Ухвала суду № 39817101, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/800/20219/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Плиточка»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

у справі № 813/1688/13-а

за позовом Приватного підприємства «Плиточка»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Плиточка» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 22.02.2013 № 0000092210 та № 0000102210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП «Плиточка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.12.2009 по 30.09.2012, складено акт № 16/22-10/36873130 від 12.02.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 2 149 860 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 496 320 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по вересень 2012 року на 3 720 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2011 року на 1 603 грн., за лютий 2011 року на 2 117 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.02.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000092210 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 565 165 грн., в т.ч.: 496 320 грн. основного платежу та 68 845 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000102210 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 721 грн., в т.ч.: 3 720 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок, викладений в акті перевірки про безпідставне включення ПП «Плиточка» до складу понесених витрат суми витрат на придбання орендних послуг згідно договору оренди від 01.06.2011, укладеного між ПП «БК Сімейний маєток» та ПП «Плиточка» та договору оренди від 15.01.2010, укладеного між ТОВ «Т.В.Д.» та ПП «Плиточка», та формування витрат та податкового кредиту по придбанню сантехнічних виробів у ПП «МКМ-Сервіс».

Також судами встановлено, що згідно бази даних ДПС України ПП «МКМ-Сервіс» перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова в стані - триваючої процедури припинення, засновником, керівником та головним бухгалтером, в одній особі, згідно баз даних ДПС України рахується ОСОБА_2, а згідно баз даних ДПС України, керівник ПП «МКМ-Сервіс» - ОСОБА_2 має негативну податкову історію: підприємство, щодо якого проводяться заходи по встановленню місцезнаходження.

Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік, на підприємстві не нараховувалась амортизація на основні та оборотні засоби та фонди, що свідчить про відсутність основних засобів та можливостей для ведення господарської діяльності.

Дані податкової звітності та інформація з правоохоронних органів, свідчили про відсутність у ПП «МКМ-Сервіс» матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, власних виробничих, складських приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для реалізації ТМЦ ПП «Плиточка».

Згідно складеного ДПІ у Галицькому районі м. Львова акту від 23.06.2011 №1649/23-209/35383180 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 по 16.06.2011 рік» встановлено, що відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, укладені суб'єктом господарювання правочини мають ознаки нікчемності та є такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені з метою сприяння ухиленню від сплати податків державі третіми особами.

Також, постановою Львівського апеляційного суду від 25.09.2012 року у справі №2924/12/9104 за позовом ПП «МКМ-Сервіс» до ДПІ у Галицькому районі м Львова про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки від 23.06.2011 №1649/23-209/35383180 недостовірних та незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «МКМ-Сервіс» та його контрагентами, апеляційну скаргу ДПІ у Сихівському районі м. Львова - задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р. у справі №2а- 9577/11/1370 скасовано, прийнято нову, якою в задоволенні позову ПП «МКМ-Сервіс» - відмовлено.

01.06.2011 між ПП «ПБК «Сімейний маєток» та ПП «Плиточка» укладено договір оренди, об'єктом якого є частина будівлі кузні, адміністративно-складських приміщень 752 кв. м.

15.01.2010 між ТОВ «Т.В.Д.» та ПП «Плиточка» укладено договір оренди № 3, об'єктом оренди є нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 18 загальною площею 914,82 кв.м.: 1 поверх - складські приміщення - 391,29 кв.м., 2 поверх - офісні приміщення та торгові площі - 505,77 кв.м., складські приміщення - 17,76 кв.м.

Матеріалами справи встановлено, що складені на виконання умов договорів оренди акти про надання послуг (виконання робіт) не містять відомостей щодо розміру фактично орендованої площі у відповідному періоді, місцезнаходження об'єкту оренди, вартості послуг оренди за 1 кв.м. орендованої площі в розрізі об'єктів оренди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином оформлено первинні документи, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентом ПП «МКМ-Сервіс», оскільки у останнього відсутня матеріально-технічна база для виконання господарських операцій та за відсутності належної первинної документації позивачем безпідставно включено до складу понесених витрат, витрати на придбання орендних послуг згідно договорів, укладених з ПП «БК Сімейний маєток» та ТОВ «Т.В.Д.».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції та мають всі обов'язкові реквізити. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати понесені підприємством мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту чи до витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та «БК Сімейний маєток», ТОВ «Т.В.Д.», ПП «МКМ-Сервіс», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Зважаючи на вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Плиточка» відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний