Рішення № 39818846, 10.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/20/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

10.07.2014 справа № 908/847/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Володар», (09310, Київська область, Володарський район, сел. Городище-Пустоварівське, вул. Леніна, буд. 51)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 34983,82 грн. основного боргу за договором поставки № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р. та 15949,24 грн. пені

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді Дьоміна А.В., Носівець В.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Порхун О.П., довіреність № 59 від 14.04.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

17.03.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Володар», сел. Городище-Пустоварівське Володарського району Київської області (далі за текстом - скорочено ТОВ «СП «Володар») з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 34983,82 грн. основного боргу за договором поставки № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р. та 15949,24 грн. пені.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 17.03.2014 р. справу № 908/847/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.03.2013 р. порушено провадження у справі № 908/847/14, справі № 908/847/14 присвоєно номер провадження справи 4/20/14, судове засідання призначено на 16.04.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 14.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду запорізької області від 14.05.2014 р. на підставі розпорядження Голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. № 01-04/37/14 від 14.05.2014 р. справу № 908/847/14 прийнято до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді - Колодій Н.А., Боєва О.С., судове засідання призначено на 02.06.2014 р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 10.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду запорізької області від 10.07.2014 р. на підставі розпорядження Голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. № 01-04/69/14 від 10.07.2014 р. у зв'язку із перебуванням суддів - членів колегії у щорічній відпустці, справу № 908/847/14 прийнято до колегіального розгляду у іншому складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді - Дьоміна А.В., Носівець В.В., судове засідання призначено на 10.07.2014 р.

В судовому засіданні 10.07.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим та усним клопотаннями представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 257786 станом на 08.05.2014 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою реєстрації: АДРЕСА_1.

За вказаною адресою відповідачу направлялися всі ухвали господарського суду Запорізької області по справі № 908/847/14, однак ухвала суду від 17.03.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/847/14 та ухвала суду від 16.04.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/847/14 повернулися на адресу суду з відміткою відділення підприємства поштового зв'язку: «За закінченням терміну зберігання», інші ухвали суду, які направлялися відповідачу, станом на час вирішення спору на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталися.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на підприємця, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/847/14.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вище викладене, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України і заявлені з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р., укладеного позивачем та відповідачем. Так, на виконання взятих на себе за умовами договору зобов'язань позивач здійснив поставку відповідачу за видатковими накладними № 585 від 29.05.2013 р. і № 771 від 27.06.2013 р. м'ясопродуктів індичих (товар) на загальну суму 65377,50 грн. Відповідач товар отримав, однак в порушення умов договору за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, сплативши лише 30393,68 грн. за товар поставлений по видатковій накладній № 585 від 29.05.2013 р. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 34983,20 грн. За порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань позивачем відповідачу на підставі п. 6.3 договору нарахована пеня в розмірі 15949,24 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 34983,82 грн. основного боргу та 15949,24 грн. пені.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 р. ТОВ «СП «Володар» (позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки № 26-4Вол/Ар-I/2013 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (Покупець) прийняти та оплатити м'ясопродукти індичі (далі - Товар) у кількостях, визначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.3 і 2.4 Договору сторони обумовили, що точна кількість товару, що передається Покупцю, його ціна та загальна вартість визначаються окремо на кожну партію товару і зазначаються у видаткових накладних. Загальна сума Договору визначається сумою всіх підписаних сторонами видаткових накладних. Відповідач зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача суму вартості поставленої йому партії товару протягом 3-х банківських днів з моменту її отримання згідно видаткової накладної чи акту прийому-передачі (у разі виникнення розбіжностей).

Згідно з п. 3.4 Договору при передачі товару позивач зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а уповноважена особа відповідача зобов'язана прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару Покупцю.

Матеріалами справи доведено, що на виконання умов Договору в 2013 році позивач за видатковими накладними № 585 від 29.05.2013 р. і № 771 від 27.06.2013 р. поставив відповідачу м'ясопродукти індичі (Товар) на загальну суму 65377,50 грн. (з ПДВ), а саме:

- видаткова накладна № 585 від 29.05.2013 р. на суму 36367,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 771 від 27.06.2013 р. на суму 29010,50 грн. з ПДВ.

Вказані вище видаткові накладні, за якими відповідачу поставлявся товар, узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печаткою відповідача.

Товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача (без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові) на кожній із зазначених видаткових накладних за спірний період, скріплений печаткою ФОП ОСОБА_2

При цьому, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними за спірний період на загальну суму 65377,50 грн. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена, в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» і в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Виходячи з умов п. 2.4 Договору строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 585 від 29.05.2013 р., настав 03.06.2013 р., а товару, поставленого за видатковою накладною № 771 від 27.06.2013 р. - 02.07.2013 р.

Згідно пояснень позивача, наданих суду в ході судового вирішення спору, які підтверджуються матеріалами справи, в порушення умов Договору оплату отриманого товару відповідач здійснив частково в сумі 30393,68 грн., а саме: частково розрахувався за товар, поставлений по видатковій накладній № 585 від 29.05.2013 р., а товар, поставлений по видатковій накладній № 771 від 27.06.2013 р. відповідачем не оплачений взагалі.

15.11.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар в розмірі 34983,82 грн. та сплату пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р., яка відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 34983,82 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 5.1 Договір набирає сили з моменту підписання і діє в частині постачань до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач повну оплату за отриманий товар за Договором поставки № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р. не здійснив, факт наявності заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ТОВ «СП «Вододар» в розмірі 34983,82 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

На підставі викладеного, суд вважає позовну вимогу про стягнення основного боргу в розмірі 34983,82 грн. за отриманий товар документально підтвердженою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 6.3 Договору, якими сторони визначили, що за прострочку оплати кожної партії товару відповідач сплачує штрафну пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем пред'явлена до стягнення за прострочку оплати товару, поставленого за Договором поставки № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р., пеня в розмірі 15949,24 грн., в тому числі по видатковій накладній № 585 від 03.06.2013 р. пеня в розмірі 3010,55 грн. та по видатковій накладній № 771 від 27.06.2013 р. пеня в розмірі 12938,68 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р. позивачем виконаний не вірно, оскільки в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України пеня в даному випадку по видатковій накладній № 585 від 03.06.2013 р. розрахована за період з 03.06.2013 р. по 10.02.2014 р., що перевищує шість місяців (252 дні замість правильного 182 дні), а по видатковій накладній № 771 від 27.06.2013 р. розрахована за період з 02.07.2013 р. по 10.02.2014 р., що також перевищує шість місяців (223 дні замість правильного 182 дні).

Крім того, позивачем не враховано наступне. Зі змісту норм ст. 551 ЦК України чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та обмежує розмір неустойки.

Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Приписами ч. 2 ст. 343 ГК України прямо передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

З урахуванням вище викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 2325,22 грн., а саме: по видатковій накладній № 585 від 03.06.2013 р. 401,78 грн. за період з 03.06.2013 р. по 03.12.2013 р. та по видатковій накладній № 771 від 27.06.2013 р. 1923,44 грн. за період з 02.07.2013 р. по 01.01.2014 р., з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В іншій частині вимога про стягнення пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «СП «Володар» 34983,82 основного боргу та 2325,22 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Володар», сел. Городище-Пустоварівське Володарського району Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 34983,82 грн. основного боргу за договором поставки № 26-4Вол/Ар-I/2013 від 02.04.2013 р. та 15949,24 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Володар», (09310, Київська область, Володарський район, сел. Городище-Пустоварівське, вул. Леніна, буд. 51, код ЄДРПОУ 34069039) 34983 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 82 коп. основного боргу, 2325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 22 коп. пені та 1338 (одну тисячу триста тридцять вісім) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" липня 2014 р.

Головуючий Н.Г.Зінченко

Судді А.В.Дьоміна

В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.