Постанова № 39824251, 09.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09 липня 2014 року (10 год. 07 хв.) Справа № 808/3298/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Лугініної Н.С.,

відповідача - Тарабан Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів» до Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Бенько Олени Михайлівни про визнання нечинним та скасування припису.

22.05.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів» (далі - позивач) до Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Бенько Олени Михайлівни (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати нечинним та скасувати припис №08-05-007/0523-0401 від 22.04.2014, винесений відповідачем.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в період з 18.04.2014 по 22.04.2014 була проведена позапланова перевірка позивача з питання додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої було складено Акт від 22.04.2014 №08-05-0007 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було складено припис від 22.04.2014 №08-05-007/0523-0401. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуваний припис є безпідставним.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 23.05.2014 позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 09.06.2014.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 10.06.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 19.06.2014.

19.06.2014 розгляд справи було відкладено на 02.07.2014.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.07.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що перевірка відповідачем була проведена однобічно. Відповідач знехтував вимогами ст. 64 Господарського кодексу України, в якій встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Зазначив, що посадовий оклад встановлювався в залежності від складності та обсягу виконуваних обов'язків. Пояснив, що обсяг роботи заступника голови правління з економіки та розвитку значно більший ніж у голови правління та має більш напружений характер, поряд з цим обов'язки та виконувана робота голови правління носить у більшій мірі організаційно-розпорядчий характер. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що посадовий оклад заступника голови правління з економіки та розвитку є самим високим у позивача та перевищує більш ніж у 2 рази розмір посадового окладу голови правління, що свідчить про те, що посадові оклади сформовані без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) та є порушенням ст. 96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці». Зазначив, що встановлення розмірів посадового окладу не повинно суперечити вимогам чинного законодавства. Тому, вважає оскаржуваний припис правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що працює у позивача на посаді заступника голови правління з економіки та розвитку. Зазначила, що була запрошена на роботу до позивача для допомоги підприємству у подоланні кризи, що виникла через наявність великої кредиторської заборгованості. За час роботи підписала графік погашення заборгованості перед позивачем та на даний час контролює його виконання. Пояснила, що до влаштування на роботу до позивача працювала в приватному бізнесі та 7 років офіційно не була працевлаштована. Зазначила, що голова правління позивача є її батьком, а голова наглядової ради її брат. Пояснила, що її робота полягала в здійсненні заходів спрямованих на погашення кредиторської заборгованості, що утворилася перед позивачем. На роботу свідка приймали 3 члени правління та їй не відомо чи проводився конкурс на заміщення вакантної посади. В обґрунтування розміру встановленого посадового окладу, зазначила, що за менший розмір окладу вона не погодилась би працювати у позивача. Пояснила, що працювала у позивача за трудовим договором, контракт щодо надання послуг антикризового менеджера не укладався. Із січня 2014 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У судовому засіданні 09.07.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2014 прокуратурою Орджонікідзевського району м. Запоріжжя Запорізької області відповідачу було направлене доручення №1/8-107/0213 щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства з питань праці позивачем. До зазначеного доручення було додано лист Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) від 06.02.2014 №19-03-628, відповідно до якого останнім була проведена позапланова перевірка правомірності призначення, правильності розрахунку допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду та обґрунтованості складання заяви-розрахунку позивачем, за підсумками якої було складено Акт від 29.01.2014 №124. Під час перевірки Фондом були виявлені ознаки злочину з боку позивача та спроби у шахрайський спосіб незаконно заволодіти коштами Фонду, у зв'язку з чим просили здійснити прокурорський нагляд та провести перевірку щодо додержання керівництвом позивача норм чинного законодавства зокрема трудового законодавства, із залученням спеціалістів Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області.

На виконання зазначеного доручення відповідачем в період з 18.04.2014 по 22.04.2014 була проведена позапланова перевірка позивача з питання додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки 22.04.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ст. 96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» в частині формування тарифної сітки (схеми посадових окладів).

На підставі Акту перевірки 22.04.2014 відповідачем було складено припис №08-05-0007, яким позивачу було приписано тарифну сітку позивача привести у відповідність до вимог чинного законодавства - усунути та не допускати порушення ст. 96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці». Зобов'язано позивача у строк до 22.05.2014 поінформувати про виконання вимог припису відповідача.

Листом відповідача від 30.04.2014 останній направив прокурору Орджонікідзевського району м. Запоріжжя Запорізької області матеріали перевірки, повідомив про результати проведеної перевірки, виявлені порушення, а також повідомив про складення припису відносно позивача.

Вважаючи зазначений припис неправомірним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного припису стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання позивачем вимог ст. 96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.

Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оплату праці» основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи 27.03.1995 про що свідчать дані Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 9.1 Статуту позивача, затвердженого 09.06.2011, органами управління та контролю є: загальні збори акціонерів; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.

Згідно Статуту загальні збори є вищим органом позивача та можуть вирішувати будь-які питання діяльності, навіть ті, що віднесені до компетенції інших органів товариства.

Наглядова рада є органом, що здійснює захист прав акціонерів позивача, і в межах компетенції контролює та регулює діяльність виконавчого органу. До компетенції наглядової ради належить, серед іншого, обрання та припинення повноважень голови та членів правління, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів (контрактів) з головою та членами ревізійної комісії, встановлення розміру їх винагороди.

Правління є колегіальним виконавчим органом, який здійснює управління поточною діяльністю та є підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організує виконання їх рішень. До компетенції правління належить, серед іншого, розробка штатного розкладу та затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій та посадових окладів працівників.

Ревізійна комісія є органом, який здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності.

Посадовими особами органів позивача є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, правління та ревізійної комісії.

Відповідно до п. 12.1, 12.2, 12.3 Статуту трудовий колектив позивача складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносин працівника та позивача.

Позивач самостійно встановлює форми та системи оплати праці, розмір заробітної плати, а також інших видів винагороди працівників.

Вищим органом трудового колективу є загальні збори трудового колективу. Всі прийняті правлінням рішення оформлюються протоколом.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання правління №13 від 29.11.2013 голова правління Свистунов О.В. доповів про необхідність введення в штатний розпис посади заступника голови правління з економіки та розвитку з посадовим окладом 20700,00 грн. За результатами голосування членів правління було ухвалено ввести у штатний розпис посаду заступника голови правління з економіки та розвитку з посадовим окладом 20700,00 грн. Зазначений протокол був підписаний головою правління та членами правління.

Наказом голови правління від 29.11.2013 №22 в штатний розпис було внесено посаду заступника голови правління з економіки та розвитку з посадовим окладом 20700,00 грн.

На підставі заяви ОСОБА_5 від 29.11.2013 та наказу про прийняття на роботу від 29.11.2013 №49/1-К ОСОБА_5 на конкурсній основі була прийнята на роботу з 29.11.2013 на посаду заступника голови правління з економіки та розвитку, оклад був встановлений - 20700,00 грн.

Відповідно до протоколу від 29.11.2013 №10 наглядовою радою було ухвалено рішення про прийняття на посаду заступника голови правління з економіки та розвитку ОСОБА_5 з посадовим окладом 20700,00 грн.

Суд звертає увагу, що всі зазначені документи були складені в один день - 29.11.2013, а саме: протокол засідання правління, відповідно до якого було ухвалено ввести у штатний розпис посаду заступника голови правління з економіки та розвитку було складено 29.11.2013; в штатний розпис було внесено посаду заступника голови правління з економіки та розвитку 29.11.2013; наказ про прийняття на роботу ОСОБА_5 складений 29.11.2013; протокол наглядової ради про прийняття на посаду заступника голови правління з економіки та розвитку ОСОБА_5 складений 29.11.2013.

Також, суд зазначає, що позивачем не було надано документи, які б підтвердили факт проведення конкурсу на заміщення вакантної посади заступника голови правління з економіки та розвитку. Крім того, згідно пояснень свідка ОСОБА_5 їй не відомо чи проводився позивачем конкурс на заміщення зазначеної вакантної посади.

З наявного в матеріалах справи штатного розпису працівників апарату управління на 2014 рік вбачається, що посадовий оклад голови правління складає 9900,00 грн., заступника голови правління з економіки та розвитку - 20700,00 грн., заступника голови правління з постачання та збуту - 3200,00 грн., головного інженера - 2200,00 грн., провідного інженера з охорони праці - 1600,00 грн.

Отже, посадовий оклад заступника голови правління з економіки та розвитку, який складає 20700,00 грн., перевищує посадовий оклад голови правління, що складає 9900,00 грн., більш ніж в два рази.

Позивач обґрунтовує встановлений розмір посадового окладу заступника голови правління з економіки та розвитку тим, що на останнього покладено широке коло обов'язків направлених на подолання кризових явищ підприємства. Зазначив, що обсяг роботи заступника голови правління з економіки та розвитку значно більший ніж у голови правління та має більш напружений характер, поряд з цим обов'язки та виконувана робота голови правління носить у більшій мірі організаційно-розпорядчий характер.

На підтвердження зазначених доводів позивачем було надано звіт наглядової ради від 24.03.2014, в якому зазначалося, що в результаті виконання запропонованих ОСОБА_5 заходів позивач уникнув збитків за 2013 рік більше 2 млн.грн., зменшилась кредиторська заборгованість на 6,1 млн.грн., проведене рефінансування боргів, узгоджено графіки погашення боргів з основними дебіторами, зменшилась дебіторська заборгованість на 3,8 млн.грн. Також, позивач надав лист Корпорації «ІСД» від 05.12.2013 №357/9651 про затвердження графіку погашення кредиторської заборгованості перед позивачем.

Суд зазначає, що посадова інструкція визначає вимоги до особи, яка займає певну посаду, його права, обов'язки та відповідальність. Особа, що призначена на посаду, має виконувати обов'язки в межах встановлених посадовою інструкцією, що затверджується керівництвом підприємства.

В розділі 2 «Посадові обов'язки» посадової інструкції заступника голови правління з економіки та розвитку, затвердженої головою правління позивача Свистуновим А.В., визначено вичерпний перелік посадових обов'язків заступника голови правління з економіки та розвитку, серед яких відсутні обов'язки щодо здійснення заходів спрямованих на погашення кредиторської заборгованості, що утворилася перед позивачем.

Крім того, відповідно до посадової інструкції голови правління позивача на нього покладено більш широке коло завдань та обов'язків, аніж ті, що покладені посадовою інструкцією на заступника голови правління з економіки та розвитку. Зазначене також свідчить про недотримання позивачем співвідношення розмірів посадових окладів, чим порушуються норми ст. 96 КЗпП України.

Стосовно посилань позивача на положення Статуту підприємства, відповідно до якого позивач самостійно встановлює форми та системи оплати праці, розмір заробітної плати, а також інших видів винагороди працівників, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно вимог п. 1-3 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, позивач має право самостійно встановлювати форми та системи оплати праці, розмір заробітної плати, інші види винагороди працівників, проте зазначені дії не повинні суперечити вимогам визначеним КЗпП України та Законом України «Про оплату праці», а отже посадові оклади мають формуватися з врахуванням міжпосадових співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Крім того, зі змісту ст. 96 КЗпП України вбачається, що віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Таким чином, розмір посадового окладу, що був встановлений ОСОБА_5, згідно наказу голови правління про прийняття на роботу від 29.11.2013 №49/1-К, протоколу наглядової ради від 29.11.2013 №10 та штатного розпису мав бути погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а за відсутності такого уповноваженою трудовим колективом особою.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що встановлення розміру посадового окладу ОСОБА_5 не погоджувалось представником трудового колективу.

Позивач в судовому засіданні наголосив, що зазначене погодження не здійснювалось, оскільки встановлення розміру посадового окладу ОСОБА_5 було погоджено з наглядовою радою позивача.

Статутом позивача, а саме п. 9.41, 9.42 Статуту, визначена компетенція наглядової ради позивача. Проаналізувавши визначені пункти Статуту, суд доходить висновку про відсутність у наглядової ради компетенції щодо погодження форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, ставок та схем посадових окладів.

Крім того, варто зазначити, що з пояснень свідка ОСОБА_5 судом встановлено, що голова правління позивача Свистунов О.В. перебуває із ОСОБА_5 у родинних зв'язках, а саме є її батьком. Голова наглядової ради позивача Свистунов О.О. є рідним братом ОСОБА_5

Також, згідно викладеної Фондом в листі від 06.02.2014 №19-03-628 інформації із записів у трудовій книжці вбачається, що ОСОБА_5 востаннє працювала в ПП «Оазис» та була звільнена 26.06.2006, тобто більше 7 років офіційно не працювала. Зазначена інформація була підтверджена і самим свідком ОСОБА_5

Відповідно до зазначеного листа Фонд повідомив, що ОСОБА_5 було призначено на посаду заступника голови правління з економіки та розвитку 29.11.2013, а дата настання страхового випадку по вагітності та пологах - 20.01.2013. Позивачем було визначено розрахунковий період з 01.12.2013 по 31.12.2013 включно. Середньоденний розмір допомоги по вагітності та пологах склав 667,74 грн. (20700,00 грн. / 31 календарний день). Відповідно до протоколу засідання комісії з питань соціального страхування від 22.01.2014 №2 допомога по вагітності та пологах ОСОБА_5 була призначена 22.01.2014.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про порушення позивачем вимог ст. 96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», доказів покладення на ОСОБА_5 більших посадових обов'язків, ніж на голову правління позивача, суду не надано, а наявні в матеріалах справи докази спростовують це твердження позивача.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність складеного припису, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів» до Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Бенько Олени Михайлівни про визнання нечинним та скасування припису - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 14.07.2014.