Ухвала суду № 39824519, 10.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/2-888/10 Головуючий у 1 інстанції: Ганич І.М., Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/2471/14 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Провадження № 22-ц/783/2473/14

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Мельничук О.Я., Кабаля І.І.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника апелянта - Гончарової У.І.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2010 року та на додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", третя особа - ТзОВ «Торговий Дім» Софі» про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2009 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся з позовом до ТзОВ „Торговий Дім „Софі", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на те, що позичальник - ТзОВ „Торговий Дім „Софі" та поручителі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 не виконують зобов'язань за кредитним договором №НКЛ 20/08 від 3 червня 2008 року, просило ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з позичальника та поручителів заборгованість в сумі 2685639 грн. 44 коп.

У червні 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 подали до суду зустрічну позовну заяву до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа на стороні позивачів - ТзОВ «Торговий Дім «Софі», в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати недійсним Договір поруки № НКЛ 20/08-ДП від 03.06.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» в особі Львівської філії ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5; визнати недійсним Договір поруки № НКЛ 20/08-ДП-1 від 03.06.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» в особі Львівської філії ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6; визнати недійсним Договір поруки № НКЛ 20/08-ДП-2 від 03.06.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» в особі Львівської філії ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_7; визнати недійсним Договір поруки № НКЛ 20/08-ДП-З від 03.06.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» в особі Львівської філії ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 та всі судові витрати покласти на відповідача.

Під час розгляду справи судом постановлено ухвалу від 10 грудня 2010 року, якою провадження в частині позовних вимог до ТзОВ „Торговий Дім „Софі" закрито.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2010 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № НКЛ 20/08 від 25.03.2008р. в сумі 2 685 639 грн. 44 коп.

В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НКЛ 20/08 від 03.06.2008р. відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду оскаржило ПАТ «ВТБ Банк», подавши апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухваленим рішенням суду у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи. При цьому апелянт посилається на те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове про стягнення заборгованості за Кредитним договором №НКЛ 20/08 із ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2010 року в частині відмови в позові до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сторони не оскаржили.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №НКЛ 20/08 від 3 червня 2008 року в сумі 2685639 грн. 44 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2013 року вищезазначену справу повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення у справі щодо вирішення позовних вимог у зустрічному позові.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 січня 2014 року зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк". Третя особа - ТзОВ «Торговий Дім» Софі» про визнання договорів недійсними задоволено частково.

Суд визнав недійсним договір поруки № НКЛ 20/08-ДП-1 від 03.06.2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі Львівської філії ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_6; договір поруки № НКЛ 20/08-ДП-2 від 03.06.2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі Львівської філії ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_7; договір поруки № НКЛ 20/08-ДП-3 від 03.06.2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі Львівської філії ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_3.

Суд також вирішив питання про розподіл судових витрат.

Зазначене вище додаткове рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", вважаючи, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що в основу додаткового рішення покладено висновок судово-почеркознавчої експертизи №1905 від 10.08.2010 року, складений Львівським НДІСЕ МЮ України, відповідно до якого підписи на договорах поруки виконано іншими особами, однак, такий висновок експертизи є неповним, а тому не міг застосовуватися судом при ухваленні додаткового рішення.

Апелянт просить додаткове рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів поруки, укладених між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 скасувати.

В судовому засіданні представник апелянта - Гончарова У.І. доводи апеляційних скарг підтримала.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги на додаткове рішення заперечила, в частині апеляційної скарги щодо рішення поклалась на думку суду, оскільки зазначене рішення в частині її довірительки банк не оскаржував.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не прибули, хоча про час і місце розгляду справи були належно повідомлені (том 2 а.с. 219, 227-229,232), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності цих осіб, оскільки повістки надіслані адресатам рекомендованими листами з повідомленням про вручення на їх адреси, а інших адрес відповідачі суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до ст.303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції виходив з того, що підписи на договорах поруки від імені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виконано не ними, а іншими особами, тому правильно дійшов висновку про відсутність в них зобов'язань перед ПАТ «ВТБ Банк» щодо сплати заборгованості як поручителів за кредитним договором № НКЛ 20/08 від 03.06.2008 р. та підставно визнав недійсними спірні договори поруки між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3

Висновок суду ґрунтується на таких встановлених обставинах та досліджених судом доказах.

Так, встановлено, що між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Торговий дім «Софі» 03 червня 2008 року було укладено кредитний договір КЛ 20/08 (далі - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Софі» по Кредитному договору, між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачами було укладено відповідні договори поруки, а саме: ОСОБА_5 - Договір поруки №НКЛ 20/08-ДП від 03.06.08 р.; ОСОБА_6 Договір поруки №НКЛ 20/08-ДП-1 від 03.06.08 р.; ОСОБА_7- Договір поруки №НКЛ 20/08-ДП-2 від 03.06.08 р.; ОСОБА_3- Договір поруки №НКЛ 20/08-ДП-З від 03.06.08 р.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Зміст правочину відповідно до частини першої статті 203 ЦК України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У третій та п'ятій частинах означеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.(ст. 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої і другої статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року задоволено клопотання відповідачів (позивачів за зустрічним позовом) та у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу з метою ідентифікації виконавців підпису на договорах поруки.

Висновком №1904 судово-почеркознавчої експертизи Львівського НДІСЕ МЮ України від 16.08.2010р. (а.с. 145-149, том 1) встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5, розташованого в графі «поручитель» перед прізвищем «ОСОБА_5» на договорі поруки № НКЛ 20/08-ДП від 03.06.2008р. виконаний самим ОСОБА_5.

Підписи від імені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, відповідно на договорах поруки № НКЛ 20/08-ДП-1 від 03.06.2008р., № НКЛ 20/08-ДП-2 від 03.06.2008 р. і № НКЛ 20/08-ДП-3 від 03.06.2008р. - виконані не ними, а іншими особами.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника ПАТ «ВТБ Банк» та 20 червня 2013 року призначено у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

- "чи виконано підпис напроти прізвища "ОСОБА_7" на договорі поруки № НКЛ 20/08-ДП-2 від 03.06.2008 р. ОСОБА_7?"

- "чи виконано підпис напроти прізвища "ОСОБА_6." на договорі поруки № НКЛ 20/08-ДП-1 від 03.06.2008 р. ОСОБА_6 ?"

- "чи виконано підпис напроти прізвища "ОСОБА_3" на договорі поруки № НКЛ 20/08-ДП-3 від 03.06.2008 р. ОСОБА_3 ?"

Оскільки в суду апеляційної інстанції можливості скерувати зразки підписів ОСОБА_7 не було, так як остання в судові засідання не з'являлась та поштову рекомендовану кореспонденцію за місцем своєї реєстрації від суду не отримувала (така поверталась без вручення), тому судом було запропоновано (при можливості) експертизу провести по наданих матеріалах справи та додатках.

Висновком експертів №7221/7222/13-32 судово-почеркознавчої експертизи Київськогоо НДІСЕ МЮ України від 02.10.2013р. (а.с. 130-135, том 2) встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «_ОСОБА_6» у договорі поруки №НКЛ 20/08-ДП-1 від 03.06.2008р. виконаний імовірно не ОСОБА_6, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 в графі «_ОСОБА_3» у договорі поруки №НКЛ 20/08-ДП-3 від 03.06.2008р. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

Експертами не виявилось можливим встановити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_7 в графі «_ОСОБА_7» у договорі поруки № НКЛ 20/08-ДП-2 від 03.06.2008р. самою ОСОБА_7 або іншою особою у зв'язку із відсутністю вільних зразків ОСОБА_7

Судом апеляційної інстанції вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи задля забезпечення повного, всебічного та об'єктивного її розгляду, зокрема, неодноразово надсилались судові повістки, а також матеріали апеляційної скарги за місцем реєстрації ОСОБА_7 Жодне з цих повідомлень не було отримано, що підтверджується поверненням поштою рекомендованих повідомлень на адресу суду, а також інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», наданою на запит суду, про причини повернення листів, де зазначено, що у зв'язку з відсутністю адресата вдома в абонентську поштову скриньку двічі було вкладено повідомлення про надходження рекомендованого листа з повідомленням про вручення з позначкою «Судова повістка» (про що зроблено відповідні відмітки на листі), однак, після закінчення терміну лист повернено. Суд апеляційної інстанції звернувся з запитом до начальника адресно-довідкового бюро при ГУ МВС України у Львівській області про надання інформації щодо місця проживання ОСОБА_7 Адресно-довідкове бюро повідомило, що адреса, вказана в справі, і останнє місце проживання ОСОБА_7, за яким вона зареєстрована, співпадають. Судом також було здійснено пошук ОСОБА_7 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, проте, дані про таку особу відсутні. В матеріалах справи відсутня інформація про місце праці ОСОБА_7 Згідно зі статтею 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за вказаною адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

У той же час, ОСОБА_7 не можна вважати такою, що ухиляється від участі в експертизі, оскільки про призначення такої експертизи їй не було відомо з вищезазначених причин, а відтак, немає підстав для застосування апеляційним судом положень статті 146 ЦПК України щодо визнання факту для з'ясування якого повторна судово-почеркознавча експертиза була призначена.

З урахуванням зазначеного вище, колегія судів доходить висновку, що повторна судово-почеркознавча експертиза, призначена судом апеляційної інстанції не спростувала висновку попередньої судово-почеркознавчої експертизи, призначеної судом першої інстанції, а відтак, у апеляційного суду немає підстав для переоцінки доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов зазначених вище висновків про часткове задоволення первісного і зустрічного позовів.

Означені висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та вимогам закону.

Будь-яких інших доказів на обґрунтування доводів апеляційних скарг та на спростування висновків суду першої інстанції ПАТ «ВТБ Банк» не подало.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні й апеляційні скарги на оскаржені рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2010 року та додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді: Кабаль І.І.

Мельничук О.Я.