Ухвала суду № 39818969, 18.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

18 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6708/11/1470

Категорія: 8.3.3. Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Лук'янчук О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Екватор» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочину з поставки контрагентом ТОВ «ПО Енергоремонт» листів алюмінієвих загальною масою 23,384 тонн на загальну суму 584600,2 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 97433 грн.), просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05 вересня 2011 року №0000770070 та №0000760070.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у товариства у наявності всі первинні документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у перевіряємому періоді з ТОВ «ПО Енергоремонт», які надавалися податковому органу при проведенні перевірки, однак останнім були проігноровані. В акті перевірки відсутні докази того, що укладений позивачем договір поставки спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним, а тому висновок ДПІ про нікчемність правочину є лише припущенням.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 26 квітня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ПАТ «Завод «Екватор».

Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05 вересня 2011 року №0000770070 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 97433 грн. та №0000760070 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 97433 грн.

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що висновок податкового органу про порушення ПАТ «Завод «Екватор» п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки констатація факту порушення вказаних норм ґрунтується лише на сумнівах і припущеннях. Прийняття товару від постачальника ТОВ «ПО Енергоремонт» та його оприбуткування підтверджується наявними у ПАТ «Завод «Екватор» первинними документами, правильність оформлення і достатність яких відповідачем не спростовано. Також, суд зазначив, що податкова служба взагалі не наділена компетенцією самостійно робити висновок про недійсність правочинів під час проведення перевірки, а також застосовувати наслідки визнання недійсними таких договорів.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, начальником відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби Макогонюк О.О., у період з 03.08.2011р. по 16.08.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Екватор» (код за ЄДРПОУ 14308032) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №2740/070-19/14308032 від 19.08.2011р.

У висновках акту перевірки вказується, що на порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «Завод «Екватор» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 97433 грн. та на порушення п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України товариством завищено від'ємне значення різниці за квітень 2011 року на суму 97433 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено укладення ПАТ «Завод «Екватор» нікчемних (недійсних) правочинів, зокрема, договору з ТОВ «ПО Енергоремонт» №04/04 від 04.04.2011р. на поставку листів алюмінієвих загальною масою 23,384 тонн на загальну суму 584600,2 грн. (в тому числі ПДВ - 97433 грн.). З метою підтвердження віднесених підприємством ПАТ «Завод «Екватор» до складу податкового кредиту сум ПДВ та їх сплати до бюджету до ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва надіслано запит №2886/7/070-14 від 25.05.2011р. щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «ПО Енергоремонт» з питань взаємовідносин з ПАТ «Завод «Екватор». Листом від 02.08.2011р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва отримано довідку зустрічної звірки від 02.08.2011р. №180/23-00/35674192 з питань взаємовідносин ТОВ «ПО Енергоремонт» з ПАТ «Завод «Екватор» за квітень 2011 року, відповідно до якої ТОВ «ПО Енергоремонт» є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Регіон пром». Крім того, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва листом від ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва отримано акт від 14.07.2011р. №557/23-00/35674192 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПО Енергоремонт» з питань перевірки правових відносин з платниками податків-контрагентами за квітень 2011 року, яким встановлено, що усі операції купівлі-продажу та отримання послуг ТОВ «ПО Енергоремонт» з його постачальниками і покупцями за квітень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». У ТОВ «ПО Енергоремонт» відсутні трудові ресурси, чисельність працюючих складає 1 особа, відсутні основні фонди, що унеможливлює фактичне здійснення видів діяльності, задекларованих платником, відсутнє нарахування заробітної плати, платник податків мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, в акті перевірки №2740/070-19/14308032 від 19.08.2011р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва посилається на акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 14.06.2011р. №2459/1800/37458048 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Регіон пром» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.», в якому зазначено, що підприємством ТОВ «Регіон пром» були надані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року та квітень 2011 року, підтвердивши, що за період березень-квітень 2011 року ТОВ «Регіон пром» не здійснювало фінансово-господарську діяльність з підприємствами.

05.09.2011р., на підставі акту перевірки №2740/070-19/14308032 від 19.08.2011р., ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000760070, яким ПАТ «Завод «Екватор» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 97433 грн. та №0000770070, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 97433 грн.

Задовольняючи позов ПАТ «Завод «Екватор» про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належним чином не довів правомірності прийнятих ним рішень про визначення позивачу сум податкових зобов'язань, а тому такі рішення підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2011р. між ТОВ «ПО Енергоремонт» (Продавець) та ПАТ «Завод «Екватор» (Покупець) було укладено договір поставки №04/04, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар - листи алюмінієві. Загальна суму договору складає 575000,18 грн.

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковою накладною №1 від 06.04.2011р. та видатковою накладною №0604-1 від 06.04.2011р.

Перевезення придбаного у ТОВ «ПО Енергоремонт» товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 04.04.2011р. та подорожним листом вантажного автомобіля від 04.04.2011р.

В матеріалах справи також містяться звіт про використання коштів на відрядження або під звіт №359 від 07.04.2011р., а також посвідчення на відрядження терміном на 1 добу 04.04.2011р. до м.Вінниця. Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка працівник ПАТ «Завод «Екватор» водій ОСОБА_2 пояснив, що він за дорученням керівництва заводу (наказ №170 від 04.04.2011р.) їздив на вантажному автомобілі SCANIA R480, який належить ПАТ «Завод «Екватор», у м.Вінниця з метою отримання на підприємстві ТОВ «ПО Енергоремонт» алюмінієвих листів.

Факт прийняття та оприбуткування придбаного у ТОВ «ПО Енергоремонт» товару підтверджується наявною в матеріалах справи карткою складського обліку запасів.

Варто зазначити, що в акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосереднім контрагентом позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо не буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Оскільки встановлено, що виконання договору з контрагентом підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ПО Енергоремонт».

ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів перевірок ТОВ «ПО Енергоремонт» без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ПО Енергоремонт», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Екватор» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2011 року №0000770070 та №0000760070 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Лукянчук О.В.