Постанова № 39817636, 14.07.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1497/14

14 липня 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області доСільськогосподарського приватного підприємства "Промінь" простягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Промінь" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період листопад 2013 року - березень 2014 року у сумі 9078,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою від 28.05.2014 року відкрито провадження в адміністративні справі, судовий розгляд справи призначено на 13.06.2014 року, відкладено на 14.07.2014 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились.

До початку судового розгляду представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 14.07.2014 року постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач подав суду письмові пояснення за вих. №262 від 06.06.2014 року, у яких зазначив, що відповідач припинив трудову діяльність 09.11.2009 року, а на період припинення трудової та господарської діяльності підприємства розрахунки з позивачем були погашені повністю. Також, відповідач повідомив, що особи-пенсіонери, зазначені у позовній заяві - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - звільнились з роботи за власним бажанням у квітні місяці 2006 року, при цьому такі особи не працювали у відповідача на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах з шкідливими умовами за списком №2. До того ж відповідач вказав, що на даний період часу розпайоване майно господарства розібрано пайовиками, директор підприємства звільнений з посади з 11.11.2009 року, усі банківські рахунки на період припинення діяльності господарства були заблоковані виконавчою службою за інші борги, тому підприємство в матеріальному плані не існує так як немає в наявності його майна, землі або інших засобів існування.

Такі письмові пояснення надані суду 12.06.2014 року за підписом ОСОБА_3, вказаного засновником Сільськогосподарського приватного підприємства "Промінь".

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Сільськогосподарське приватне підприємство "Промінь" зареєстроване як юридична особа з 31.12.1999 року, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області, про що видано повідомлення 16.02.2000 року.

Позивачем відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою пенсії пенсіонеркам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом листопада 2013 року - березняь 2014 року у сумі 9078,42 грн., у тому числі 68,54 грн. - витрати на виплату пенсії. Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування витрат органу пенсійного фонду з виплати пільгових пенсій пенсіонерок відповідача за період листопад 2013 року - березень 2014 року у сумі 9078,42 грн.

Пенсіонерки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали на підприємстві відповідача і отримали право на пенсію на пільгових умовах, перебувають на пенсійному обліку у позивача.

На день судового розгляду відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості з відшкодування місячної суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період листопад 2013 року - березень 2014 року у сумі 9078,42 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Абзацом четвертим пункту 1 частини 2 цього Закону передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", що затверджена Постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №64/8663 16.01.2004 року (надалі - Інструкція №21-1).

Відповідно до підпункту 6.1. пункту 6 Інструкції №21-1, з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) підлягають відшкодуванню 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для роботодавців, де працівники були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року, розміри відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлені диференційовано, в залежності від того, в якому календарному році призначено та/або виплачено пенсію, зокрема, 100 % від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Згідно з підпунктом 6.4. пункту 6 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування визначається на поточний рік відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підпунктом 6.8. пункту 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивачем було направлено для відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по пенсіонеркам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно довідки позивача №1462/06 від 30.04.2014 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Сарненському Управлінні Пенсійного фонду України і з 29.01.2008 року отримує пенсію за віком жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей (протокол 12020 від 06.02.2008 року; розпорядження 150718 від 01.04.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15.05.1986 року прийнята на роботу у відповідача різноробочою, з 01.01.2001 року переведена на ферму телятницею, а з 01.03.2008 року звільнена з роботи у зв'язку з виходом на пенсію. Такі записи містяться у трудовій книжці особи серії УКР №1568895 (копія наявна в матеріалах справи) та відповідають даним протоколу 12020 від 06.02.2008 року та розпорядження 150718 від 01.04.2014 року, представленими позивачем.

Також, згідно довідки позивача №1463/06 від 30.04.2014 року ОСОБА_2 знаходиться на обліку у Сарненському Управлінні Пенсійного фонду України і з 23.02.2006 року отримує пенсію за віком жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей (протокол 13106 від 27.02.2006 року; розпорядження 148236 від 01.04.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 01.07.2002 року прийнята на роботу у відповідача доглядачем коней, а з 01.04.2006 року звільнена з роботи у зв'язку з виходом на пенсію. Такі записи містяться у трудовій книжці особи серії АВ №350141 (копія наявна в матеріалах справи) та відповідають даним протоколу 13106 від 27.02.2006 року та розпорядження 148236 від 01.04.2014 року, представленими позивачем.

Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Довідкою за вих. №172 від 15.01.2008 року, виданою Карпилівською сільською радою Сарненського району Рівненської області, підтверджується, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народила і виховала до 14-річного віку п'ятеро дітей: дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6

Також, довідкою за вих. №1693 виданою у 2006 році Карпилівською сільською радою Сарненського району Рівненської області, підтверджується, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народила і виховала до 14-річного віку семеро дітей: сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7, дочку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3, дочку ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_8, дочку ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5, сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_9, сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_10

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали в Сільськогосподарському приватному підприємстві "Промінь" у сільському виробництві та виховали до 14-річного віку п'ятеро та більше дітей, відтак мають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 року №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що пенсіонерки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали постійно в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро та більше дітей, та мають право на призначення дострокової пенсії за віком в силу пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже витрати на виплату і доставку виплаченої їм пенсії повинні відшкодовуватися роботодавцем.

Проте, відповідачем не внесено до органу Пенсійного фонду України суму фактичних витрат на виплату пільгових пенсій вказаним пенсіонеркам за період листопад 2013 року - березень 2014 року у сумі 9078,42 грн. згідно розрахунків фактичних витрат позивача, доказів відшкодування відповідачем вказаних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій суду не надано.

Стосовно тверджень відповідача, що підприємство припинило свою господарську діяльність, а тому не може нести витрати з відшкодування виплати та доставки пільгових пенсій пенсіонерам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 25 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску (частина сьома).

Частиною восьмою цієї ж статті Закону передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується;

правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.

Частиною дев'ятою статті 25 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено заборону передачі платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам, крім випадків, передбачених законодавством.

За змістом частини другої статті 33 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про припинення Сільськогосподарського приватного підприємства "Промінь" відсутні, що підтверджується довідкою з ЄДР станом на 02.07.2014 року (серія АД №531597) та витягом з ЄДР станом на 02.07.2014 року (серія АД №531600).

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником Сільськогосподарського приватного підприємства "Промінь" значиться ОСОБА_3, який також є підписантом.

Згідно із статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відтак, твердження представника відповідача у наданій суду письмовій інформації за вих. №262 від 06.06.2014 року про звільнення директора ще у 2009 році не відповідають дійсності.

Таким чином, оскільки відповідач не ліквідований, то він не звільнений від покладених на нього обов'язків відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача.

Покликання відповідача на відсутність коштів та майна суд визнає безпідставним як таке, що не ґрунтується на законодавчих нормах, оскільки вказані відшкодування поводяться незалежно від майнового стану та наявності коштів у платника.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України у постанові від 28.10.2010 року К-23423/10 та Верховного Суду України у постанові від 30.05.2011 року.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період листопад 2013 року - березень 2014 року підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в яких зазначено суми пенсій, виплачених пенсіонерам, що підлягають до відшкодування відповідачем.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив, відповідних доказів суду не представив.

Відповідно до підпункту п'ятого пункту 2.2 та підпункту 8 пункту 2.4 "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", що затверджене Постановою Правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30.04.2002 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №442/6730 21.05.2002 року, управління Пенсійного фонду в районах контролюють надходження страхових внесків та інших платежів до Управління Пенсійного фонду України від підприємств, установ, організацій та громадян та мають право стягувати несплачені суми таких страхових внесків та інших платежів з їх платників.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Промінь" (ідентифікаційний код 30715328; п.і. 34513, Рівненська обл., Сарненський район, село Карпилівка) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій за період листопад 2013 року - березень 2014 року у сумі 9078,42 грн. (дев'ять тисяч сімдесят вісім гривень 42 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Постанова не набрала законної сили

Згідно з оригіналом

Помічник судді Приходько О.Г.