Ухвала суду № 39824510, 11.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6154/13 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/4781/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Азенко М.В.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», третя особа: в.о. Голови правління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» Базилевська Наталія Володимирівна про зміну формулювання причин звільнення, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», третя особа: в.о. Голови правління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» Базилевська Наталія Володимирівна про зміну формулювання причин звільнення - відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи та неповним з'ясуванням судом всіх обставин справи. Зокрема, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про те, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» були підстави для звільнення його із роботи через одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Крім того, посилається на ч.2 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992року, у які зазначається, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним шкоду. Вказує, що районним судом не виконано зазначені вказівки Верховного Суду України, адже позивачем не було вчинено жодного проступку при виконанні трудових обов'язків і жодних доказів на підтвердження наявності такого проступку не міститься в матеріалах справи. Підкреслює, що даному товариству не було завдано жодної шкоди внаслідок його дій.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити даний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ про звільнення його з роботи №238-К від 05 червня 2013 року; змінити причини його звільнення з роботи з п.1 ст.41 КЗпП України «одноразове грубе порушення трудових обов'язків» на ст.38 КЗпП України «за власним бажанням» та зобов'язати відповідача внести змінити до його трудової книжки та вказати причину звільнення - за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Свої вимоги мотивував тим, що він з 01.04.2010 року працював на посаді директора Львівської обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна». 22.05.2013 року він подав заяву про звільнення за власним бажання з 30 травня 2013 року на ім'я в.о. Голови правління ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» Базилевської Н.В. 05.06.2013 року він звернувся в ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» для отриманої трудової книжки, однак йому було видано наказ про звільнення з роботи №238-К від 05 червня 2013 року та трудову книжку, з яких вбачалось, що його було звільнено не за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, а на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків в якості керівника відокремленого підрозділу. При цьому йому не відомо, в чому на думку роботодавця полягає одноразове грубе порушення трудових обов'язків, оскільки пояснення в нього не відбиралось, в наказі про звільнення його з роботи відповідач не зазначив, за яке конкретне одноразове грубе порушення трудових обов'язків він підлягав звільненню, за яких обставин його було вчинено, його характер, а також не надано йому матеріалів службової перевірки чи документів, на підставі яких його було звільнено з роботи. Тому з метою отримання додаткових відомостей про причини звільнення його з роботи, він 17.06.2013 року направив у ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» лист, однак станом на дату подання позовної заяви він відповідача відповіді не отримував. Вважав, що він сумлінно ставився до виконання службових обов'язків і не вчиняв жодних грубих порушень трудових обов'язків, така причина звільнення його з роботи, як одноразове грубе порушення трудових обов'язків є незаконною і такою, що порушує його права, а тому він змушений звертатись до суду за захистом свого права та інтересу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював на посаді директора Львівської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» з 01 квітня 2010 року до 05 червня 2013 року.

01 та 02 квітня 2013 року на адресу відповідача надійшли заяви від представника ПП «Христина» (код за ЄДРПОУ 20792629) про три страхові випадки, які відбулися 29 березня 2013 року та 30 березня 2013 року. Разом із заявами представником ПП «Христина» було надано підписаний з обох сторін Договір добровільного страхування «Граве каско» № 0747.030.0125.1317 (далі - Договір страхування) від 26 березня 2013 року, яким застрахований майновий інтерес стосовно автомобіля ВМW 320і, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 з страхувальником Приватною фірмою «Христина».

Проте 10 квітня 2013 року Львівською обласною дирекцією (надалі ЛОД) відповідача отримано лист від ПП «Христина» № 31 від 09 квітня 2013 року про відкликання своїх заяв на страхові випадки.

13 травня 2013 року керівником департаменту врегулювання страхових випадків відповідача Хахудою О.В. була направлена службова записка керівнику відділу безпеки відповідача Максимюку Ю.Л. про те, що по Договору страхування 26 березня 2013 року був сплачений страховий платіж, та до електронної бази даних Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» було долучено фотографії застрахованого автомобіля. Однак, виявлено, що фотографії застрахованого автомобіля зроблені в інший час, ніж під час укладення договору страхування транспортного засобу.

В свою чергу після проведення додаткової перевірки викладених в службовій фактів керівник відділу безпеки 21 травня 2013 року направив на в.о. Голови правління відповідача Базилевській Н.В. доповідну записку, в якій виклав встановлені перевіркою факти, зокрема: зазначені фото застрахованого транспортного засобу зроблені 17 січня 2013 року на пристрій iPhone, а фото одометру зроблене 26 березня 2013 року на пристрій НТС, в свою чергу завантажені до електронної бази 26 березня 2013 року. Як свідчать пояснення фахівця зі страхування Третього центру обслуговування клієнтів ЛОД Товариства ОСОБА_7, Приватна фірма «Христина» була залучена директором ЛОД Товариства ОСОБА_2 За вказівкою директора ЛОД Товариства, фахівець зі страхування ОСОБА_7 підготував Договір страхування та завантажив фотографії застрахованого транспортного засобу до електронної бази Товариства.

За наслідками отриманої доповідної записки в.о. Голови правління відповідача Базилевська Н.В. видала розпорядження про надання позивачем письмових пояснень щодо факту долучення до електронної бази даних Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» фотографій застрахованого транспортного засобу BMW 320і, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Про зазначене розпорядження позивачу стало відомо 22 травня 2013 року, хоча він відмовився ознайомитися з ним та відмовився від надання пояснень, про що були складені відповідні акти. Про те, що він відмовився від надання пояснень апелянт не спростував.

Натомість позивач ОСОБА_2 22 травня 2013 року написав заяву про звільнення за власним бажання із займаної посади з 30 травня 2013 року (а.с.4).

Однак, у своїй заяві від 22 травня 2013 року позивач не зазначив жодної з причин, які б підтверджували неможливістю продовжувати роботу.

Відмовляючи у задоволенні даного позову районний суд виходив з того, що позивач не надав належних доказів в обґрунтування своїх вимог, позов необґрунтований, а позовні вимоги базуються на припущеннях і нічим не вмотивовані. При цьому жодних порушень з боку відповідача щодо наявності підстав звільнення та дотримання процедури звільнення позивача не було допущено, а тому застосування дисциплінарного стягнення за допущене позивачем порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення є правомірне.

З такими висновками суду погоджується й судова колегія, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Встановлено, що з вини ОСОБА_2 всупереч п.8.11 Програми страхування «Граве каско» фотографування вказаного застрахованого автомобіля при заключенні договору не проводилося та всупереч п.8.5 цієї Програми акт огляду транспортного засобу також не проводився.

По вказівці позивача фахівцем з страхування ОСОБА_7 було долучено з електронної бази даних Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» раніше зроблені фотографії застрахованого транспортного засобу BMW 320і, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Так по цю обставину крім письмового пояснення дав показання свідок ОСОБА_7(а.с.87,117).

Зокрема він вказав, що автомобіля він не оглядав, а фотографії ним завантажені по вказівці ОСОБА_2, який мав їх робити, і який мав робити акт огляду транспортного засобу.

Таким чином доведено, що фотографії вказаного застрахованого автомобіля зроблені в інший час, ніж під час укладення договору страхування транспортного засобу.

Посилання апелянта на те, що договір страхування вказаного автомобіля не був заключений, судова колегія не приймає до уваги, оскільки встановлено, що Приватна фірма «Христина» страховий внесок перерахувала та нею представлений оригінал договору добровільного страхування, копія якого знаходиться в матеріалах справи(а.с.65).

Сам апелянт не заперечує того, що по Договору страхування від 26 березня 2013 року був сплачений страховий платіж на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», однак вказує, що не було проведено огляду та не складено акт огляду автомобіля, тому вважає, що договір страхування вказаного автомобіля не був заключений.

В той же час встановлено, що саме через неналежне виконання своїх обов"язків позивачем цей акт не був складений. Про цю обставину вказав свідок ОСОБА_7

Оскільки у вказаному договорі добровільного страхування є підписи та печатки обох сторін - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» та Приватної фірми «Христина», тому судова колегія прийшла до висновку про те, що 26 березня 2013 року вказаний договір був заключений.

В послідуючому листом № 31 від 09 квітня 2013 року ПП «Христина» відкликала заяви на страхові випадки та кошти їй повернуто. Тобто договір розірвано.

В засіданні судової колегії представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що саме через грубе порушення трудових обов'язків позивачем невідомо чи не був пошкоджений автомобіль по стану на час заключення договору, це могло причинити шкоду ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна».

Таким чином вказаними доказами доведено, що при оформленні вказаного Договору страхування позивачем було допущено грубе порушення трудових обов'язків, що могло спричинити шкоду відповідачу.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні даного позову, та вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази.

Посилання апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі нічим не підтвердженні та спростовуються матеріалами справи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає цим вимогам.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.

З оригіналом згідно

Ухвала суду набрала законної сили 11.07.2014 року

Суддя Бермес І.В.

Дата оформлення копії 21.07.2014 року

Помічник судді Кузічева Л.О.