Постанова № 39821138, 04.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2014 року о 16 год. 01 хв.Справа № 808/3752/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Чорної В.С., представників позивача Краско Ю.М. Сердюк К.В., представника відповідача Проценко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН»

до Запорізької митниці Міндоходів

про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

У судовому засіданні 04.07.2014 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позовні вимоги з урахуванням зміни предмету позову мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого митного законодавства України, винесене протиправне рішення, яким скоригована заявлена позивачем за ціною контракту митна вартість товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, а також понесення значних матеріальних втрат.

Позивач вважає, що визначення ним митної вартості імпортованих товарів за ціною контракту є правомірним, а оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів за резервним методом є протиправним. Також, на підставі даного рішення відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а отже, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, вважаючи оскаржуване рішення, картку законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення товарів, зазначивши, що позивачем не було надано усіх витребуваних митницею документів, що призвело до відсутності підстав для оформлення товару за першим методом. А тому, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між позивачем та АО "Кихну Кала", Естонія (Постачальник) укладено Контракт № 90S/2013К від 28.10.2013 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). За даним Контрактом позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - салака свіжозаморожена (далі - товар). Згідно Інвойсу постачальника № 9992 від 06.05.2014 року товар постачався в кількості 19140 кг за ціною 0,33 євро за кг, на загальну суму 6316, 20 євро, на умовах FСА м. Пярну, Естонія.

Для здійснення митного оформлення товару 28.05.2014р. позивачем по електронній системі до м/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці Міндоходів було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/ (додатковий реєстраційний номер митниці 012660), довідковий № 2646 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 110202,55 грн. (тобто 5,76 грн. або 0,36 євро за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем вартість згідно ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків - 101202,55 грн. (6316,20 євро х 16,022696 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Варто зазначити, що разом з ВМД позивачем подано до митного органу необхідний пакет документів:

-контракт № 90S/2013К від 28.10.2013 р.;

-інвойс № 9992 від 06.05.2014 р.;

-калькуляція постачальника від 06.05.2014 р.;

-прайс-лист від 06.05.2014 р.;

-міжнародна товарно-транспортна накладна № 010126 від 07.05.2014 р.;

-довідка про транспортні витрати від 07.05.2014 р.;

-дублікат ветеринарного свідоцтва від 12.05.2014 р. серії ГРД-00 №137991;

-сертифікат відповідності UA1.028.Х002313-13 від 01.03.2014 р.;

-ветеринарний (санітарний) сертифікат №АА055876 від 07.05.2014 р.;

-сертифікати походження №ЕЕ222617 від 07.05.2014 р.;

-якісне посвідчення №05/07-2 від 07.05.2014 р.;

-експортна декларація №14ЕЕ3300ЕЕ71146518 від 08.05.2014 р.;

-відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів від 23.05.2014 р.;

-картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 16.11.2012 р.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме: довідки щодо вартості транспортних витрат від 06.05.2014 р. №65 та від 07.05.2014 р. б/н видані відповідно ТОВ «СМ Транс», натомість накладні CMR від 07.05.2014, подані до митного оформлення, містять відбитки штампів перевізника Кійавтотранс; наданий до митного оформлення прайс-лист від 06.05.2014 р. б/н не містить повної інформації, а саме: згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити інформацію щодо умов продажу товару, зокрема: умови платежу, термін поставки, а також має містити число (дату), з якого зазначені ціни вводяться в дію умови поставки; у інвойсі від 06.05.2014 р. № 9992 встановлена дата оплати - 10 днів з дати навантаження (18.05.2014), при цьому вказана дата та місце навантаження - 07.05.2014, але платіжне доручення до митного оформлення не подавалось.

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, відповідачем 29.05.2014 р. направлено електронне повідомлення декларанту, у якому декларанта було повідомлено про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

Так, 30.05.2014 р. позивачем на виконання вимог митного органу, позивачем додатково було надано:

- експертний висновок №ОИ-244 від 29.05.2014 р. Запорізької торгово-промислової палати;

- фінансову довідку про транспортні витрати від 12.05.2014 № 06/02-857;

- договір № Т 01-12/10 від 01.12.2010 р. міжнародного транспортного експедирування з ТОВ «СМ-Транс» з додатковою угодою від 17.12.2012 р.;

- договір №4299 від 13.05.2013 р. між ТОВ «СМ Транс» та ТОВ «Кийавтотранс»;

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 06.05.2014 № 306;

- листи АО "Кихну Кала" від 29.05.2014 р. № 77 пояснення про умови оплати товару, № 78 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника, № 76 пояснення до наданого прайс-листа.

Також, судом встановлено, що 30 травня 2014 року відповідач надав консультацію позивачу про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару, а інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застососувати неможливо, так як у позивача немає необхідної для цих методів інформації. А тому, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,86 долларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000194/2 від 30.05.2014р. Так, на підставі цього рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, ному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 12050000/2014/00354 від 30.05.2014р.

Отже, позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України та оформив 30.05.2014р. нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2014/012995 сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 16678,53 грн.), про що вказано у графі 47 ВМД.

Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з позовом до суду.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються правомірності рішення відповідача щодо протиправності дій відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем, коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Так, частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно із ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4)виписку з бухгалтерської документації;

5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7)копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались вище вказані додаткові документи. Але, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що додаткові витребувані документи також були надані позивачем, вони мають всі необхідні дані та повністю роз'яснюють виявлені відповідачем розбіжності зазначені ним в повідомленні від митниці декларанту датовано 29.05.2014р.

Крім того, суд не погоджується з висновками відповідача про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару, з огляду на таке:

- відповідач зазначив наступні розбіжності: «довідка щодо вартості транспортних витрат, видана ТОВ «СМ Транс», в той час як в міжнародних товарно-транспортних накладних містяться відбитки штампів перевізника Кийавтотранс». Дані розбіжності повністю пояснюються наданими позивачем 30.05.2014р. договором на транспортно-експедиційні послуги між позивачем та ТОВ «СМ Транс» з доданням договору № 4299 від 13.05.2013р. між ТОВ «СМ Транс» та ТОВ «Кийавтотранс». Отже, довідка щодо вартості транспортних витрат була надана позивачу експедитором ТОВ «СМ Транс» з яким позивач уклав договір, а перевезення виконували перевізники ТОВ «Кийавтотранс», яких найняв для позивача Експедитор;

- відповідач зазначив, що «наданий прас-лист не містить повної інформації згідно загальноприйнятної світової практики». Не зважаючи на те, що такий документ як прас-лист не має обов'язкової встановленої форми, позивач надав лист постачальника від 29.05.2014р. № 76;

- відповідач зазначив, що «позивач не надав платіжне доручення на оплату товару хоча термін відстрочення пройшов». Позивач надав відповідачу лист постачальника № 77 від 29.05.2014р. в якому постачальник підтвердив отримання передплати від позивача та пояснив помилку допущену ним при виписуванні інвойсу. На підтвердження цього факту позивач надав платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 06.05.2014 № 306;

- відповідач запропонував надати: виписку з бухгалтерської документації (позивачем був наданий лист постачальника № 78 від 29.05.2014р. з поясненнями щодо складу бухгалтерської документації постачальника); каталоги виробника товару (позивачем наданий лист постачальника № 78 від 29.05.2014р. про відсутність каталогів у виробника); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (позивачем надано Експертний вновок № ОИ-244 від 29.05.2014р. Запорізької торгово-промислової палати); інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта (позивачем надано фінансову довідку про транспортні витрати від 12.05.2014 № 06/02-857).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем для митного оформлення надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Згідно із статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно вимог ч.4 ст. 57 Митного кодексу України було проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 64 цього Кодексу. Під час консультації митний орган та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) - 2ґ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Так, 30.05.2014 прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості 2ґ - резервним, відповідно до ст.64 Митного кодексу України від 30.05.2014 №112050000/2014/000193/2. Враховуючи вимоги ст.64 Митного кодексу України використана наявна в органі Міністерства доходів і зборів України інформація щодо ідентичних товарів за методом 2ґ) (з розрахунку 0,86 дол. США за 1 кг товару (МД № 125110007/2014/203488 від 29.04.2014, МД № 125110007/2014/203487 від 29.04.2014). У оформленні МД №112050000/2014/012660 від 28.05.2014 було відмовлено, та складено картку відмови №112050000/2014/00354 від 30.05.2014. Ктім того, товар випущено у вільний обіг за МД №112050000/2014/012995 від 30.05.2014 під гарантію відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за методом №1 надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні основні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Перелік наданих документів відображено в гр. 18 оскаржуваного рішення, в картці відмови у митному оформленні та у гр. 44 ВМД і відповідачем не заперечується.

Подані основні документи, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтерджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Отже, як вбачається, подані документи підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України. У ході розгляду справи відповідач не спростував перед судом дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей. Відповідач не спростував фактурну вартість оцінюваних товарів і вартість транспортних витрат, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України

Також відповідач не довів суду наявність передбачених ч. 3 чи ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем основних документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов'язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

При цьому, суд, вивчивши відповідні документи вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей у кількісних і вартісних показниках оцінюваного товару та не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, тому їх подання (неподання) декларантом не впливає на правильність визначення митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Крім того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№ 26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 і ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Необґрунтованість і формальність заперечень відповідача підтверджується також і тим, що на підставі одних й тих самих документів, наданих декларантом до митного оформлення, відповідачем було визнано заявлену декларантом митну вартість товару (включно з витратами і транспортування) і коригування відповідачем не здійснювалося. Дана обставина вказує на те, що дійсною підставою коригування митної вартості є не допущені декларантом порушення, а наявність в базі даних митниці інформації про вищу митну вартість на аналогічний товар, у зв'язку з чим відповідач підвищив позивачу митну вартість товару.

Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України наявність передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України випадків, за яких відповідач могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Слід зауважити при цьому, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про декларування аналогічного товару, за більшою або меншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, країна виробництва, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Таким чином, задоволення таких позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон".

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача задовольнити.

Визнати протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000194/2 від 30.05.2014р., винесене Запорізькою митницею Міндоходів відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон".

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2014/00354 від 30.05.2014р., видану Запорізькою митницею Міндоходів відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон".

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» ЄДРПОУ 33134908 судовий збір у розмрі 533 грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко