Ухвала суду № 39817471, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/46482/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., ІваненкоЯ.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про скасування наказу та спонукання до виконання певних дій,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів. Уточнивши позовні вимоги, просив скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 3318 від 19 грудня 2012 року і № 318 о/с від 27 грудня 2012 року про його звільнення з органів внутрішніх справ; поновити на посаді дільничного інспектора Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим; внести запис до трудової книжки про поновлення на роботі; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим середній заробіток за час вимушеного прогулу, заробітну плату в розмірі 395 грн. 16 коп. за 5, 6, 7 грудня 2012 року; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим виплатити матеріальну допомогу за 2012 рік та грошову компенсацію за невикористані чергові відпустки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з наказом про його призначення дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу він ознайомлений не був, на вказаній посаді не працював. У грудні 2012 року виконував обов'язки підмінного оперативного чергового інспектора чергової частини штабу Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, 5 та 6 грудня 2012 року проходив плановий профілактичний медичний огляд, а 7 грудня 2012 року подав рапорт про відпустку, однак вказані дні були зафіксовані як прогули.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, заяву ОСОБА_4 про зміну позовних вимог в частині скасування дії наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 174 о/с від 13 травня 2011 року залишено без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Євпаторійський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану у 2012 році чергову відпустку. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 114 грн. 70 коп.

У касаційних скаргах ставиться питання про скасування ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року з підстав порушення норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2005 року. 1 жовтня 2010 року його було звільнено з посади дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим у зв'язку з відрядженням у розпорядження Київського національного університету внутрішніх справ.

13 травня 2011 року згідно наказу №174 о/с Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим позивача призначено дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.

Наказом Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 83 о/с від 21 липня 2012 року позивача призначено підмінним оперативним інспектором черговим чергової частини штабу Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим з 21 липня 2012 року по 21 вересня 2012 року.

Наказом Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 771 від 30 серпня 2012 року ОСОБА_4 призначено підмінним оперативним інспектором черговим чергової частини штабу Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим з 21 вересня 2012 року по 01 грудня 2012 року.

19 грудня 2012 року наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 3318 за прогули та систематичне порушення службової дисципліни ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Наказом Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 27 грудня 2012 року № 318 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Звільненню позивача з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни передувало службове розслідування, яким було встановлено, що лейтенант міліції ОСОБА_4 неодноразово грубо порушував службову дисципліну, відкрито ігнорував накази керівництва, безвідповідально відносився до виконання поставлених завдань, а іноді взагалі не виконував свої функціональні обов'язки. В період часу з 5 по 7 грудня 2012 року позивач без поважних причин був відсутній на службі, що підтверджується рапортом його безпосереднього керівника та інших працівників відділу. Від надання пояснень за фактом прогулу ОСОБА_4 відмовився, про що був складений акт. Дні невиходу позивача на службу без поважної причини визнані прогулами, грошове забезпечення за вказаний час утримане.

7 червня 2013 року, в ході розгляду справи, позивач подав заяву про зміну позовних вимог та просив, крім іншого, скасувати дію наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 174 від 13 травня 2011 року.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_4 про зміну позовних вимог в частині скасування дії наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 174 від 13 травня 2011 року, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказана заява подана позивачем після закінчення встановленого ст. 99 КАС України строку, поважні підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.

Згідно ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано залишили заяву ОСОБА_4 про зміну позовних вимог в частині скасування дії наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 174 о/с від 13 травня 2011 року, оскільки, зі слів самого позивача, про оскаржуваний наказ він дізнався у лютому 2013 року, а із заявою про скасування його дії звернувся лише 7 червня 2013 року, пропустивши строк встановлений ч. 3 ст. 99 КАС Ураїни.

Вирішуючи спір щодо позовних вимог про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ; поновлення на посаді; внесення відповідних записів до трудової книжки; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати, матеріальної допомоги за 2012 рік та грошової компенсації за невикористані чергові відпустки, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при винесенні оскаржуваних наказів відповідачами було дотримано порядок накладення дисциплінарного стягнення.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до п. «є» ст. 64 вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Ст. 5 цього Закону передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

П. 1 ст. 7 вказаного Закону службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 цього Закону з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ було дотримано порядку та процедури такого звільнення.

Разом з тим, задовольняючи позов частково та зобов'язуючи Євпаторійський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану у 2012 році чергову відпустку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що згідно абз. 2 п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року, позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційних скарг про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк