Рішення № 39821224, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9763/14 01.07.14

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

До Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»

Про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

Від позивача: Довгорук І.С. (дов. №49 від 31.12.2013),

Від відповідача: Мельник О.П. (дов. №201/2014 від 20.05.2014)

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запоряжжяобленерго» в особі Бердянського міського району електричних мереж до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної електричної енергії відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 1271 від 06.08.2007 за жовтень-листопад 2013 рік та січень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 12.06.2014 року.

12.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані додаткові документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження.

У судовому засіданні 12.06.2014 судом оголошено перерву до 01.07.2014 року.

Під час судового засідання 01.07.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому останнім до суду під час судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Зпоріжжяобленерго» (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (Споживач), назва якого змінено у відповідності до вимог Закону України «Про господарські товариства», укладено Договір про постачання електричної енергії № 1271 від 06.08.2007, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання продавати (постачати) відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 - 7 кВт, а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами цього Договору.

Відповідно до пп. 2.3.4. та 2.3.5 п. 2.3. Договору, оплата послуг проводиться відповідачем згідно Додатку 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії», а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетикання.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний у п.10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.

Рахунки або платіжні вимоги-доручення направляються Постачальником електричної енергії споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддають уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі. При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов'язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок або платіжну вимогу-доручення (п. 10 Додатку №4 до Договору).

Згідно п. 11 Додатку № 4 , споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 10 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Взяті на себе зобов'язання у частині розрахунків за спожиту електричну енергію відповідач виконав частково та не здійснив оплату за жовтень-листопад 2013 року та січень 2014 року, виходячи з наведеного загальна сума заборгованості станом на день розгляду спору становить 3 701,26 грн., що підтверджується рахунками за електроенергію, які містяться у матеріалах справи. До того ж, у направленому відповідачеві акті звіряння взаєморозрахунків Постачальником електричної енергії вказана саме сума боргу у розмірі 3 701,26 грн.

У зв'язку із наявністю непогашеної заборгованості позивач звернувся із даним позовом до суду про стягнення боргу та заявив до стягнення також суму пені, 3% річних та інфляційних втрат, як відповідальність споживача за порушення умов виконання зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

З огляду на положення статті 204 ЦК України, договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов'язання за цим договором мають виконуватися належним чином..

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 265 ГК України - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. А згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 з наступними змінами і доповненнями (далі ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і Споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов Договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» не здійснив повну оплату за спожиту електричну енергію за жовтень-листопад 2013 року та січень 2014 року, тобто не виконав взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 3 701,26 грн.

Відповідач у своєму відзиві, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що у нього наявна сума заборгованості лише у розмірі 93,64 грн. та стверджує, що постачальником електричної енергії невірно здійснено зарахування грошових коштів, сплачених ПрАТ «Європейський страховий альянс» за спожиту електричну енергію.

Суд вважає твердження відповідача хибними та документально недоведеними. Так, як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «Європейський страховий альянс» надано до суду банківську виписку про рух коштів на рахунку відповідача, відповідно до якої ним здійснювались платежі з січня 2013 року по липень 2013 року, у той час як позивачем до стягнення заявлена сума боргу за жовтень-листопад 2013 року та січень 2014 року.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електричну енергію (п. 10 додатка № 4 до Договору), Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у сумі 119, 86 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу та 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу за активну електроенергію та 3% річних підлягає задоволенню у сумі розміром 197,25 грн. та 23,30 грн. відповідно.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Запоряжжяобленерго» в особі Бердянського міського району електричних мереж до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 33-37; ідентифікаційний код 1911125) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (71118, місто Бердянськ, проспект 12 Грудня, будинок 25; ідентифікаційний код 00130926) 3 701 (три тисячі сімсот одну) гривню 26 копійок борг за спожиту активну електричну енергію (на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260333141415 в Філії - ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957), 119 (сто дев'ятнадцять) гривень 86 копійок суму пені, 197 (сто дев'яносто сім) гривень 25 копійок - інфляційну складову боргу, 3 % річних у розмірі 23 (двадцять три) гривні 30 копійок та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору (на поточний рахунок №26000420439 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805).

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 01.07.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 07.07.2014 року

Суддя К.В. Полякова