Ухвала суду № 39817450, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2014 р. м. Київ К/800/15653/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Гончар Н.О.

та представників сторін:

від позивача - Канарський В.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014

у справі № 826/17259/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваційні банківські системи"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 12626552201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Толден» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, складено акт від 18.06.2013 №626/22.3/36184511, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 1 060 778,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 09.07.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №12626552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 591 167,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 060 778,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 530 389,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Толден» (продавець) 19.09.2011 було укладено договір купівлі-продажу №1909/2011, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає і зобов'язується оплатити товар, асортимент, номенклатура, кількість і вартість якого визначаються в товарних накладних та специфікаціях на передачу конкретної партії товару за цим договором.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на виконання умов зазначеного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, а саме: замовленнями (т. 1 а.с. 98-110), видатковими накладними (т. 1 а.с. 113-125), податковими накладними (т. 1 а.с. 126-133), рахунками-фактури (т. 1 а.с. 134-151), банківськими виписками (т. 1 а.с. 152-159).

На підтвердження факту транспортування, придбаного у ТОВ «Толден» товару, в матеріалах справи наявні копії: договору від 04.01.2011 №738 про надання послуг з виконання складської переробки вантажів (т. 1 а.с. 160-161), актів приймання-передачі робіт (т. 1 а.с. 163, 166), рахунків (т. 1 а.с. 164, 167), податкових накладних (т. 1 а.с. 165, 168), актів передачі товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 169-185).

В подальшому придбаний у ТОВ «Толден» товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовано ПАТ «Дочерний банк Сбербанка России», ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Ві Ей Бі Банк», що підтверджується копіями відповідних договорів про поставку банківського касового обладнання, специфікацій, заявок на поставку обладнання, видаткових накладних, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, податкових накладних.

Також, встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій, ТОВ "Толден" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Толден», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль