Ухвала суду № 39821244, 16.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 27/12 16.07.14За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком»

на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

у справі № 27/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальність «Ріелком»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор»

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача : Курінний С.Ю., за довіреністю

від боржника (скаржника): Крутенко Ю.В., за довіреністю

від третьої особи : не з'явився

від ДВС: Рубель І.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелком», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 3506, а саме нежитлові приміщення загальною площею 1 769,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В (літера А) та складаються з: нежитлових приміщень з № 1 по № 20, № І (групи приміщень № 151) (в літ. А) - офіс загальною площею 572,20 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 25, № І (групи приміщень № 150) (в літ. А) - офіс загальною площею 597,40 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 149) (в літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв.м., за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 3506, задоволені грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» за Кредитним договором № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007р. у розмірі 48 430 793 грн. 95 коп., встановлено процедуру реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелком», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 3506, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» судовий збір в розмірі 54 460 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 р. у справі № 27/12 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013 р. у справі № 27/12 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. у справі № 27/12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 у справі № 27/12 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ «Науково-виробничий центр «Тор» на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. у справі № 27/12.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2014 р. у справі № 27/12 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. у справі №27/12 без змін.

04.03.2014 р. на виконання вказаного рішення господарського суду м. Києва було видано накази.

22.05.2014 р. до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» надійшла скарга вих. № 15 на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» вих. № 15 було прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 25.06.2014 р.

25.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ДВС був поданий відзив на скаргу.

У судове засідання 25.06.2014 р. представники стягувача, боржника (скаржника) та ДВС з'явилися.

У судове засідання 25.06.2014 р. представник третьої особи не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 25.06.2014 р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» вих. № 15 відкладено на 16.07.2014 р.

14.07.2014 р. через відділ діловодства суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» були подані письмові пояснення на відзив Державної виконавчої служби України.

У судове засідання 16.07.2014 р. представники стягувача, боржника (скаржника) та ДВС з'явилися; представник скаржника підтримав вимоги, викладені в скарзі на дії ВДВС; представники стягувача та ДВС проти заявлених вимог заперечили.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник третьої особи не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні 16.07.2014 р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» вих. № 15 на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2014 р., суд дійшов висновку про те, що зазначена скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

По-перше, скаржник вказує на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2014 р. винесена неуповноваженим органом, оскільки такий орган, як відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, не передбачений Законом України «Про державну виконавчу службу» та Законом України «Про виконавче провадження». На думку скаржника, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути винесена відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З таким твердженням скаржника суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», органом державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень.

Згідно з Указом Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи органів виконавчої влади» утворено Державну виконавчу службу України.

Пунктом 5 вказаного указу встановлено, що новоутворені центральні органи виконавчої влади є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Таким чином, Державна виконавча служба України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який виключено із структури Міністерства юстиції України.

Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, згідно з яким вона є центральним органом виконавчої влади.

Державна виконавча служба України (ДВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень) відповідно до законів (п. 1 Положення).

Відділ примусового виконання рішень входить до складу Державної виконавчої служби України.

Таким чином, на відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби покладаються виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізовані прокуратури на правах обласних, Вища рада юстиції, Національний банк України, Розрахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята уповноваженим органом, а тому скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

По-друге, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелком» у скарзі вказало на те, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження фактично самостійно змінив спосіб виконання рішення суду, зазначивши строк на добровільне його виконання, що суперечить законодавству України, оскільки самостійне звернення стягнення скаржника на предмет іпотеки не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби. Такі дії державного виконавця, на думку скаржника, порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком», оскільки покладають на скаржника відповідальність по сплаті виконавчого збору у зв'язку з невиконанням судового рішення в добровільному порядку, спосіб виконання якого чітко встановлений у виконавчому документі та не передбачає самостійного виконання.

З таким твердженням скаржника суд погоджується, виходячи з наступного.

В наказі господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. у справі 27/12 зазначено: «Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 18, літ. В, ідентифікаційний код: 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелком» (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5-В, кімната 8, ідентифікаційний код: 33498899), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 3506, а саме нежитлові приміщення загальною площею 1 769,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В (літера А) та складаються з: нежитлових приміщень з № 1 по № 20, № І (групи приміщень № 151) (в літ. А) - офіс загальною площею 572,20 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 25, № І (групи приміщень № 150) (в літ. А) - офіс загальною площею 597,40 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 149) (в літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв.м.

За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 3506 задовольнити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) за Кредитним договором № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007р. у розмірі 48 430 793 (сорок вісім мільйонів чотириста тридцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 95 коп.

Встановити процедуру реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 18, літ. В, ідентифікаційний код: 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелком» (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5-В, кімната 8, ідентифікаційний код: 33498899), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 3506 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Отже, виконавчим документом чітко визначено порядок виконання рішення, а саме - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження.

Згідно з ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ч.1 та ч.6 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, суд приходить до висновку, що реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби та повністю виключає самостійне виконання. Тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.

По-третє, у своїй скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелком» зазначає суду про те, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження незважаючи на невідповідність виконавчого документу вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, скаржник зазначив, що в наказі господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. у справі № 27/12 вказано про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2007 р., укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Ріелком», а далі мова йде про те, що за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2007 р. задовольнити грошові вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007 р. При цьому відсутній будь-який зв'язок між ПАТ «Сведбанк», з яким скаржник укладав іпотечний договір, та ПАТ «Дельта Банк», на користь якого будуть спрямовані кошти від реалізації іпотечного майна.

Отже, на думку скаржника, у виконавчому документі чітко не визначено особу стягувача, у зв'язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження має бути визнана незаконною та скасована.

Суд не погоджується з таким твердженням скаржника, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»).

У виконавчому документі, яким є наказ господарського суду міста Києва від 04.03.2014р. у справі № 27/12, чітко визначено стягувача - ПАТ «Дельта банк».

Зважаючи на те, що вказаний виконавчий документ відповідає вимогам ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», то державний виконавець правомірно виніс на його підставі постанову про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на вищенаведене, скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

У відповідності з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» вих. № 15 на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2014 р. у справі № 27/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальність «Ріелком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2014р. ВП № 42970312, в якому зазначено: «боржнику самостійно виконати: вимоги виконавчого документа в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження».

3. У задоволенні інших вимог, викладених у скарзі, відмовити.

Суддя О.В. Нечай