Ухвала суду № 39817098, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2014 р. м. Київ К/800/9912/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Гончар Н.О.

та представників сторін:

від позивача - Суткевич О.О.,

від відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014

у справі № 826/18638/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Мілкіленд Україна"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0000913910 та № 0000923910.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ДП «Мілкіленд-Україна» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаться до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за липень 2013 року, складено акт від 28.10.2013 №1293/39-10/24255176, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 187.8 ст. 187; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198; п.201.12 ст. 201; п. 208.2 та п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 23 310 003,00 грн., в т.ч. за листопад 2012 року на 3 285 453,00 грн., грудень 2012 року на 377 936,00 грн., січень 2013 року на 3 969 265,00 грн., лютий 2013 року на 2 312 390,00 грн., березень 2013 року на 1 519 821,00 грн., травень 2013 на 4 038 548,00 грн.,червень 2013 року на 4 801 004,00 грн., липень 2013 року на 3 005 586,00 грн., а також, в частині завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаться до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 25 386 602,00 грн., в тому числі за липень 2013 року на 25 386 602,00 грн..

На підставі вказаного вище акта перевірки, відповідачем 13.11.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000913910 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 137 504,00 грн. (за основним платежем - 23 310 003,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5 827 501,00 грн.);

- № 0000923910 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 386 397,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з поданою позивачем до Центрального офісу податковою декларацією з ПДВ за липень 2013 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.09.2013 №9058314517) та додатками, від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображене у рядку 24 податкової декларації, складає 25 386 397,00 грн.

У жовтні 2012 року, квітні та травні 2013 року, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ), стало формування податкового кредиту за рахунок здійснення попередніх оплат постачальникам за продукти харчування.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів, за умовами яких ДП «Мілкіленд-Україна», як покупець, зобов'язувалось прийняти та сплатити вартість продуктів харчування («Товар»), при цьому, згаданими договорами передбачалася можливість попередньої оплати за окремою домовленістю сторін.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на виконання умов зазначених договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Щодо операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України, колегією суддів слід зазначити наступне.

Пунктом 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до умов договору від 01.04.2013, «ООО «Милкиленд РУ»» надано ДП «Мілкіленд-Україна» інформаційно-консультаційні послуги (аналіз по продажу творожних сирів в магазинах «Ашан», проведення ділової зустрічі та ін.), що підтверджується актами наданих послуг.

Беручи до уваги, що податкові зобов'язання за операціями з надання послуг «ООО «Милкиленд РУ» включено ДП «Мілкіленд-Україна» до складу податкових зобов'язань за ті періоди, в яких була здійснена оплата послуг, та складено відповідні податкові накладні з зазначенням суми нарахованого ним податку, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ДП «Мілкіленд-Україна» мало право на віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль