Ухвала суду № 39820825, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа: № 810/1048/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2014 року № 0000142201.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 15 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» ( далі - ТОВ «Укртрансоіл-2009» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Укртрансоіл-2009» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Нафтозбут» за період: серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 20.01.2014 року № 91/10-16-22-01/38274072.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Укртрансоіл-2009» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ у сумі 999 939,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 20.01.2014 року № 91/10-16-22-01/38274072 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.02.2014 року № 0000142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 999 939,00 грн. - за основним платежем та на 249 984,75 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У п. 44.6 ст. 44 ПК України закріплено, що 44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на включення витрат, понесених ним у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та для формування податкового кредиту є наявність одночасно трьох умов: 1) первинної документації, складеної у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88 під час здійснення господарської операції або після її завершення, однак до моменту формування податкової звітності суєта господарювання; 2) витрати, включені до податкової звітності платника податків, повинні бути понесені ним у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності: 3) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Судова колегія звертає увагу на те, що формування позивачем показників податкової звітності для визначення ПДВ за серпень 2013 року було здійснено за результатами господарських операцій, проведених ТОВ «Укртрансоіл-2009» на підставі договорів субкомісії від 30.08.2013 року № 30/08К, оренди від 24.05.2013 року № 24/05-13 та договору про надання лабораторних послуг від 03.06.2013 року № 03/06-13, що були укладені між позивачем і ТОВ «Нафтозбут».

Разом з тим, ТОВ «Укртрансоіл-2009» ані на запит відповідача, ані під час проведення перевірки його податкової звітності за серпень 2013 року не було надано необхідної первинної документації у складі та обсягу, достатньому для підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій за вказаними вище договорами, правомірності відображення результатів таких операцій у податковій звітності товариства та їх взаємозв'язку з господарською діяльністю позивача.

При цьому, колегія суддів відзначає, що зі змісту акту перевірки від 20.01.2014 року № 91/10-16-22-01/38274072 вбачається, що позивачем було надано контролюючим органам лише податкові накладні, договір субкомісії від 30.08.2013 року № 30/08К, податкову декларацію з ПДВ та акти прийому-передачі. Будь-яких інших первинних документів, підтверджуючих реальність господарських операцій позивача, проведених ним у серпні 2013 року, зокрема, сам договір оренди від 24.05.2013 року № 24/05-13 та договір про надання лабораторних послуг від 03.06.2013 року № 03/06-13, а також витребувані контролюючими органами відповідні складські документи, доручення на отримання товару, документи, підтверджуючі його транспортування, позивачем не надавалися.

Під час ознайомлення з даним актом перевірки позивач не зазначив жодних зауважень щодо його змісту, а навпаки підтвердив, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, надані ним у повному обсязі, а додаткові ( інші ) документи, які б свідчили про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевірявся, - відсутні.

Крім того, у подальшому апелянт, упродовж двох тижнів з моменту складання спірного акту перевірки до винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не скористався своїм правом та не подав до податкових органів заперечення на висновки акту перевірки від 20.01.2014 року № 91/10-16-22-01/38274072.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного провадження, позивачем не було надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, підтверджуючих наявність вказаного договору оренди та договору про надання лабораторних послуг, а також іншої первинної документації саме на час вчинення господарських операцій у серпні 2013 року та, відповідно, на момент складання податкової звітності товариства за цей період і при проведенні податковим органом її перевірки.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів п. 44.6 ст. 44 ПК України, судова колегія виходить з того, що всі первинні документи, які не були надані ТОВ «Укртрансоіл-2009» відповідачу при здійсненні ним контролюючих заходів, складені платником податків вже після перевірки його податкової звітності, що надає підстави для висновку про фіктивність господарських операцій позивача за договорами субкомісії від 30.08.2013 року № 30/08К, оренди від 24.05.2013 року № 24/05-13 та договором про надання лабораторних послуг від 03.06.2013 року № 03/06-13, проведених ним у серпні 2013 року.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що товар, який за твердженням апелянта був отриманий ним від комісіонера - ТОВ «Нафтозбут» на підставі вищевказаного договору субкомісії для подальшого продажу, не був реалізований позивачем та повернутий комісіонеру, однак скореговані у зв'язку з цим показники податкового кредиту не зареєстровані ТОВ «Укртрансоіл-2009» в Єдиному реєстрі податкових накладних, що також свідчить про неправомірність визначення позивачем суми податкових пільг за серпень 2013 року.

Між іншим суд апеляційної інстанції відзначає, що окрім вищезазначеного, з доказів, наявних у матеріалах справи, жодним чином не вбачається наявність зв'язку між витратами, понесеними позивачем на підставі договору оренди від 24.05.2013 року № 24/05-13, та його господарською діяльністю, а саме: позивачем не обґрунтовано, з якою метою ним орендований цілісний майновий комплекс у м. Гадяч та як саме він використовувався в господарській діяльності позивача.

Крім того, з матеріалів зустрічної звірки податкової звітності контрагента позивача - ТОВ «Нафтозбут», проведеної податковими органами саме задля встановлення товарності господарських операцій, здійснених між ним і позивачем у серпні 2013 року, не вбачається відображення у податковому обліку ТОВ «Нафтозбут» господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Укртрансоіл-2009» у серпні 2013 року.

Таким чином, оскільки товарність господарських операцій, проведених позивачем на підставі спірних договорів у серпні 2013 року, не підтверджена необхідною первинною документацією, а також не доведений зв'язок між витратами позивача, понесеними ним у результаті вчинення вказаних операцій, і його господарською діяльністю, то судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2014 року № 0000142201.

Доводи апелянта стосовно того, що реальність господарських операцій за договорами субкомісії від 30.08.2013 року № 30/08К, оренди від 24.05.2013 року № 24/05-13 та договором про надання лабораторних послуг від 03.06.2013 року № 03/06-13 підтверджена відповідними податковими накладними, судова колегія вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки, виходячи з приписів ст. 200 ПК України, сам про собі факт складання податкових накладних не є достатнім доказом, який би підтверджував товарність господарських операцій.

Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 05.02.2014 року № 0000142201 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 18.07.2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.