26 червня 2014 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 червня 2014 року розгляд справи було відкладено на 17 липня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 28 травня 2014 року за №04/1278 та зазначав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням всіх обставин справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, у відповідності з вимогами законодавства про захист економічної конкуренції та підлягає виконанню.

Так, відповідач зазначав, що твердження позивача про порушення відповідачем п. 2.1.3. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року №49-р, є безпідставним, оскільки підпункт 2.1 пункту 2 Методики містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, тобто є диспозитивною нормою. Цей перелік застосовується залежно від конкретного порушення конкурентного законодавства.

Проведеним дослідженням ринку скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб у межах смт. Маньківка за 2012 рік та 9 місяців 2013 року, територіальним відділенням встановлено основних продавців скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб у смт. Маньківка (приватне підприємство "Северин"), постачальників для приватного підприємства "Северин" скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб (товариство з обмеженою відповідальністю "БелУкрГаз", ТзОВ "Константа Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс - Центр", товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасигазінвест"), споживачів скрапленого газу в якості моторного пального, що реалізується у роздріб (мешканці смт. Маньківка).

Твердження позивача, про те, що останнім надано відповідачу вичерпну інформацію щодо формування цін реалізації скрапленого газу на території смт. Маньківка, які являються економічно обґрунтованими, в тому числі і з точки зору споживача, оскільки такі ціни формуються на підставі понесених відповідачем витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності підприємства з реалізації скрапленого газу, не відповідає дійсності.

Предметом розгляду справи в Антимонопольному комітеті було те, що підприємство встановлювало або утримувало необґрунтовано завищені роздрібні ціни на реалізацію скрапленого газу у якості моторного пального, у той час як закупівельна ціна зменшувалась або залишалась незмінною.

Так, відповідач зауважував, що за результатами проведеного територіальним відділенням моніторингу цін роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів, стисненого та скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізуються у роздріб, у приватного підприємства "Северин" ціна скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізовувався у роздріб в межах смт. Маньківка за 2012 рік та 9 місяців 2013 року, за наявною у територіальному відділенні інформацією, була найвищою у Черкаській області.

Вчинення приватним підприємством "Северин" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що полягає у встановленні необґрунтованих роздрібних цін на реалізацію скрапленого газу у якості моторного пального (встановлення таких цін, що не могли бути встановлені за умов існування значної конкуренції) не може бути спростоване збитковістю підприємства у той чи інший період, оскільки фінансовий стан суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище, не зумовлює обов'язкове вчинення цим суб'єктом дій, що можуть бути обумовлені лише конкурентною ринковою поведінкою.

Зокрема, за відсутності значної ринкової влади, яка обумовлюється монопольним (домінуючим) становищем, суб'єкт господарювання у разі наявності від'ємних (незадовільних) фінансових результатів господарської діяльності вживає адекватні ринкові заходи, наприклад, щодо здешевлення закупівельних цін (пошуку нових постачальників), збільшення обсягу, а відтак обороту товару за рахунок здешевлення роздрібних цін тощо.

Разом з тим суб'єкт господарювання, що володіє значною ринковою владою, здійснюючи пошук шляхів покращення свого фінансового становища, може скористатися своєю ринковою владою та перекласти свої ризики на споживачів товару шляхом встановлення у довготривалих або короткотривалих періодах часу необґрунтованих цін.

Крім того у статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та інших нормах цього Закону відсутні посилання на "збитковість підприємства" як на підставу, що спростовує порушення конкуренційного законодавства, в тому числі й порушення у вигляді зловживання монопольним становищем.

Також, відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів.

Водночас згідно пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Отже, органи Антимонопольного комітету України можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

В зв'язку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 17 липня 2014 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/851/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11 листопада 2013 року за №91-РК було розпочато розгляд справи за ознаками вчинення порушення приватним підприємством "Северин" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 ч. 2 ст. 13, пунктом 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб в межах смт. Маньківка, Черкаська область, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За результатами розгляду справи №03-21-24/13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", 03 квітня 2014 року адміністративною колегією Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято спірне рішення за №20-р/к, відповідно до якого визнано дії приватного підприємства "Северин" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін роздрібної реалізації скрапленого газу у якості моторного пального порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб у межах смт. Маньківка, Черкаської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вказане порушення, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на позивача накладено штраф у розмірі 68 000 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що рішення відповідачем ухвалено внаслідок невірного застосування норм діючого законодавства, є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і повинно бути скасовано судом.

Так, приватне підприємство "Северин" зазначало, що відповідачем допущено порушення при застосуванні Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, зокрема п.2.1.3 (відділенням АМКУ не було складено переліку основних покупців (споживачів) скрапленого газу, що здійснюють заправку на АЗС позивача та й взагалі не встановлено жодного такого споживача).

Крім того позивач не погоджується з доводами відповідача щодо встановлення приватним підприємством "Северин" необґрунтовано завищених цін роздрібної реалізації скрапленого газу у якості моторного пального, що на думку відповідача свідчить про зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачається, що обов'язковою ознакою зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку являється здійснення таких дій (в тому числі встановлення роздрібних цін), які не можливо було б здійснити за умови значної конкуренції на ринку.

Позивач зазначає, що останнім надано відповідачу вичерпну інформацію щодо формування цін реалізації скрапленого газу на території смт. Маньківка, які являються економічно обґрунтованими, в тому числі і з точки зору споживача, оскільки такі ціни формуються на підставі понесених відповідачем витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності підприємства з реалізації скрапленого газу.

Однак, як стверджував позивач, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які відомості щодо дослідження відповідачем економічної обґрунтованості встановлених приватним підприємством "Северин" роздрібних цін на скраплений газ.

Так, позивач зазначав, що з наданих відповідачу копій первинних бухгалтерських і звітних документів приватним підприємством "Северин" та відповідних довідкових матеріалів вбачається, що господарська діяльність позивача з реалізації скрапленого газу являється в цілому збитковою.

Позивач стверджував, що роздрібна ціна скрапленого газу, що реалізується приватним підприємством "Северин" складається з витрат, пов'язаних із здійсненням такої господарської діяльності, а саме - закупівельної вартості газу, заробітної плати працівникам підприємства, пов'язаних з реалізацією газу, витрат на електроенергію, амортизацію, адміністративних витрат, відсотків у банку тощо.

В зв'язку з чим позивач вважає, що порядок ціноутворення на скраплений газ позивача в повній мірі відповідає вимогам положень ст.ст. 189-190 Господарського кодексу України та Закону України "Про ціни і ціноутворення".

За таких обставин, на думку позивача, встановлення нижчих роздрібних цін на скраплений газ, що реалізується приватним підприємством "Северин" аніж ті, які були встановлені є неможливим навіть за наявності значної конкуренції на ринку в межах смт. Маньківка, оскільки у такому разі позивач зазнав би ще більших втрат, що б призвело до нерентабельності підприємства в цілому і позбавило б останнього можливості здійснювати господарську діяльність на ринку скрапленого газу у межах смт. Маньківка.

Таким чином, як стверджував позивач, в діях приватного підприємства "Северин" відсутні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Під час розгляду справи адміністративною колегією було встановлено, що приватне підприємство "Северин" здійснює діяльність на ринку скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб у межах смт. Маньківка через автогазозаправний пункт, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 171, смт. Маньківка, Черкаська область.

Дослідження ринку скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб, за 2012 рік та 9 місяців 2013 року у межах смт. Маньківка проводилося відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року№49-р (далі - Методика).

Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

Ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Товаром, щодо якого визначалося монопольне (домінуюче) становище приватного підприємства "Северин", був скраплений газ у якості моторного пального, що реалізується у роздріб, який має для покупців (споживачів) ознаки (подібного, аналогічного) товару.

За результатами дослідження відділенням Антимонопольного комітету України було з'ясовано, що приватне підприємство "Северин" на ринку скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб у межах населеного пункту смт. Маньківка у 2012 році та за 9 місяців 2013 року не мало жодного конкурента.

У вирішенні спору зі справи, обставини які пов'язані з визначенням меж товарного ринку та/або монопольного становища суб'єкта господарювання на ньому, господарський суд не повинен знову визначати такі межі та/або монопольне становище після того, як це зробив орган Антимонопольного комітету України, і таким чином перебирати на себе повноваження зазначеного органу, а має перевірити відповідність прийнятого у зв'язку з цим рішення органу Антимонопольного комітету України вимогам чинного законодавства, як це, зокрема, зазначено в пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2006 року № 01-8/2361 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкуренційного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".

Крім того в п. 15.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вказано, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає монополізацію як досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару підтримання або посилення цього становища. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання визначається згідно з приписами статті 12 названого Закону.

Відповідно до Методики монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання:

не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків.

Також, відповідно до п. 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

- визначення товарних меж ринку.

- визначення територіальних (географічних) меж ринку.

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Проте, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо, як це передбачено п. 2. 2 Методики.

А тому посилання позивача на порушення відповідачем п. 2.1.3 Методики є безпідставним, оскільки перелік дій визначених п. 2.1. Методики може застосовуватися в залежності від конкретних обставин справи.

Крім того відповідачем було визначено, що споживачами скрапленого газу в якості моторного пального, що реалізується у роздріб є мешканці смт. Маньківка.

Для споживачів, що переважно експлуатують автотранспортні засоби в межах смт. Маньківка, користування послугами АГЗС поза межами населеного пункту може бути економічно доцільним або недоцільним, оскільки пов'язано з додатковими матеріальними витратами та витратами часу.

Економічні перешкоди є найбільш поширеними та найбільш важливими з точки зору визначення територіальних меж ринків.

Споживачі при переміщенні попиту на товар будуть зазнавати додаткових витрат часу; витрат пального, необхідного для подолання відстані в прямому та зворотному напрямку; експлуатаційних витрат, пов'язаних з ремонтом, технічним обслуговуванням, зносом автомобілів, придбанням мастильних матеріалів.

Отже, споживачі не матимуть для себе економічної вигоди користуватися послугами автогазозаправних станцій, які розташовані за межами смт. Маньківка.

Матеріалами справи підтверджується, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання включало в себе такі дії як встановлення об'єкту аналізу, переліку товарів, товарних меж ринку, територіальних (географічних) меж ринку (які було визначено в межах смт. Маньківка, Черкаської області), часових меж дослідження ринку (2012 рік та 9 місяців 2013 року), визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку (до яких віднесено необхідність спеціального обладнання, резервуарні парки, спецавтотранспорт, що потребує значних капітальних вкладень або інвестицій необхідних для вступу на зазначений ринок), а також визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

При цьому слід зазначити, що при визначенні монопольного (домінуючого) становища, відповідачем було використано інформацію отриману від Маньківської селищної ради, що, зокрема, підтверджується листом №306/02-17 від 26 березня 2014 року та інформацію отриману від суб'єктів господарювання, що відповідає вимогам п.11 Методики.

За результатами вищевказаних проведених досліджень було встановлено, що станом на 13 вересня 2012 року - 22 вересня 2012 року, максимальні роздрібні ціни реалізації скрапленого газу в якості моторного пального у Черкаській області становили 6,20 грн./л. (публічне акціонерне товариство "Уманьгаз") та 6,25 грн./л. (приватне підприємство "ОККО-Нафтопродукт"). У той же час, ціна роздрібної реалізації скрапленого газу у якості моторного пального приватного підприємства "Северин" становила 6,30 грн./л.

Станом на 27 вересня 2012 року - 05 жовтня 2012 року, максимальні роздрібні ціни реалізації скрапленого газу в якості моторного пального у Черкаській області становили 6,50 грн./л. (приватне підприємство "ОККО - Нафтопродукт") та 6,30 грн./л. (товариство з обмеженою відповідальністю "Світ"). У той же час, ціна роздрібної реалізації скрапленого газу у якості моторного пального приватного підприємства "Северин" становила 6,60 грн./л.

Станом на 11 квітня 2013 року - 22 травня 2013 року, максимальні роздрібні ціни реалізації скрапленого газу в якості моторного пального у Черкаській області становили 5,99 грн./л. (товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор") та 5,96 грн./л. (приватне підприємство "ОККО - Нафтопродукт"). У той же час, ціна роздрібної реалізації скрапленого газу у якості моторного пального приватного підприємства "Северин" становила 6,10 грн./л.

Станом на 12 серпня 2013 року - 29 серпня 2013 року максимальні роздрібні ціни реалізації скрапленого газу в якості моторного пального у Черкаській області становили 6,09 грн./л. (товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунь Оіл") та 5,99 грн./л. (приватне підприємство "ОККО - Нафтопродукт"). У той же час, ціна роздрібної реалізації скрапленого газу у якості моторного пального приватного підприємства "Северин" становила 6,20 грн./л.

Середні роздрібні ціни реалізації скрапленого газу у якості моторного пального у Черкаській області становили:

13 вересня 2012 року - 22 вересня 2012 року - 6, 15 грн./л.;

27 вересня 2012 року - 05 жовтня 2012 року - 6,29 грн./л.;

11 квітня 2013 року - 22 травня 2013 року - 5,74 грн./л.;

12 серпня 2013 року - 29 серпня 2013 року - 5,80 грн./л.

Включення у розмір роздрібної ціни скрапленого газу у якості моторного пального необґрунтованих непрямих витрат при тому, що прямі витрати мали стабільний характер у зазначений період призвело до встановлення позивачем найвищих цін у межах Черкаської області

Позивачем не надано належних доказів обґрунтування та встановлення ціни на скраплений газ в якості моторного пального.

В зв'язку з чим позивач встановлював або утримував необґрунтовано завищені роздрібні ціни на реалізацію скрапленого газу у якості моторного пального, у той час як закупівельна ціна зменшувалась або залишалась незмінною (а. с. 94-95, 105-110 т. 1).

Пунктом 10.1 Методики передбачено, що установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає, зокрема, такі дії:

- визначення частки суб'єкта господарювання, сукупна частка кількох суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку (відповідно п'яти, чотирьох, трьох або двох).

- установлення перевищення часткою суб'єкта господарювання, сукупною часткою кількох суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, кількісних показників, які передбачені статтею 12 Закону, а саме для:

одного суб'єкта господарювання - 35 відсотків;

трьох або двох суб'єктів господарювання - 50 відсотків;

п'яти або чотирьох суб'єктів господарювання - 70 відсотків.

- спростування (при потребі) доводів відповідача (відповідачів), щодо відсутності монопольного (домінуючого) становища на ринку.

- визнання монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35 відсотків, кожного з кількох (п'яти, чотирьох, трьох або двох) суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, що у сукупності перевищують відповідно 70 або 50 відсотків.

Позивачем не було доведено, що при визначенні монопольного становища, відповідачем було допущено порушення Закону та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, а доводи викладені в позові є помилковими.

В зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що визначення приватного підприємства "Северин" таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринку скрапленого газу у якості моторного пального, що реалізується у роздріб є обґрунтованим та правомірним.

Стосовно порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та застосування до нього штрафних санкції, судом враховано наступне:

Що саме є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції встановлено ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, тощо.

Також, Закон України "Про захист економічної конкуренції" встановлює санкції за кожен вид порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зокрема, ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Тобто, за зловживання монопольним (домінуючим) становищем передбачено штраф у розмірі передбаченому ст. 52 Закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, тощо.

Згідно ч. 6 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Відповідно до інформації, що міститься в листі позивача №128 від 06 лютого 2014 року (т.2, а.с. 32) доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) приватного підприємства "Северин" за 2013 рік становив 267 424 000 грн. 00 коп.

Отже, накладення штрафу в розмірі, який не перевищує чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в даному випадку є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет", "Про захист від недобросовісної конкуренції" та інших нормативних актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки відповідач повно та всебічно з'ясував всі обставини під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також вірно застосував норми законодавства приймаючи рішення, підстав для задоволення позову та скасування спірного рішення не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно платіжного доручення №1014 від 16 травня 2014 року позивачем було сплачено 2 500 грн. 00 коп. судового збору.

Оскільки станом на 01 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1 218 грн. 00 коп., то з урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 1 282 грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Повернути з Державного бюджету України реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 на користь приватного підприємства "Северин", вул. Леніна, 171, смт. Маньківка, Черкаської області, ідентифікаційний код 31344923 судовий збір в сумі 1 282 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 21 липня 2014 року.

Суддя А.В.Васянович