Ухвала суду № 39820888, 15.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1207/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю:

представника позивача: Удовенка К.С.,

представника відповідача: Кубика М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В квітня 2014 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня2014 року - без змін

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 13.02.2014 року по 05.03.2014 року посадовими особами Немирівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТЕРРА ФУД" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Решетилівський маслозавод", результати якої оформлено актом перевірки №217/22-35438742 від 20.03.2014 року.

У відповідності до зазначеного акту перевірки встановлено порушення ТОВ "ТЕРРА ФУД", зокрема:

1. п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено суму ПДВ, яка підлягає зменшенню залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) за червень 2013 року на суму 127987,01 грн.;

2. п.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, занижено суму податку на прибуток за 2013 рік на суму 121588,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Немирівською ОДПІ 07.04.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000652200 форми "В4", яким зменшено товариству розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 127987,00 грн.;

- №0000662200 форми "Р", яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 121588,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 60794,00 грн.

Розглядаючи даний позов судом першої інстанції встановлено, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат та формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Решетилівський маслосирзавод". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно зі ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність віднесення ТОВ "ТЕРРА ФУД" сум ПДВ до складу податкового кредиту в частині придбання (молочна сировина) товарів по взаємовідносинах з ТОВ "Решетилівський маслозавод" у червні 2013 року. Так, в акті перевірки зазначено, що при аналізі копії договорів наданих позивачем під час перевірки встановлено, що починаючи з 20.06.2013 року між ТОВ "ТЕРРА ФУД" почав діяти договір №31/ЗМ від 20.06.2013 року. Однак в рядку "вид цивільно-правового договору" податкових накладних виписаних на придбання товару від ТОВ "Решетилівський маслозавод" за червень місяць, зазначено договір №36/ЗМ від 11.04.2012 року, термін дії якого закінчився 31.12.2012 року. Тобто, на порушення п.198.6 ст.198 ПК України товариство віднесло до складу податкового кредиту за червень 2013 року суму податку в розмірі 127987,01 грн. оформлених з порушенням вимог ст.201 ПК України та п.4 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379. Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що на порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України ТОВ «ТЕРРА ФУД» віднесено до складу витрат операційної діяльності на суму 639935,00 грн. при відсутності шляхових листів (п.3.4 акту).

Проте, з такою правовою позицією відповідача, суд не може погодитись, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вказана господарська операція є реальною, товарною, фактично виконаною, а придбаний товар повністю використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами й іншими доказами.

Судом встановлено, що 11.04.2012 року між позивачем та ТОВ "Решетилівський маслозавод" укладено договір купівлі-продажу №36/ЗМ.

Згідно п.п. 1.1. даного договору ТОВ «Решетилівський маслозавод» (продавець) зобов'язалось передати у власність ТОВ «ТЕРРА ФУД» (покупець) молочну сировину (молоко знежирене), а покупець за договором, зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору. Молоко за цим договором поставляється партіями. Кількість молока, що поставляється в кожній партії узгоджується сторонами та вказується в видатковій (накладній Ф-1 ТН (МС)). Під партією молока розуміється кількість молока отримана за однією накладною (п.1.2). Молоко відпускається продавцем на умовах EXW (Інкотермс - 2000) смт. Решетилівка, вул. Шевченка, 11. Перевезення молока здійснюється транспортом покупця за його рахунок (п.1.3). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків за поставлене молоко до моменту остаточного розрахунку (п.8.1).

На виконання умов зазначеного договору у червні 2013 року ТОВ "Решетилівський маслозавод" поставило на підприємство позивача молоко, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

В момент виникнення податкових зобов'язань, згідно вимог Податкового Кодексу України, ТОВ «Решетилівський маслозавод» щодо факту здійснення в червні 2013 року поставки молочної сировини, були складені та надані позивачу податкові накладні, які досліджувались судом першої інстанції та містяться в матеріалах справи.

Транспортування здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних за рахунок ТОВ "ТЕРРА ФУД" його контрагентом, пункт навантаження: вул. Шевченка, 11, смт.Решетилівка, Полтавська область, пункт розвантаження: вул. Карла Маркса, 157, смт.Крижопіль, Вінницька область (автомобіль VOLVO ВМ5667AJ та DAF АВ8898ВТ, АВ9449АО).

В зв'язку з чим, позивачем за правилом "першої події" - за фактом отримання продукції (молочної сировини) від ТОВ "Решетилівський маслозавод" віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 127987,00 грн. (декларація з податку на додану вартість).

Так, основним твердженням податкового органу щодо неправомірності віднесення ТОВ "ТЕРРА ФУД" у червні 2013 року сум ПДВ до складу податкового кредиту у розмірі 127987,00 грн. є факт закінчення терміну дії договору купівлі-продажу №36/3М від 11.04.2012 року на підставі якого відбувалась поставка продукції (молочної сировини).

Разом з тим, суд зазначає, що податковим органом під час проведення перевірки безпідставно не взято до уваги додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №36/3М від 11.04.2012 року укладеного між позивачем та ТОВ «Решетилівський маслозавод» 24.12.2012 року, згідно якого сторони домовились про зміну п.8.1 та викладено у такій редакції: «Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року». Таким чином, позивач правомірно, з урахуванням умов додаткової угоди, відніс понесені витрати до складу податкового кредиту у червні 2013 року на придбання молочної сировини згідно договору купівлі-продажу від 11.04.2012 року №36/ЗМ.

Щодо висновків податкового органу, викладені у вищевказаному акті, про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за червень 2013 року у розмірі 127987,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які надано позивачем, досліджено в ході судового розгляду справи та приєднано до її матеріалів.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у позивача шляхових листів та як наслідок неправомірне віднесення до складу витрат операційної діяльності на суму 639935,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (ПК), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Згідно, наказу Мінтрансу, Мінстату України 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, отже не є обов'язковим до виконання.

Наказом Мінстату України та Мінтрансу України № 228/253 від 07.08.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 року за № 483/1508 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» встановлено форма товарно-транспортної накладної. Однак, дія вказаного наказу зупинена відповідно до повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006р. та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції України № 10/68 від 15.05.2006 року.

Таким чином, відсутність шляхового листа при наявності товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання будівельних матеріалів до складу валових витрат.

Враховуючи вище викладене, господарські операції позивача підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, видаткові та податкові накладні. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність первинних документів та відповідність їх вимогам чинного законодавства під час проведення перевірки та судового розгляду справи податковим органом не заперечувалась.

Крім того, слід зазначити, що угоди (договори), укладені між позивачем та ТОВ "Решетилівський маслосирзавод", є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними. Придбання позивачем продукції безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 липня 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.